Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/31677/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 р.Справа № 520/31677/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р. (постаовлену суддею Мельниковим Р.В.) в справі № 520/31677/24 за заявою ОСОБА_1 поданої в порядку ст. 382 КАС України в справі № 520/31677/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 в справі № 520/31677/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 пов`язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100000 грн. на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена п. 12 та 13 розд. XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 р. по 14.03.2024 р. з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 грн. за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 р. по 17.10.2024 р.; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 р. по 31.08.2023 р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розрахунку 100000 грн. на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 р. по 14.03.2024 р. з урахуванням раніше виплачених сум; додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 грн. за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 р. по 31.08.2023 р.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/31677/24 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов`язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 грн. за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 р. по 14.05.2024 р.; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 р. по 31.08.2023 р., зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 грн. за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 р. по 14.05.2024 р.; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 р. по 31.08.2023 р., ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24 залишено без змін. 17.11.2025 р. до суду першої інстанції надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив: зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 або особу яка виконує його обов`язки, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24; попередити командира військової частини НОМЕР_1 про можливість застосування заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 р. заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено, а саме: зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у двомісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24. 23.01.2026 р. до суду першої інстанції від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р. прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24; встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24; зобов`язано військовій частині НОМЕР_1 у строк протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24. Клопотання позивача про накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі залишено без задоволення. Не погодившись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою у прийняті звіту військової частини НОМЕР_1 відмовити; задовольнити заяву про накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 ; визнати таким, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24 не виконано військовою частиною НОМЕР_1 ; накласти на командира військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: 121120 грн. за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі; попередити командира військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду; відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати наступний звіт про виконання рішення суду протягом місяця з дня отримання даної ухвали. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24, суд першої інстанції взяв до уваги вжиття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення та надання ним документів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення. З огляду на прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду у даній справі, але не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду в повному обсязі, суд першої інстанції встановив новий строк для подання звіту, а саме два місяці з дня отримання даної ухвали. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту відповідача про виконання рішення у цій справі. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб`єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Згідно з ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. Згідно з ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Тобто, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. Судовим розглядом встановлено, що зі змісту поданого відповідачем звіту від 23.01.2026 р. вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2025 р. та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 р. в справі № 520/31677/24 частково виконано. Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 проведено необхідний розрахунок (нарахування), в якому визначено суми грошового забезпечення, що підлягають сплаті ОСОБА_1 . Відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 р. № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», військовою частиною НОМЕР_1 кожного місяця вчинялись та вчиняються активні дії задля виконання рішення суду в справі №520/31677/24. Разом з тим, оскільки витрати військової частини НОМЕР_1 фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного бюджету, є певна, незалежна від військової частини НОМЕР_1 , затримка у виділенні грошових коштів з виконанням судових рішень. Інших джерел фінансування у військової частини НОМЕР_1 немає. Потреба військової частини НОМЕР_1 щодо виділення коштів для покриття витрат на виконання рішення суду в справі № 520/31677/24 не профінансована державою. Даний факт підтверджується відповідними Розрахунками потреби в коштах направлених до вищого командування на листопад - грудень 2025 року та січень 2026 року. Відповідачем разом зі звітом, подано розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та інших поточних видатків військової частини НОМЕР_1 за листопад-грудень 2025 та січень 2026 року, направлені на ім`я начальника забезпечувального фінансового органу (відповідному за бюджетну підпрограму) код розпорядника коштів № 53682. Таким чином, відповідачем вчиняються дії щодо виконання судового рішення у справі №520/31677/24. Подальше виконання рішення суду здійснюється розпорядником бюджетних коштів вищого рівня та не залежить від відповідача. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Згідно з ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України Отже, військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та на неї поширюється дія Бюджетного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 в справі № 520/31677/24 військовою частиною НОМЕР_1 виконане частково, оскільки відповідачем вчинені дії для виконання судового рішення, так як в добровільному порядку здійснено перерахунок додаткової винагороди та сформовано розрахунок потреби у коштах, однак з незалежних від нього обставин на момент подання звіту виплату додаткової винагороди не здійснено. Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19. Згідно з ч. 11 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24, встановивши військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24 та зобов`язавши військову частину НОМЕР_1 у строк протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24. Посилання позивача про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 стосовно виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та накладення на командира Військової частини НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. в справі № 520/31677/24 суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р. р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р. по справі № 520/31677/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.04.2026 року