Постанова 4855 № 826/2279/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2279/17 Суддя (судді) першої інстанції: Н.Ю. Алєксєєва ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Святошинського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до голови Святошинського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог): - визнати незаконним та скасувати наказ голови Святошинського районного суді м.Києва №201/ос від 05.10.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва; - зобов`язати голову Святошинського районного суду м. Києва поновити ОСОБА_1 на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва; - стягнути солідарно з Святошинського районного суду м. Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2016 року по дату винесення рішення по суті розгляду справи №826/2279/17. Позов мотивовано тим, що оскільки постановою Вищого адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №800/513/16 визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1615-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, відповідно наказ про відрахування ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м.Києва є протиправним та таким, що порушив конституційне право позивача на працю. В своїх обґрунтуваннях зазначає, що період з 05.10.2016 по 15.08.2016 є часом вимушеного прогулу позивача, за який на користь ОСОБА_1 має бути стягнутий середній заробіток. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ №201/ос від 05 жовтня 2016 року. Визнано протиправною бездіяльність голови Святошинського районного суду м. Києва щодо невидачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату Святошинського районного суду м. Києва з 26 січня 2017 року по 16 серпня 2018 року. Зобов`язано голову Святошинського районного суду м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Святошинського районного суду м. Києва з 26 січня 2017 року по 16 серпня 2018 року. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 481 662,16 (чотириста вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні шістнадцять копійок) грн (без утримання податку та інших обов`язкових платежів). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що покладення на Управління обов`язку зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неправомірним. Його повноваження обмежуються організаційним та фінансовим забезпечення діяльності судів у межах затверджених бюджетних асигнувань, без будь-якого впливу на прийняття рішень щодо звільнення чи поновлення суддів. Апелянт стверджує, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та від 17.11.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від представника позивача до суду 16.10.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від апелянта до суду 17.10.2025 надійшли додаткові пояснення, в яких викладає пояснення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, щодо фінансування судів і повноважень Державної судової адміністрації України, а також щодо статусу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві. Просить суд врахувати їх під час розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 в червні 1987 року обрана народним суддею Ленінградського районного народного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 19.06.1997 №385/97-ВР призначена на посаду судді Ленінградського районного суду міста Києва безстроково. Указом Президента України від 23.10.2001 №1004/2001 переведена на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду міста Києва. Вища ради юстиції 17.12.2015, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 09.06.2015 №42/02-15, ухвалила рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. 13.01.2016 за вихідним №2/0/12-16 до Верховної Ради України направлене подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. Постановою Верховної Ради України від 29.09.2016 №1615-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. Наказом голови Святошинського районного суду м. Києва №201/ос від 05.10.2016 відрахована ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва на наступний робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності у зв`язку із порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 №1615-VIII. Наказом голови Святошинського районного суду м. Києва №13/ос від 25.01.2017 пункт 1 Наказу №201/ос від 05.10.2016 «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва» після тексту «…Постанови Верховної Ради України Про звільнення судді» від 29.09.2016 №1615-VIII» доповнений словами: «а саме 25 січня 2017 року». Постановою Вищого адміністративного суду України 07.06.2017 задоволений позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вищої ради правосуддя, визнана незаконною та скасована постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1615-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. Постановою Верховного Суду України від 25.10.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1194/0/15-15. Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.08.2018 №2628/0/15-18 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ голови Святошинського районного суду м. Києва №201/ос від 05.10.2016, вважає належним до стягнення на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2016 по 15.08.2018 в сумі 570 506,14 грн, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті скасування указаної постанови парламенту у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги судді відпала єдина правова підстава для припинення її повноважень судді. Відповідно, наказ Голови Святошинського районного суду м. Києва №201/ос від 05.10.2016 про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва на наступний робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності у зв`язку із порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 №1615-VIII, а саме 25 січня 2017 року (останній робочий день), є безпідставним і, відповідно, підлягає скасуванню. Суд дійшов висновку, що в період до 16.08.2018 ОСОБА_1 мала статус судді, мала перебувати в штаті суддів Святошинського районного суду міста Києва, перебувати із Святошинським районним судом міста Києва в трудових відносинах. Тому, на основі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Святошинського районного суду м. Києва мав достатньо підстав для видачі наказу про включення позивача до складу суддів цього суду, проте допустив протиправну бездіяльність і не виконав цього повноваження. Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення сум середнього заробітку частково. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, яка діяла до 30.09.2016) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад. Частиною першою статті 128 Конституції України (у зазначеній редакції) було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI). Відповідно до статті 111 Закону №2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги. Частинами третьою, п`ятою статті 116 Закону №2453-VI було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади. Відповідно до частини третьої статті 122 Закону №2453-VI повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Святошинського районного суду міста Києва відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді на підставі постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 №1615-VІІІ. Позивач вважає, що оскільки постанова ВРУ від 29 вересня 2016 року №1615-VІІІ про звільнення її з посади судді скасована в судовому порядку, то вона має бути зарахована до штату Святошиснького районного суду м. Києва й голова цього суду зобов`язаний видати наказ, яким зарахувати до штату суддів Святошиснького районного суду м. Києва з 26.01.2017 по 16.08.2018. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2453-VI голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ. Згідно з частинами другою, третьою статті 24 Закону №2453-VI голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №815/5811/16 вказав, що судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов`язки. Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних з цим, відповідних виплат. Отже, голова суду (в.о. голови суду) наділений повноваженнями видавати накази про зарахування судді до штату суду, чи відрахування, за умови наявного відповідного акта, передбаченого законом, про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади. Колегія суддів зазначає, що наявність лише судового рішення, яким скасовано постанову Верховної ради України про звільнення судді із займаної посади не є достатньою підставою для прийняття у зв`язку з цим головою суду рішення про поновлення судді на посаді та зарахування його до штату, оскільки прийняття такого рішення виходить за межі повноважень голови суду визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зважаючи на те, що у голови Святошинського районного суду м. Києва відсутні повноваження самостійно без відповідного акта видавати наказ на підставі п. 4 частини першої статті 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів», така бездіяльність відповідача не може вважатись протиправною, а тому суд також позбавлений можливості зобов`язати відповідача вчинити дії, що виходять за межі його компетенції. Виходячи із зазначеного, судом першої інстанції помилкового задоволено позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність голови Святошинського районного суду м. Києва щодо невидачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату Святошинського районного суду м. Києва з 26 січня 2017 року по 16 серпня 2018 року та зобов`язання голову Святошинського районного суду м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Святошинського районного суду м. Києва з 26 січня 2017 року по 16 серпня 2018 року. Також колегія суддів звертає увагу, що після скасування постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року №1615-VIII у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги, подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги залишилось чинним і нереалізованим, що, відповідно, обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом, яким на цей час є ВРП, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності якої визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя». Тому позовні вимоги, заявлені у цій справі, які зводяться до зарахування ОСОБА_1 до штату суду, є безпідставними і не ґрунтуються на законі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №540/2038/18. Верховний Суд у постановах від 26.06.2019 у справі №2а-12876/09/2670, від 29.07.2021 у справі № 810/4225/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме Вища рада правосуддя має його визначити. Суд зазначає, що з 30.09.2016 єдиним органом, до компетенції якого відноситься питання призначення на посаду судді та звільнення з посади є Вища рада правосуддя. Під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку задоволеним позовним вимогам щодо визнання протиправним і скасування наказу голови Святошинського районного суду м. Києва №201/ос від 05 жовтня 2016 року. Так, норми чинного законодавства не передбачають автоматичного скасування чи анулювання дії наказу голови суду про відрахування судді зі штату суду у випадку, коли акти, на підставі яких такий наказ було видано, втратили свою дію у той чи інший спосіб (зокрема шляхом їх скасування у судовому порядку). Аналогічно норми чинного законодавства у такому випадку не зобов`язують голову суду та не наділяють його повноваженнями самостійно скасувати такий наказ. Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2453-VI до повноважень голови місцевого суду не віднесено надання правової оцінки щодо протиправності або правомірності акта про звільнення судді з посади при прийнятті наказу. Видання наказу про відрахування зі штату суду є належною формою реалізації відповідним суб`єктом своїх владних управлінських функцій. Оскільки наказ в.о. голови Святошинського районного суду міста Києва від 05.10.2016 №201/ос «Про відрахування ОСОБА_1 зі штату суддів Святошинського районного суду міста Києва» виданий на підставі постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 №1604-VІІІ «Про звільнення судді», яка на дату видання наказу була чинною та не скасованою, тому колегія суддів дійшла висновку, що вказаний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не підлягає скасуванню. Посилання суду першої інстанції під час розгляду справи на постанову Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №380/2696/21 колегія суддів вважає помилковим, оскільки у межах вказаної справи наявне рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України», у судовому порядку скасовано рішення Вищої ради юстиції щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді, у судовому порядку скасовано постанову Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв`язку з порушенням присяги судді. Крім того, Вища рада правосуддя здійснила перевірку наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та прийняла рішення про відмову у звільненні з посади судді. Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 481 662,16 (чотириста вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні шістнадцять копійок) грн (без утримання податку та інших обов`язкових платежів), суд зазначає, що такі вимоги мають похідний характер, а тому судом апеляційної інстанції не надається оцінка доводам Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині. У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим, не ґрунтується на повному аналізі норм, що регулюють спірні правовідносини. Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги приймаються в якості належних, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №826/2279/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до голови Святошинського районного суду м. Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді І.О.Грибан В.Ю.Ключкович