Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5099/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5099/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від №709 від 08.04.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 з урахуванням стажу роботи на посаді судді повних 30 років із розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08.04.2025 року №709, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум) судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 з урахуванням стажу роботи на посаді судді повних 30 років із розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08.04.2025 року №709, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області з урахуванням компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; - встановити судовий контроль та зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уповноваженим органом складено довідку про обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі такої довідки, вважає таке рішення пенсійного орану протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також зазначає про право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 08.04.2025 №709 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 08.04.2025 №709 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулися із апеляційними скаргами. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїх обґрунтуваннях зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Також апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв`язку із тим, що воно ухвалене за результатами неповного встановлення фактичних обставин, неналежного дослідження та оцінки доказів, а відтак із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що наразі Верховною Радою України протягом останніх трьох років не збільшувався показник визначення базового розміру посадового окладу судді та він становить 2102,00 грн. Стверджує, що відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 08.04.2025 №709 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 є правомірною, оскільки така відмова заснована на положеннях діючого законодавства, відповідає легітимній меті та здійснена з дотриманням необхідного балансу між загальними суспільними інтересами та інтересами окремої особи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від позивача до суду 26.09.2025 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 до суду 23.02.2026 надійшли додаткові пояснення, які просить врахувати під час розгляду апеляційних скарг. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 27.06.2017 №1884/0/15-17 звільнений з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач з липня 2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2024, яке набуло чинності 04.09.2024, зокрема зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривні. Чернігівський окружний адміністративний суд 09.01.2025 постановив окрему ухвалу, якою зокрема, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі 620/1687/24 видати ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень, регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років - 60%. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 залишено без змін. На виконання окремої ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі №620/1987/24, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі 620/1987/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області виготовило довідку від 08.04.2025 №709 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024. З метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищезазначеної довідки, позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення від 02.05.2025 про відмову у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки з огляду на те, що у 2024 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102 гривні, тобто на рівну січня 2020. Так як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться. Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що предметом даного спору є не наявність підстав для перерахунку у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму за час перебування судді у відставці, а саме перерахунок на підставі оновленої довідки, виданої уповноваженим органом. Відтак, питання який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, необхідно враховувати при визначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці, що враховується для перерахунку не є предметом розгляду даного спору, оскільки звернення позивача стосувалось виключно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із отриманням оновленої довідки виданої на виконання рішення суду. При цьому суд вважає, що надання у межах даного спору правової оцінки зміні складових суддівської винагороди суперечить принципам юридичної визначеності та обов`язковості судових рішень, оскільки такий спір було фактично вирішено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №620/1987/24, яке набуло чинності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018). 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій". Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн. Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні. Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Водночас заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: - у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; - для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, відмовляючи позивачу як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилання Головного управління ПФУ в Чернігівській області на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справ з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантної та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі. Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій апелянт посилається на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою, виданою на виконання рішення суду у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, колегія суддів вважає, що дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №620/5099/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді І.О.Грибан В.Ю.Ключкович