Постанова 4851 № 520/23455/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2026 р.Справа № 520/23455/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків у справі № 520/23455/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 06.09.2022 та видачі оновленого грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби перед місяцем звільнення - повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині вимог про: - визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №

44. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020 року, у вересні 2021 року та в квітні 2022 року, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020 року, у вересні 2021 року та в квітні 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 23.02.2026 до суду від позивача надійшла заява, подана в порядку статті 382 КАС України, в якій він просив суд: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/23455/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/23455/25. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на виконання рішення суду в даній справі позивачу виплачено 3535,34 грн. Із перерахунку грошового забезпечення вбачається, що на виконання зазначеного рішення суду позивачу нараховано до виплати 4413,34 грн. З отриманого розрахунку вбачається, що після перерахунку грошового забезпечення по рішенню суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/23455/25 розмір відсотку суми премії було зменшено, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Також виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі. Тобто, виходячи з розрахунку, на переконання заявника, рішення залишається не виконаним в повному обсязі, що є підставою звернення до суду для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення. Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому рішенні по даній справі відсутні жодні зобов`язання відповідача щодо визначення конкретного розміру премії, тому встановлення відповідачем іншого розміру премії не свідчить про неналежне виконання рішення суду в даній справі, однак є підставою для ініціювання позивачем окремого позову. Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 520/23455/25 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Харківського окружного адміністративного суду повний звіт про виконання судового рішення від 20 листопада 2025 року у справі № 520/23455/25 із наданням детальних розрахунків та підтверджуючих документів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно дійшов висновку про повне виконання рішення, без належної перевірки правильності розрахунків та їх відповідності рішенню суду. Суд зазначив, що рішення виконано, оскільки: здійснено перерахунок, визначено суму 4413,34 грн та здійснено виплату. Однак суд не перевірив спосіб виконання рішення. Рішення суду зобов`язувало відповідача провести перерахунок грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення. Натомість із наданого розрахунку вбачається, що відповідач зменшив відсотковий розмір премії, що безпосередньо вплинуло на кінцевий розмір грошового забезпечення. Таким чином відповідач фактично змінив структуру грошового забезпечення, що призвело до штучного зменшення результату перерахунку. Зміна відповідачем відсоткового значення премії при здійсненні перерахунку свідчить про зміну механізму виконання судового рішення, що призводить до зменшення належних до виплати сум, а отже - до фактичного невиконання рішення суду в повному обсязі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зауважив, що згідно відомості перерахунку грошового забезпечення вбачається, що внаслідок перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду у справі № 520/23455/25, визначено до виплати позивачу суму в розмірі 4 413,34 грн. На рахунок позивача 10.12.2025 виплачено кошти в розмірі 3 553,11 грн (з урахуванням відрахованого військового збору в розмірі 187,01 грн та ПДФО в розмірі 673,22 грн із суми 4 413,34 грн), що підтверджується платіжними інструкціями № 1533, № 1534, № 1535 від 10.12.2025. Зарахування вказаних коштів на рахунок позивача вбачається також із наданої позивачем роздруківки про зарахування коштів у розмірі 3 535,34 грн (з відрахуванням комісії в розмірі 17,77 грн із суми 3 553,11 грн). Вважає, що доводи позивача щодо того, що відповідач після перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення зменшив відсотковий розмір премії жодним чином не стосуються виконання судового рішення в даній справі, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду даної справи. Так, у судовому рішенні по даній справі відсутні жодні зобов`язання відповідача щодо визначення конкретного розміру премії, тому встановлення відповідачем іншого розміру премії не свідчить про неналежне виконання рішення суду в даній справі. Враховуючи наведене, на переконання відповідача, відсутні докази, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі та підстави для задоволення апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення Представником апелянта подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій такий підтримав вимоги заяви в повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України). Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З огляду на викладене, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону № 1404-VIII. За таких обставин, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/23455/25 відповідачем було здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, що підтверджується відповідною відомістю щодо перерахунку грошового забезпечення та не заперечується позивачем. Згідно відомості перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , внаслідок перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду у справі №520/23455/25 від 20.11.2025 за період з 29.01.2020-18.07.2022, позивачу нараховано різницю грошового забезпечення, яка підлягає до виплати позивачу, у розмірі 4 413,34 грн (в тому числі грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік - 88,20 грн, грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік - 784,20 грн, грошова допомога оздоровлення за 2022 рік - 772,00 грн) /а.с. 99/. На рахунок позивача 10.12.2025 виплачено кошти в розмірі 3 553,11 грн (з урахуванням відрахованого військового збору в розмірі 187,01 грн та ПДФО в розмірі 673,22 грн із суми 4 413,34 грн), що підтверджується платіжними інструкціями № 1533, № 1534, № 1535 від 10.12.2025 /а.с. 100, 101, 102/. Зарахування вказаних коштів на рахунок позивача вбачається також із наданої позивачем роздруківки про зарахування коштів у розмірі 3 535,34 грн (з відрахуванням комісії в розмірі 17,77 грн із суми 3 553,11 грн). Таким чином, відповідачем фактично виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/23455/25, що набрало законної сили /а.с. 89/. Докази протилежного заявником не надано. Звертаючись до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, заявник зазначив, що після перерахунку грошового забезпечення по рішенню суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/23455/25 розмір відсотку суми премії було зменшено, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Також виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі. Тобто, виходячи з розрахунку, на переконання заявника, рішення залишається не виконаним в повному обсязі, що є підставою звернення до суду для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Надаючи оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у своїх рішеннях, дійсно, наголошував на тому, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Проте, колегія суддів зауважує, що наведений підхід щодо застосування статей 382-383 КАС є виправданим лише у випадку, коли це стосується невиконання конкретних зобов`язань, які покладені на певну особу відповідним судовим рішенням. Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник фактично не заперечує самого факту виконання рішення суду, оскільки визнає проведення перерахунку грошового забезпечення та виплати нарахованої йому різниці. Відтак, твердження про невиконання судового рішення в цілому є безпідставним. Щодо посилань заявника на зменшення відсоткового розміру премії, слід зазначити, що предметом розгляду адміністративної справи № 520/23455/25 є правовідносини, що складися між позивачем та відповідачем з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020 року, у вересні 2021 року та в квітні 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт. Питання визначення конкретного розміру премії не було предметом розгляду у справі № 520/23455/25, а отже не охоплюються змістом судового рішення, яке підлягало виконанню. Так, рішенням суду у справі № 520/23455/25 позов задоволено частково, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020 року, у вересні 2021 року та в квітні 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок виплаченої премії, суд першої інстанції зазначив, що премія є складовою частиною грошового забезпечення, а отже, відсутні підстави вважати, що премія, як складова грошового забезпечення, не буде врахована відповідачем під час здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення на виконання даного рішення суду. Слід зазначити, що суд першої інстанції у цій справі не досліджував питання складових грошового забезпечення позивача, зокрема, розміру премії, яка має виплачуватися позивачу у спірний період внаслідок проведення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням оновленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, та не надавав оцінку таким обставинам. Тож, наведені доводи заявника фактично зводяться до незгоди із порядком здійснення нарахувань, проте не свідчать про невиконання рішення суду у цій справі, оскільки становлять зміст нового спору. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі встановлювати нові обставини та надавати їм оцінку, якщо такі не були предметом судового розгляду. Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише застосовує процесуальні механізми, передбачені для забезпечення належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем виконано рішення зобов`язального характеру в межах, визначених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/23455/25, у зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку заявлені позивачем вимоги в межах заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 520/23455/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 14.04.2026