Ухвала ККС ВС № 585/4926/24

УХВАЛА 13 квітня 2026 року м. Київ справа № 585/4926/24 провадження № 51-1319 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши касаційну засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2025 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 січня 2026 року, установив: Роменський міськрайонний суд Сумської області вироком від 26 травня2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Сумський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2025 року стосовно ОСОБА_4 - без змін. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями. Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням засудженому строку для усунення недоліків, оскільки ним недотримано вимог пункту 4 частини другої, частини третьої статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Відповідно до вимог частин другої та третьої статті 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються застереження щодо участі особи в касаційному розгляді. У частині першій статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з частиною першою статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставами для їх скасування, які, на її думку, були допущені судами під час ухвалення судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції. Однак наведених вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався. Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений,крім іншого, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та оспорює правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлені судові рішення. Таким чином, засуджений просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її надано судами першої та апеляційної інстанцій, що згідно зі статтею 438 КПК не є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції. У зв`язку із цим Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд є судом права, а не факту і відповідно до статті 433 КПК перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Крім того, згідно зі статтею 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Разом з тим, вимоги засудженого стосуються ухвали суду апеляційної інстанції від 21 січня 2026 року, однак зі змісту касаційної скарги вбачається, що він також вказує на незаконність вироку суду від 26 травня2025 року, чим допустив неузгодженість своєї позиції та суперечності у своїй касаційній скарзі. При цьому всупереч вимогам частини третьої статті 427 КПК ОСОБА_4 не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді. Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. За правилами статті 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків. Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги. Керуючись частиною першою статті 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2025 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 січня 2026 року залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3