Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5592/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 р.Справа № 440/5592/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.01.26 по справі № 440/5592/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області третя особа: Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області, третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві, в якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2025 р. № 00015600705 та податкове повідомлення рішення від 13.02.2025 р. № 00015610705. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2025 року № 00015600705. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2025 року № 00015610705. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2542,26 грн (дві тисячі п`ятсот сорок дві гривні двадцять шість копійок). Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , дата реєстрації: 22.04.2019 року. Основним видом діяльності Позивача є 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, додатковими: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах, 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування. Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.12.2024 № 8440-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 19.12.2024 № 39972/26-15-07-07-03 та № 32973/26-15-07-07-09 проведено в період з 27.12.2024 по 03.01.2025 було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ). За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 03.01.2025 (бланк № 013246), реєстраційний № 0616/26/15/07/3126514138 від 06.01.2025. За результатами фактичної перевірки встановлено порушення, зокрема: - п. 1 ст. З Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в редакції Закону України №1776 - III від 01.06.2000 із змінами та доповненнями (далі Закон № 265) - суб`єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій із створенням та видачею відповідного розрахункового документу при продажу «APPLE MACBOOK 15 M3 2024» по ціні 51639,99 гри. та повернення вказаного товару. Відповідальність передбачена п. 1 ст. 17 Закону № 265, а саме (51639,99 гри. - 51639,99 гри.) X 100%) = 154920, 00 гри. ; - п. 12 ст. З Закон № 265 - суб`єкт господарювання не забезпечив ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 98287,00 гри. Відповідальність передбачена п. 1 ст. 17 Закону № 265, а саме 98287,00 гри. X 100% - 98287, 00 грн. ; - п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України 02.12.2021 № 2755 - VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) - ненадання посадовим особам контролюючого Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2025 3 органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Відповідальність передбачена п. 121.1 ст. 121 ПКУ в розмірі 1020,00 гривень. 16.01.2025 позивачем було отримано Акт фактичної перевірки від 03.01.2025, номер бланку №013246, реєстраційний номер №0616/26/15/07/3126514138. Як свідчить зміст Акту, 27.01.2024 року о 14 год. 27 хв. було розпочато проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яку було завершено 03 січня 2025 року об 17 год. 00 хв. Також, відповідно до Акту, під час перевірки було встановлено: що в магазині за адресою АДРЕСА_2 здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться на спрощеній системі оподаткування 2 групи, ставка податку 20% та здійснює діяльність в сфері торгівлі складними побутовими гарантійними товарами за готівковий та безготівковий розрахунок з використанням в роботі належним чином зареєстрованого ПРРО. Встановлено, що споживачем було зроблено покупку APPLE IPHONE 16 PRO 256 GB за ціною 53 800,00 грн. у готівковій формі, розрахункову операцію проведено через ПРРО, фіскальний чек видано. Виявлено, що суб`єктом господарювання не забезпечено дотримання встановлених законодавством вимог щодо здійснення розрахунків готівкою протягом одного дня за одним або, кількома платіжними документами з фізичними особами у розмірі до 50 000,00 грн. В ході перевірки 03.01.2025 р. було здійснено покупку Apple MacBook air 15" M3 2024 р. за ціною 51 639,99 грн. за готівковим розрахунком яку не проведено через ПРРО та не видано відповідно розрахунковий документ (чек) (випадок перший). Також споживачем було зроблено повернення товару Apple MacBook air 15" M3 2024 р. за ціною 51 639,99 грн. 03.01.2025 р., продавцем не було проведено розрахункову операцію через ПРРО відповідного чеку не видано (другий випадок). Суб`єктом господарювання не надано під час проведення перевірки на запит від 27.12.2024 р. документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (магазині). Загальна сума необлікованого товару становить 98 287,00 грн. Платником податків показано посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать до предмету перевірки. Не погоджуючись із висновками та фактами викладеними в Акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві було подано Заперечення на Акт перевірки від 27.01.2025 року. Разом із запереченнями на Акт було долучено належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження своїх доводів, в тому числі документи на підтвердження ведення обліку товарів, а також первинні документи на підтвердження надходження товару ФОП ОСОБА_1 . 20.02.2025 року ФОП ОСОБА_1 було отримано Лист ГУ ДПС у м. Києві "Про розгляд заперечення", яким за результатом розгляду заперечення висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення. Окрім цього, 20.02.2025 року Позивачем було отримано: - податкове повідомлення-рішення від 13.02.2025 року № 00015600705 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 253 206, 97 грн. на підставі п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ; - податкове повідомлення-рішення від 13.02.2025 року № 00015610705 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 1020, 00 грн. на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 і п. 121.1.ст. 121 Податкового кодексу України (далі за текстом «ППР»). Не погоджуючись з отриманими ППР, Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження отриманих ППР, у зв`язку з чим 25 лютого 2025 року на адресу Державної податкової служби України було подано скаргу на податкове повідомлення рішення від 13.02.2025 р. № 00015600705 та податкове повідомлення рішення від 13.02.2025 р. № 00015610705. Вхідний номер скарги в Державній податковій службі України 8460/6 від 25.02.2025. 22 квітня 2025 року уповноваженим представником Позивача було отримано Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 21.04.2025 року № 11226/6/99-00-06-03-02-06, яким ППР залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення. Не погоджуючись із правовою позицією контролюючого органу, та вважаючи ППР такими, що є необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. 80.3. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. 80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. 80.5. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. 80.6. Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). 80.7. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. 80.8. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачені фінансові санкції за відповідні правопорушення, зокрема: до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Відповідно до п. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). При цьому, факт вчинення платником податків відповідного порушення має бути підтверджено належними та допустимим доказами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної реалізації товарів із застосуванням зареєстрованого програмного реєстратора розрахункових операцій № 4000688764 від 05.10.2023 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Судом встановлено, що зі змісту акта фактичної перевірки вбачається, що контролюючий орган, за результатами проведення контрольно-розрахункової операції, дійшов висновку про допущене позивачем порушення вимог законодавства, а саме: 03.01.2025 року було здійснено продаж товару Apple MacBook Air 15" M3 2024 року за ціною 51 639,99 грн за готівковий розрахунок без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі фіскального чека, а також цього ж дня здійснено повернення зазначеного товару без проведення відповідної розрахункової операції через ПРРО. На підставі наведених висновків контролюючим органом у розрахунку фінансових санкцій до акта перевірки від 03.01.2025 року було нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 154 919,97 грн, що, за твердженням відповідача, відповідає сумі санкцій за проведення розрахункових операцій без застосування ПРРО та без створення фіскальних чеків при продажу і поверненні товару. Судом встановлено, що зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на видатковій накладній № 21 від 03.01.2025 року, яка була долучена до матеріалів перевірки. Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна № 21 від 03.01.2025 року не може вважатися належним і допустимим доказом факту реалізації та повернення товару саме позивачем , враховую наступне.. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена видаткова накладна не містить жодних однозначних ідентифікуючих відомостей, які б підтверджували, що реалізація товару була здійснена саме фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за місцем здійснення фактичної перевірки АДРЕСА_2 . У накладній як постачальник зазначено «My Cloud Store» із вказівкою декількох адрес ( АДРЕСА_3 та вул. Антоновича, 10), без конкретизації суб`єкта господарювання, який здійснив операцію. Колегія суддів зазначає, що «My Cloud Store» є торговельною мережею, в межах якої господарську діяльність здійснюють декілька фізичних осіб підприємців у різних торговельних точках. За таких обставин відсутність у накладній чіткого зазначення конкретного продавця та конкретного місця реалізації товару унеможливлює ідентифікацію позивача як суб`єкта спірної господарської операції. Крім того, видаткова накладна № 21 не містить підпису покупця, що, з огляду на вимоги бухгалтерського та цивільного законодавства, позбавляє її доказової сили як документа, що підтверджує факт прийняття товару покупцем. Відсутність підпису покупця означає відсутність належного підтвердження передачі товару, а відтак і факту здійснення розрахункової операції. Підпис, проставлений у накладній з боку продавця, не містить жодних ідентифікуючих даних особи, яка його поставила, та візуально не відповідає підпису позивача. Це додатково ставить під сумнів належність зазначеного документа саме позивачу та виключає можливість визнання його достовірним доказом у справі. Контролюючий орган не надав суду жодних додаткових доказів, які б підтверджували факт здійснення розрахункових операцій саме позивачем без застосування ПРРО, не навів переконливих заперечень щодо відсутності ідентифікуючих ознак продавця у накладній та не довів належність підписів у цьому документі. Відповідно до пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція З аналізу вищенаведених норм вбачається, що контрольна розрахункова операція може бути проведена виключно до початку фактичної перевірки, а не в процесі її проведення чи після її фактичного завершення. Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту видаткової накладної № 21 від 03.01.2025 року та акта перевірки прямо вбачається, що така операція була здійснена 03.01.2025 року в останній день перевірки, що є прямим порушенням пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України. Суд зазначає, що фіксація порушень у сфері застосування РРО/ПРРО іншим способом, ніж шляхом проведення належної контрольної розрахункової операції, чинним законодавством не передбачена. Судовим розглядом встановлено, що акт фактичної перевірки не містить жодних відомостей про посадову особу контролюючого органу, яка безпосередньо здійснювала контрольну розрахункову операцію у торговельному приміщенні, де позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 провадить господарську діяльність. Зокрема, в акті відсутні дані про прізвище, ім`я, посаду, службове посвідчення та повноваження особи, яка здійснила таку операцію, що унеможливлює ідентифікацію суб`єкта владних повноважень, дії якого покладені в основу висновків перевірки. Як убачається з матеріалів справи, на адвокатський запит уповноваженого представника позивача адвоката Тарасун О.І. ГУ ДПС у м. Києві листом від 24.01.2025 № 5655/6/26-15-07-05-07-05 повідомило, що придбання товару Apple MacBook 15 M3 2024 за ціною 51 639,99 грн було здійснено за власні кошти заступника начальника відділу ГУ ДПС у м. Києві Шевчука Сергія Олеговича. Суд зазначає, що наведені пояснення суперечать змісту самого акта перевірки, у якому чітко зазначено, що повернення товару здійснювалося «споживачем», а не посадовою особою податкового органу. Крім того, судом встановлено, що контрольна розрахункова операція була здійснена податковим інспектором в останній день фактичної перевірки. Контрольна закупка це метод податкової перевірки, коли інспектор ДПС таємно купує товар або послугу у підприємця під виглядом звичайного покупця. Мета перевірити видачу фіскального чека та правильність ведення обліку. Згідно зі статтею 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка починається саме з контрольної закупки. Важлива особливість: така перевірка проводиться без попередження, в будь-який момент роботи підприємця. Отже, сутність контрольної розрахункової операції полягає у її таємному характері, коли суб`єкт господарювання не знає і не може знати, що його контрагентом є представник контролюючого органу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали фактичної перевірки не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт проведення контрольної розрахункової операції з придбання товару «Apple MacBook 15 M3 2024», а також факт його подальшого повернення саме фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 . З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом не доведено факту порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема щодо обов`язку проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа покупцю. Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії). Згідно із п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з пунктом 85.8. ст. 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідно до п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Згідно із п. 85.1 ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Положеннями п.85.6, п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Відповідно до п. 2 ч. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України 44.6 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Згідно з абзацом 2 пункту 44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Так, згідно з пунктом 86.7.1. статті 86 ПУ України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу. Відповідно до пункту 86.7.5 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Враховуючи зазначене, платник податків не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази (необхідні документи) до заперечень на акт перевірки і такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення про притягнення (чи не притягнення) суб`єкта господарювання до відповідальності. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог Податкового кодексу України факт ненадання платником податків документів під час проведення перевірки підлягає обов`язковій фіксації шляхом складення акта про ненадання (відмову в наданні) документів. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували відмову ФОП ОСОБА_1 у наданні запитуваних документів, а також відсутній акт про ненадання документів, складений у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що належним чином засвідчені копії документів, у тому числі ті, що підтверджують ведення обліку товарних запасів, були подані позивачем разом із запереченнями до акта перевірки. Однак контролюючим органом зазначені докази не були оцінені та враховані, а у листі про результати розгляду заперечень не наведено жодних мотивів їх відхилення, що суперечить принципам обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки контролюючого органу щодо виявлення необлікованих товарів на суму 98 287,00 грн є суперечливими та документально не підтвердженими, оскільки опис товарно-матеріальних цінностей, складений під час перевірки, фіксує наявність товарів на суму лише 44 487,00 грн, і жодних доказів або розрахунків, які б обґрунтовували іншу суму, відповідачем суду не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.02.2025 №00015600705 та №00015610705 є неправомірними, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги, а тому не вбачає підстав для її задоволення. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/5592/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.04.2026 року