Постанова Одеський апеляційний суд № 523/15960/24
від 09.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 22-ц/813/1921/26 Справа № 523/15960/24 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Процент», в інтересах якого діє адвокат Руденко Костянтин Васильович на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.12.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 3601-2366-1 за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі: 5000 гривень, строком на 365 днів, шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 емітовану КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків у розмірі: 3,5% від суми кредиту за кожен день користування, тобто 1 277,5% річних. Кредитний договір було підписано за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 89541 в особистому кабінеті. Представник позивача зазначає, що просить стягнути з відповідача на користь позивача виключно прострочені до сплати відсотки за користування кредитом за період з 03.01.2024 по 30.08.2024 та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути нараховані та не сплачені відсотки за кредитним договором у сумі 45500 гривень, витрати на правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість зі сплати нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором № 3601-2366-1 від 14.12.2023 року у розмірі 26 250 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1746,85 грн, що загалом становить 6746,85 грн. Висновок суду мотивовано тим, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування», а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 26250 грн за період з 14.12.2023 року до 30.08.2024 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Процент» просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору. В укладеному кредитному договорі між сторонами встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом. Договір № 3601-2366-1 від 14.12.2023 укладений між сторонами, є чинним, не визнаний недійсним, не встановлені судовими рішеннями його нікчемність або неукладеність, і докази цього відповідачем не надані. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його правильності. Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Вказує, що предметом стягнення з відповідача на користь позивача по справі є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а не процентів за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. Позиція інших учасників справи Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив. За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Судом встановлено, що 14.12.2023 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3601-2366-1, згідно умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 , що належить позичальникові. Продовження строку надання кредиту вказаного в п.1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №
1. Даний договір укладається в інформаційно телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму. Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом. Згідно квитанції від 14.12.2023 року, ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти в розмірі 5000,00 на умовах фінансового кредиту 3601-2366-1. Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 3601-2366-1 від 14.12.2023 встановлено, що станом на 30.08.2024 загальна сума заборгованості за договором становить 50 500 гривень. Відповідно до Витягу з інформаційно телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, виданого ТОВ «Фінансова Компанія «Процент», для укладення електронного кредитного договору № 3601-2366-1 від 14.12.2023 року сторони вчинили дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент». Із копії витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua встановлено, що позичальник створила дані по заяві на кредит, було здійснено автоматичну перевірку по заві, перевірку позичальника по даним БКІ, скорингова оцінка позичальника, створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника, позичальнику направлено смс повідомлення про погодження кредиту, позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено електроне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт), друкована форма укладеного електронного договору надіслана позичальнику в особистий кабінет для завантаження, кредитні кошти перераховані на картку. Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Витягу із Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» є юридичною особою, зареєстрованою в передбаченому Законом порядку. З огляду на зазначене судом становлено, що між сторонами 14.12.2023 року було укладено кредитний договір про надання коштів в розмірі 5 000 гривень, на 365 днів, зі сплатою відсотків 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості проценти за користування кредитними коштами до 30 серпня 2024 року нараховувалися за процентною ставкою, що становить 3.5 % від залишку неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідач подав відзив на позовну заяву. Згідно якого зазначено, що нараховані позивачем проценти, відповідно до умов кредитного договору є такими, що не підлягають до задоволення в силу ЗУ «Про споживче кредитування». Відповідач зазначав, що відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ від 22.11.2023 року № 3598-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу І (щодо доповнення ст. 8 Закону) ч. 5 про обмеження розміру денної процентної ставки - поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відповідач зазначає, що даний кредитний договір укладено сторонами після прийняття Закону. Таким чином, позивач вчинив конклюдентні дії, які підтверджують його намір продовжити кредитні відносини із відповідачкою після набрання чинності Законом. Відповідно до даних правовідносин слід застосувати положення ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року № 3498-ІХ. На правильність даного висновку вказують положення ч. 2 ст. 5 ЦК України, згідно з якими акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Оскільки кредитний договір №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, відтак положення цього Закону застосовуються до договору №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість. Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною його умовами в розмірі 3,5% за кожен день користування кредитом. Враховуючи встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, починаючи з 24 грудня 2023 року протягом перших 120 днів, тобто до 24 березня 2024 року розмір процентної ставки для нарахування відсотків за користування кредитними коштами не міг перевищувати 2,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, протягом наступних 120 днів, починаючи з 24 березня 2024 року до 24 червня 2024 року не міг перевищувати 1.5 %, а з 24 червня 2024 року до 30 серпня 2024 року 1%. За період з 14 грудня 2023 року до 23 грудня 2023 року відповідачу нараховано позивачем проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 3,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту в розмірі 1575 грн(5000 грн х 3,5 % х 9 днів), що відповідає умовам договору №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року та вимогам законодавства. З огляду на вимоги положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» проценти за ставкою 3,5 % підлягали нарахуванню лише до 23 грудня 2023 року, однак як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачу продовжували нараховувати проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 3,5% від залишку неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом і після 23 грудня 2023 року. При цьому, як вбачається з позовної заяви, звертаючись з позовними вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» просило стягнути заборгованість за кредитним договором №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року лише по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами у розмірі 45500 грн за період з 03.01.2024 року до 30.08.2024 року. Оскільки, починаючи з 24 грудня 2023 року і до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %, з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5%, а з 20 серпня 2024 року і до 30 серпня 2024 року 1%, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами за ці періоди в розмірі 23250 грн (5000 грн х 2,5 % х 110 днів = 13750 грн, 5000 грн х 1,5% х 120 днів = 9000 грн, 5000 грн х 1% х 10 днів = 500 грн, а всього 23250 грн). Оскаржуваним рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто 26250 грн. Водночас, суд апеляційної інстанції не може вийти за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (позивача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Наведені правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованості за кредитним договором №3601-2366-1 від 14 грудня 2023 року по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 26250 грн за період з 03.01.2024 по 30.08.2024. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «ФК «Процент», то вимоги апеляційної скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000 грн та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Також колегія суддів зазначає, що оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», в інтересах якого діє адвокат Руденко Костянтин Васильович залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко