Постанова 4813 № 523/6684/24

Номер провадження: 22-ц/813/3140/26 Справа № 523/6684/24 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - Одеська міська рада третя особа - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2025 року, ухвалено у складі судді Сувертак І.В., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- установив: Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернувся з позовом до відповідача Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини. Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, із однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 тапроживала за цією адресою. За життя ОСОБА_4 залишила заповіт на племінника ОСОБА_5 який мешкає в м.Кривий Ріг. Дізнавшись про смерть двоюрідної сестри позивач дуже важко перенесла цю новину так як все життя вони мали добрі відносини та постійно спілкувалися, це остаточно психологічно її зламало, їй довелось звернутися за допомогою до сімейного лікаря, крім того вона мала серйозну травму коліна яка не давала можливості рухатися. Також позивач звернула увагу суду на її похилий вік. Крім того з початком воєнного стану в Україні вона виїхала до Іспанії 05.03.2024 року та лише зараз повернулася до м.Одеси. Після повернення до Одеси позивачу стало відомо що її племінник так і не прийняв спадщину після смерті моєї двоюрідної сестри. 04.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Русских Світлани Борисівни. Нотаріусом їй було повідомлено, що шестимісячний термін, що встановлений ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини пропущено, у зв`язку з цим, запропоновано звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З урахуванням викладеного, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернулась із відповідним позовом. Враховуючи зазначене позивачка просила задовольнити її позовні вимоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини залишено без задоволення. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не представлено суду доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що у позивача були ґрунтовні перепони для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, котра відрилась після смерті її двоюрідної сестри (доказів чого також не надано), суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Окрім цього, суд зазначив, що позивач або її представник-адвокат Брадарська Н. В. не звертались до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів, а саме спадкової справи (або довідки про її відсутність) після смерті ОСОБА_4 , задля встановлення повного кола осіб та рішення по зазначеній справі може вплинути на права та обов`язки таких осіб. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Пересипського районного суду від 18.02.2025, яким у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення строків на прийняття спадщини було відмовлено та ухвалити нове рішення яким задовільнити позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зокрема те, що скаржник є особою похилого віку, має тяжкий стан здоров`я, тривалий час обмежений у пересуванні та потребує сторонньої допомоги, що підтверджується медичними документами. Крім того, на можливість своєчасного звернення до нотаріуса вплинули карантинні обмеження, запроваджені у зв`язку з поширенням COVID-19, а також обставини, пов`язані з введенням воєнного стану та виїздом за межі України. Скаржник вважає, що зазначені обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини у розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України та узгоджуються з практикою Верховного Суду і роз`ясненнями судів щодо можливості визначення додаткового строку у разі наявності об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.02.2025 залишити без змін. Вказує, що Одеська міська рада вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 має бути залишена без задоволення, з огляду на відсутність доказів незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також враховуючи недоведеність позивачем своїх вимог. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились, позивач просила суд розглянути справу без її участі, що у відповідності до вимог ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12). Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б. №193/01-16 від 04.04.2024 у прийнятті заяви її було відмовлено в зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців). При цьому її було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом. Із зазначеного листа також вбачається, що приватним нотаріусом було заведено спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . (а.с. 7). Позивач зазначила, що пропустила строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини з поважних причин, тому що з 24.02.2022 почалось російське вторгнення в Україну, у зв`язку з чим вона виїхала до Іспанії. В підтвердження зазначеного не надано належних та допустимих доказів. Крім того, загальновідомою обставиною є те, що вторгнення сусідньої держави на територію України почалось 24.02.2022, а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент вторгнення ОСОБА_1 вже пропустила шестимісячний строк для подачі заяви для прийняття спадщини. Суд не приймає зазначені доводи позивача, оскільки позивачем не надано доказів того, що вона намагалась звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та у зазначеному їй було відмовлено. Крім вищенаведеного у позивача виникли інші поважні (на її думку) причини пропуску строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, а саме важка травма коліна, суд зазначає наступне. Доказів того, що лікування позивача було тривалий проміжок часу та могло суттєво вплинути на можливість нею подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої не могло, матеріали справи не містять. Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач або її представник-адвокат Брадарська Н. В. не звертались до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів, а саме спадкової справи (або довідки про її відсутність) після смерті ОСОБА_4 , задля встановлення повного кола осіб та рішення по зазначеній справі може вплинути на права та обов`язки таких осіб. Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не представлено суду доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що у позивача були ґрунтовні перепони для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, котра відрилась після смерті її двоюрідної сестри (доказів чого також не надано), суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні. Щодо наявності у ОСОБА_3 низки захворювань, що нібито є однією з поважних причин пропуску позивачем строку для подання заяви для прийняття спадщини та виїзд за кордон, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 17.02.2022 у справі № 953/15603/20, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а медична довідка, яка має підтверджувати поважність причин пропуску ОСОБА_6 строку для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та наявна в матеріалах справи, датована ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто за рік до смерті спадкодавця, та вказані довідки не підтверджують неможливість подання заяви до нотаріуса позивачем саме у визначений законодавством строк після смерті ОСОБА_4 . Разом з тим, відповідно до штампу в закордонному паспорті про виїзд за межі України ОСОБА_4 виїхала за кордон 02.03.2022, тобто на момент виїзду ОСОБА_1 вже пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та повернулась на територію України 29.08.2023, однак до нотаріуса звернулась лише 04.04.2024. Також, Верховний Суд у постанові від 17.01.2022 у справі № 932/5274/20 зазначає, що факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 05.06.2020 року по 23.06.2020 року, а отже доводи про наявність у неї низки захворювань, що нібито стало причиною пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини та виїзд за кордон є безпідставними та необґрунтованими, а надані копії медичних довідок є неналежними доказами. До того ж, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2022 у справі № 953/15603/20, знаходячись на лікарняному чи у відрядженні, позивач мала можливість надіслати заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Однак, ОСОБА_1 скористалась своїм правом на власний розсуд та не вчинила відповідних дій для своєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Таким чином, посилання скаржника на похилий вік та стан здоров`я не можуть бути підставою для поновлення строку, оскільки самі по собі не свідчать про неможливість подання заяви про прийняття спадщини, у тому числі шляхом направлення її поштовим зв`язком або через уповноваженого представника. Надані медичні документи не підтверджують наявність у позивача такого стану здоров`я, який об`єктивно позбавляв її можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини протягом усього строку, встановленого законом. Доводи апеляційної скарги про вплив карантинних обмежень, запроваджених у зв`язку з поширенням COVID-19, також є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт встановлення карантину не звільняв особу від обов`язку дотримання строків, визначених законом, та не позбавляв можливості звернутися до нотаріуса дистанційно або через представника. При цьому скаржником не доведено, що саме карантинні обмеження унеможливили подання відповідної заяви протягом усього шестимісячного строку. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що з введенням карантину нотаріальні контори не мали чіткого графіку роботи. Однак, як вказано в листі в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України, директора Департаменту публічного права Людмили Кравченко «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» від 18.03.2020 року: «На період карантину у всіх приватних та державних нотаріальних конторах доцільно обмежити прийом громадян, здійснювати тільки нагальні нотаріальні дії, які пов`язані з можливим пропуском строків, визначених законодавством.». Разом з тим, нотаріуси не є суб`єктами господарювання, а також не є учасниками на ринку товарів, вони виконують виключно делеговані державою функції. Відтак, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 щодо заборони роботи до 24 квітня 2020 року суб`єктів господарювання не стосується діяльності нотаріусів. Тобто, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси свою роботу не припиняли, а існували певні обмеження, які, втім, не перешкоджали громадянам реалізувати свої права у визначений нотаріальною конторою графік або ж направлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку. До того ж, у позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_4 являється її двоюрідною сестрою, а в апеляційній скарзі вже вказує, що вони є рідними сестрами, однак доказів на підтвердження будь-якого з цих фактів до суду надано не було. З огляду на вищезазначене, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у зазначених правових позиціях наголошено на необхідності доведення поважності причин пропуску строку належними доказами, чого у даній справі здійснено не було. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави, передбачені ст. 376 ЦПК України для скасування рішення відсутні. Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко