Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7033/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/645/26 Справа № 205/7033/25 Головуючий у першій інстанції: Приходченко О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра у складі судді Приходченко О.С. від 07 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 посилаючи на те, що що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 липня 2017 року, від якого мають малолітню дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем проживають окремо, дитина проживає з позивачем. Відповідач від участі у вихованні дочки ухиляється, матеріальну допомогу на її утримання у добровільному порядку не надає. Позивач потребує матеріальної допомоги з боку відповідача на утримання дочки, але відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку не бажає надавати. Також дитина відвідує творчі гуртки та студії, витрати на які складають близько 10 000 грн. щомісячно. Тому позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на навчання та творчий та фізичний розвиток неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і на весь період навчання. Рішенням Новокодацького районного суду м.Дніпра від 07 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері, ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 03 травня 2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення аліментів, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів. Колегія звертає увагу, що апеляційна скарга не містить доводів і вимог щодо оскарження рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на дитину. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 липня 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с. 4). Під час спільного подружнього життя у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Новокодацьким районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №1107 (а.с. 9). Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує госпрозрахунковий гурток «Шкільний семестр» у філії КЗПО «Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради, оплата за місяць якого вартує 6000,00 грн (а.с. 14). Відповідач матеріальну допомогу для забезпечення дитини не надає. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. У відповідності зі ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів. Згідно із статтею 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спільною дитиною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; приймаючи до уваги, що дитина проживають разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні; враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я; враховуючи обов`язок відповідача утримувати свою дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачкою, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 03 травня 2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Саме такий розмір аліментів забезпечить право дитині на гідний життєвий рівень, мінімально достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку. Доказів того, що такий розмір аліментів є надмірним, та покладення на відповідача обов`язку з його сплати поставить його у скрутне матеріальне становище, матеріали справи не містять. Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції. Надані суду апеляційної інстанції копії квитанції на підтвердження утримання дитини є необгрунтованими та не приймаються до уваги, оскільки підтверджується лише факт оплати ОСОБА_1 різного роду товарів та послуг, а також факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, однак не містять відомостей про цільове призначення платежів, зокрема не підтверджують, що зазначені кошти були сплачені саме на утримання дитини як аліменти. У квитанціях відсутні посилання на сплату аліментів, дані про дитину або інші відомості, які б однозначно свідчили про виконання відповідачем обов`язку щодо її утримання. Доводи апелянта про те, що місцевим судом було допущено порушення процесу розгляду справи у спрощеному провадженні та не вирішено його клопотання про перехід в загальне позовне провадження є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перехід до розгляду справи з викликом сторін відмовлено. Крім того, згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та з дотриманням вимог ЦПК України, належним чином визначивши форму провадження з урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин та обсягу доказів у справі. Крім того, сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи місцевим судом, своїм процесуальним правом відповідач скористався надавши до суду відзив на позов, який міститься в матеріалах справи. Сам по собі розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не призвів до порушення прав апелянта та не вплинув на правильність ухваленого рішення, а тому зазначений довід апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту та прохальної частини апеляційної скарги, оскаржене лише в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 5000,00 грн, не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом вимог матеріального чи процесуального закону, які б призвели до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 07 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 10 квітня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова