Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15916/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 р.Справа № 520/15916/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р. (ухвалене суддею Григоровим Д.В., повний текст якого складено 26.01.2026 р.) по справі № 520/15916/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/43276/24-21 від 30.07.2024 р. за формою Р, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0/43276/24-21 від 30.07.2024 р. за формою Р, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р., прийнявши у справі судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.07.2017 р., перебуває на обліку в Харківській ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області, місцезнаходження: 61189, Харківська область, м. Харків, Орджонікідзевський р-н, вул. Тархова, буд. 5, кв.

62. Основний вид економічної діяльності за КВЕД є: 62.01 Комп`ютерне програмування. Включений до Реєстру платників єдиного податку з 12.05.2017 р., платником 3 групи за ставкою 5%. Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за І квартал 2024 року, дата подання декларації - 07.05.2024 р., реєстраційний номер 9119022968. За результатами камеральної складено було складено акт від 04.06.2024 р. № 24855/20-40-24-21-07/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено заниження єдиного податку на суму 123111,51 грн. На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12311,16 грн., а також збільшено податкове зобов`язання з єдиного податку на 123111,51 грн. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2024 р. № 0/43276/24-21, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь який наступний податковий період. Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за І квартал 2024 року, дата подання декларації - 07.05.2024 р., реєстраційний номер 9119022968, за наслідками якої складено акт від 04.06.2024 р. № 24855/20-40-24-21-07/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено заниження єдиного податку на суму 123111,51 грн. Вказаний акт перевірки направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, однак позивач не отримав акт перевірки, він повернувся з поміткою «за закінченням терміну зберігання», в Електронному кабінеті також не було надіслано відповідний акт, тому платнику податків не було відомо про проведення камеральної перевірки. В подальшому, Головним управлінням ДПС у Харківській області за результатами вказаної перевірки було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 р. та направлену платнику податків, однак відповідне податкове повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 також отримано не було, лист повернувся з поміткою «за закінченням терміну зберігання», в Електронному кабінеті також не було надіслано відповідне податкове повідомлення-рішення, тому платнику податків не було відомо про формування податкового повідомлення-рішення. Факт не отримання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення підтверджується самим контролюючим органом у відповіді на адвокатський запит та скриншотом кабінету платника податків. Крім того, позивач зазначив, що не мав можливості отримати податкове повідомлення-рішення, оскільки через військовий стан тривалий час перебуває у іншому місті, про що надав копію декларації з лікарем та довідкою про навчання дітей, в той же час позивач сумлінно виконував податкових обов`язок, проте відповідачем не взято до уваги надані пояснення та обґрунтування, що створює перешкоди у здійсненні діяльності, виконанні договірних умов тощо. Доказів належного повідомлення позивача про проведення перевірки до матеріалів справи не надано, також не надано доказів, що позивач будь-яким іншими способами ознайомився зі змістом акту перевірки та податковим повідомлення-рішення, в той же час вказано: «заперечення до контролюючого органу не надходили своїм правом ФОП ОСОБА_1 не скористався». Як зазначив позивач, що у серпні 2024 року він виявив, що при подачі 07.05.2024 р. декларації за 1 квартал 2024 року, ним подана помилкова декларація на суму 3514833,51 грн. дохід (р. 8) за перший квартал 2024 (фактична та реальна сума - 1206914,71 грн.), також помилково вказано в р. 13 - нараховано за попередній період - 123111,51 грн., що не відповідало дійсності, також вказано помилку - дата подання декларації - 06.10.2023 р. Вказана помилка допущена оскільки для підготовки подачі звітності були використані попередні дані через подачу декларації за 3 квартал 2023 року, звідки були помилково перенесені дані у декларацію за 1 квартал 2024 року оновлені дані не збереглись, та були відправлені помилково, що підтверджується відповідною декларацією 3 квартал 2023 року в додатками (р. 8 - 3514833,51 грн. дохід; р. 13 - нараховано за попередній період - 123111,51 грн. вірно), крім того попередню декларацію було прийнято без зауважень, що підтверджується відповідною наданою квитанцією. 09.08.2024 р. позивач при подачі декларації за 2 квартал 2024 р. виявив вказану помилку в декларації за 1 квартал 2024 р. та надіслав уточнюючу декларацію за відповідний 1 квартал 2024 року, де вірно вказано - 1206914,71 грн. дохід, і за попередній період в р. 13 вірно відображено - 0 грн., що відповідає дійсності та підтверджується виписками з банку ФОП ОСОБА_1 як за 1 квартал 2024, так і за весь період 2024 рік для порівняння даних та підтвердження прийняття всіх поданих декларацій. При цьому ключовим доводом позивача було те, що а ні акт камеральної перевірки від 04.06.2024 р. № 24855/20- 40-24-21-07/ НОМЕР_1 , а ні податкове повідомлення-рішення № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 р. на момент самостійного виявлення помилки та подання уточнюючої декларації він не отримував, отже діяв добросовісно, самостійно усунувши виявлену помилку. Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 р. він отримав лише 15.05.2025 р. у відповідь на адвокатський запит свого представника, що іншими доказами належним чином не спростовано. Таким чином, враховуючи, що відповідачем сформовано акт камеральної перевірки № 24855/20-40-24-21-06/3196706892 від 04.06.2024 р. та податкове повідомлення-рішення № 0/43276/24-21 від 30.07.2024 - податкове зобов`язання з єдиного податку 123111,51 грн. та штраф - 12311,16 грн., без надання платник податку можливості надати пояснень, та позивач після самостійного виявлення помилки вже 09.08.2024 р. було подано вірну уточнюючу декларацію. Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (України). Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України); Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Помилка в розрахунку не свідчить про протиправність його дій, а тому не є податковим правопорушенням у розумінні Податкового кодексу України, яке тягне за собою застосування негативних наслідків. Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 122.1 ст. 122 та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Між тим, помилка з боку платника податків не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки фактичний податок було сплачено. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, яким в повній мірі та своєчасно вжито відповідні заходи щодо уточнення та відображення вірної декларації. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 р. в справі № 805/3665/16-а та від 24.10.2018 р. в справі № 760/6097/16-а. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки платником податку самостійно виявлено помилку у поданій ним податковій декларації та фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, а саме уточнення та відображення вірних показників у податковій декларації платника Єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 року, тому застосування до позивача податкового зобов`язання у вигляді штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12311,16 грн., та збільшення податкового зобов`язання з єдиного податку на 123111,51 грн. є помилковим. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 30.07.2024 р. №0/43276/24-21. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р. по справі № 520/15916/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.04.2026 року