Постанова Київський апеляційний суд № 752/2892/25

Справа № 752/2892/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2367/2026 Головуючий у суді першої інстанції: Чекулаєва С.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Чекулаєва С.О., повний текст якого складено 01 серпня 2025 року, у цивільній справі № 752/2892/25 за позовом ОСОБА_2 до Академії праці, соціальних відносин і туризму про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,- УСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Академії праці, соціальних відносин і туризму про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг. Зазначав, що між ним та Академією праці, соціальних відносин і туризму фактично склалися правовідносини щодо надання платних освітніх послуг. 30 червня 2023 року на підставі наказу він був зарахований до аспірантури. 06 травня 2024 року він сплатив грошові кошти у сумі 41 500,00 грн. за навчання в аспірантурі. 30 жовтня 2024 року Академія праці, соціальних відносин і туризму втратила право надавати освітні послуги, оскільки ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні було анульовано наказом МОН України №639-л, а згодом відповідач наказом від 28 листопада 2024 року №71-з зупинив провадження освітньої діяльності в аспірантурі. 16 грудня 2024 року він надіслав на адресу відповідача заяву про повернення коштів, яка була повернута АТ «Укрпошта» у зв`язку з закінченням строку зберігання. Посилаючись на порушення Академією праці, соціальних відносин і туризму своїх зобов`язань, ОСОБА_2 просив стягнути з неї грошові кошти в сумі 41 500,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 . Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доведення ненадання йому освітньої послуги у період 2023-2024 навчального року на ОСОБА_2 , оскільки такі докази мала надати саме Академія праці, соціальних відносин і туризму, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, зазначивши, що позивач був зарахований до аспірантури в 2023 році, і отримував навчальні послуги у період 2023-2024 навчального року, та не довів належними та допустимими доказами, що оплата, яка відбулася 06 травня 2024 року згідно платіжних інструкцій №0.0.3626928725.1 на суму 37 000,00 грн. та №0.0.3626921713.1 на суму 4 500,00 грн., призначалася саме за навчання в аспірантурі в 2024-2025 навчальному році, а не за інший період. Також, суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що він не вступав на навчання до аспірантури у 2023 році, не мав із цим закладом жодних стосунків і у 2023-2024 навчальному році в ньому не навчався, а в наказі і в довідці про його зарахування було допущено помилку в зазначенні року його зарахування. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу Академії праці, соціальних відносин і туризму від 30 червня 2023 року №168-с, позивача ОСОБА_2 було зараховано до аспірантури за спеціальністю 051-Економіка терміном на чотири роки з 03 липня 2023 року до 02 липня 2027 року (денна форма навчання) (а.с. 8). 08 травня 2024 року за підписом В.о. Ректора і Завідувачки аспірантури Академії праці, соціальних відносин і туризму ОСОБА_2 було видано довідку №01/10-385, в якій зазначено, що він дійсно зарахований до аспірантури факультету економіки, соціальних технологій та туризму (денна форма навчання) в Академії праці, соціальних відносин і туризму з 03 липня 2023 року відповідно до Наказу ректора №168-с від 30 червня 2023 року за спеціальністю 051-Економіка для здобуття наукового ступеня «Доктор філософії в галузі економіки», термін закінчення навчання - 02 липня 2027 року (а.с. 9). Згідно платіжних інструкцій від № 0.0.3626928725.1 та №0.0.3626921713.1 від 06 травня 2024 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок Академії праці, соціальних відносин і туризму грошові кошти на загальну суму 41 500,00 грн. У вказаних платіжних інструкціях від 06 травня 2024 року у графі призначення платежу зазначено «Аспірантура, ОСОБА_2 » (а.с. 11, 12). 22 листопада 2024 року Академія праці, соціальних відносин і туризму повідомила позивача електронною поштою, що Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2024 року №639-л було анульовано ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти (а.с. 13). 12 грудня 2024 року Академія праці, соціальних відносин і туризму повідомила позивача, що на підставі Наказу від 28 листопада 2024 року №71-з було зупинено провадження освітньої діяльності в аспірантурі (а.с. 14-15). 16 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Академії праці, соціальних відносин і туризму із заявою про повернення сплачених коштів в сумі 41 500,00 грн. з підстав анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти, надіславши відповідну заяву (а.с. 16). Проте, вказана заява була залишена без задоволення. ОСОБА_2 порушив перед судом питання про стягнення із Академії праці, соціальних відносин і туризму грошових коштів в сумі 41 500,00 грн. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені, зокрема, договором (ст. 611 ЦК України). Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Правовідносини пов`язані із здобуття наукового ступеня «Доктор філософії» регулюються Законом України «Про освіту», Законом України «Про вищу освіту» та Порядком підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №

261. Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі). Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад`юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти. Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані, зокрема, дотримуватись умов договору про надання освітніх послуг. Згідно ч. 6 ст. 79 Закону України «Про освіту» розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату. Відповідно до пункту 3 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) для врегулювання відносин між здобувачем та закладом укладається договір за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. ОСОБА_2 порушив питання про стягнення з Академії праці, соціальних відносин і туризму коштів в сумі 41 500,00 грн. з підстав анулювання ліцензії Академії праці, соціальних відносин і туризму на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти та неможливістю йому надання освітніх послуг. Разом з тим, в доданих до позовної заяви ОСОБА_2 платіжних інструкціях №0.0.3626928725.1 та №0.0.3626921713.1 від 06 травня 2024 року на загальну суму 41 500,00 грн. не зазначено за який саме період та на підставі якого договору вносяться дані кошти. Заперечуючи проти позову Академія праці, соціальних відносин і туризму зазначала, що позивач був зарахований до аспірантури на підставі наказу від 30 червня 2023 року №168-с в 2023 році, вказана плата була внесена до анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за 2023-2024 навчальні роки. Натомість, позивач наголошував на тому, що у наказі №168-с було просто допущено помилку у зазначенні року зарахування, відповідно, вказана сума коштів не могла вноситися за 2023-2024 навчальні роки, та фактично вносилася ним за 2024-2025 навчальні роки. Разом з тим, сам позивач додав до позовної заяви вказаний наказ, датований 30 червня 2023 року, в якому зазначено про зарахування його до аспірантури саме в 2023 році, та термін навчання чотири роки - з 03 липня 2023 року по 02 липня 2027 року. Також, до позовної заяви ОСОБА_2 долучив довідку про його зарахування до аспірантури з 03 липня 2023 року, яка була видана 08 травня 2024 року. Відповідно, якби відповідач в наказі про зарахування позивача просто допустив описку в зазначенні року, то датою його видання було б зазначено 30 червня 2024 року. Відповідно і довідка про його зарахування до аспірантури не могла була бути видана 08 травня 2024 року. Також, відповідно до змісту наведених норм Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту» та Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), правовідносини між здобувачем вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук та закладом вищої освіти, в тому числі і щодо строків, порядку та розміру оплати вартості навчання, припинення договірних відносин мають врегульовуються договором. ОСОБА_2 заявив вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми коштів саме у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо надання йому освітньої послуги. Водночас, суду не було надано договору на навчання ОСОБА_2 в аспірантурі, що фактично робить неможливим установити які саме послуги мала надати ОСОБА_2 . Академія праці, соціальних відносин і туризму, яка саме вартість навчання була визначена сторонами, в якому обсязі та за який період вносилися вказані кошти, а також визначитися із правовими підставами щодо припинення договірних відносин та повернення сплачених коштів. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Академії праці, соціальних відносин і туризму коштів. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді