Постанова Київський апеляційний суд № 363/208/25

справа № 363/208/25 головуючий у суді І інстанції Пукало А.В. провадження № 22-ц/824/2048/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кручок Наталією Валеріївною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, В С Т А Н О В И В: у січні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвокатку Кручок Н.В. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами у 2016 році було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 . З початку повномасштабного вторгнення на територію України позивач проходить службу у ЗСУ й змушений перебувати на фронті, у зв`язку з чим не має можливості постійно доглядати за дитиною, яка залишилася з матір`ю. Позивач зауважив, що відповідачка почала зловживати спиртними напоями, не належним чином здійснює догляд за дитиною, не справляється з побутом, не працює та працевлаштовуватися не бажає. Відповідачка відкрито демонструє небажання виховувати дочку, проявляє байдужість та агресивність, не виконує своїх материнських обов`язків, має конфлікти з сусідами через спосіб життя. На думку позивача, ці обставини свідчать про ухилення відповідачки від виконання обов`язків щодо виховання дитини, що, за чинним законодавством, є підставою для позбавлення її батьківських прав. Відповідач у судовому засіданні зазначила, що відмовляється від прав на дитину, народжувати дитину вона не хотіла, на цьому наполягав позивач. Позов підтримує повністю та просить його задовольнити. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кручок Наталія Валеріївна 04 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Підтримавши доводи позовної заяви посилалася на те, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради, вирішуючи питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки, діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок прийняття таких рішень, в тому числі і отримувала інформацію з навчального закладу дитини. Усі довідки, характеристики, акти обстеження житлових умов, тощо, які збираються Службою у справах дітей та сім`ї формують матеріали справи щодо розгляду питання про позбавлення особи батьківських прав і передаються разом з проектом висновку до виконкому ради, як органу опіки та піклування для проведення процедури затвердження висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав. Усі ці документи зберігаються в органі опіки та піклування, а до суду подається лише висновок. Тому, висновок суду про те, що Висновок Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради ґрунтується виключно на словах відповідачки - є безпідставним і об`єктивно неправдивим. Тобто, неповне дослідження судом Висновку Служби у справах дітей та сім`ї призвело до невідповідності зроблених судом висновків обставинам справи. Також, побутова характеристика №167/22-25 від 30 жовтня 2024 року ґрунтується на непоодиноких скаргах сусідів відповідачки та на результатах особистої бесіди старости села. Зазначена у побутовій характеристиці інформація безпідставно проігнорована судом, адже з`ясування обставин будь-якої справи здійснюється шляхом спілкування з учасниками справи. Надання судом першої інстанції свідченням свідків, як способу доказування, більшої значущості над письмовими доказами є безпідставним та необґрунтованим. Складання висновку органу опіки та піклування не може відбуватися без спілкування з особою щодо якої приймається рішення, у висновку має відображатися позиція особи, щодо якої вирішується питання про доцільність позбавлення її батьківських прав і це не є підставою вважати такий документ необґрунтованим і одностороннім. Вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами. У тому числі і поясненнями позивача, відповідачки, яка позов визнала у повному обсязі і не заперечувала обставин, що у ньому викладені, наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , а саме - усвідомлене та винне ухилення ОСОБА_2 від виховання та утримання дитини. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не змінив нічого у поведінці відповідачки та її ставленні до дитини. Відповідачка жодного разу, від тоді як з`їхала з квартири в с. Катюжанка, не подзвонила дитині. Наразі місцезнаходження відповідачки невідомо. Догляд за дитиною здійснює 70-річний дідусь ОСОБА_6 , однак наразі стоїть питання про влаштування дитини до дитячого будинку, що стане дівчинці справжньою бідою. Акцентувала, що ініціюючи позов у цій справі позивач не має наміру звільнитися з військової служби, а діє виключно в інтересах дитини, та й на службу позивач пішов добровольцем і звільнятися не збирався, хіба перевестися на інше місце аби мати можливість доглядати дитину, однак, суд, відкинувши інтереси дитини, відмовив у задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кручок Наталією Валеріївною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. 06 квітня 2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кручок Н.В. подала клопотання про долучення нових доказів на підтвердження того, що відповідачка після ухвалення оскаржуваного рішення не змінила свого ставлення до дитини та до своїх батьківських обов`язків. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.4-7 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Вирішуючи клопотання апелянта про долучення нових доказів апеляційний суд, з метою всебічного, повного, та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, діючи виключно в якнайкращих інтересах малолітньої ОСОБА_7 визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строків подання нових доказів та ухвалою від 07 квітня 2026 року, постановленою у судовому засіданні на місці, долучив їх до справи. У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кручок Наталія Валеріївна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. У судовому засіданні в.о. начальника Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Ковшун Антоніна Михайлівна підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення наступного змісту. Щосереди Служба проводить рейди по сім`їх, які перебувають у складних життєвих обставинах, до яких відноситься і сім`я ОСОБА_8 . Такий статус сім`ї надано у зв`язку з тим, що матір постійно порушує виконання своїх батьківських обов`язків, вживає алкогольні напої, не йде на контакт з психологом, ніде не працює. У зв`язку з такими діями матері дитина не відвідує школу. Родина фактично живе у квартирі, яку купував позивач та утримується за його кошти, які надсилаються періодично. Під час рейдів мати ОСОБА_2 не завжди допускає представників служби до приміщення, однак коли вона у більш «розмовляючому», «тверезому» стані впускає представників у житло. Завжди в ньому присутній запах алкоголю. Вважає, що відповідачка неналежним чином не виконує батьківські обов`язки адже дитина проживає у неналежних умовах, у квартирі брудно, невипрані речі, не забезпечує гігієну дитини, не займається її розвитком та навчання. Матір не надає дитині освітніх можливостей. Дитя не вилучається у зв`язку з тим, що такий стан матері не створює загрози життю і здоров`ю дитини. Однак, факт, що матір самоусунулася від виконання батьківських обов`язків підтверджено. Відповідачка дійсно говорить, що просить зробити щось щоб в неї вже забрали цю дитину, бо хоче поїхати до себе на батьківщину на Луганщину, дитина їй там не потрібна, а дитина взагалі виявляє бажання проживати з батьком. Це створює ще більший дисонанс між сторонами, т.як дитина більш тягнеться до батька. Можливо тому, у матері більш неприязні стосунки з дитиною. Спроби провести з матір`ю бесіди були неуспішними т.як вона агресує та не відчиняє двері, відмовляється від допомоги соцслужб. Коли приходить в себе заявляє, що це для неї небажана дитина, її хотів батько. У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, належним чином повідомлена про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції. Зокрема, судова повістка-повідомлення про виклик до суду надіслана за адресою фактичного проживання відповідачки, яка вказана у Акті обстеження умов проживання від 12 лютого 2026 року, вручена їй 26 березня 2026 року. Заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без її участі не надходило, одже, неявка належним чином повідомленого відповідача згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 січня 2017 року. ОСОБА_1 без реєстрації проживає з жовтня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №510/22-23 від 22 жовтня 2024 року. Позивач перебуває на військовій службі у складі ВЧ НОМЕР_3 у Донецькій області, що підтверджується копією відпускного квитка від 06 жовтня 2024 року №5193. Відповідачка за останній період проживання проявила себе посередньо, від сусідів систематично надходили скарги щодо зловживання нею алкогольними напоями й неналежного догляду за дитиною, вихованням доньки відповідачка не займається і займатися не планує, що підтверджується побутовою характеристикою Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 30 жовтня 2024 року №167/22-25. Рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 25 листопада 2024 року №1256 затверджено висновок Служби у справах дітей та сім`ї щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 . Згідно з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради ОСОБА_2 веде асоціальний спосіб життя, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, демонструє неналежне ставлення до дитини. Фахівцями Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради спільно з представниками сектору ювенальної превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області неодноразово здійснювалися виїзди та обстеження житлово-побутових умов зазначеної сім`ї. Під час таких обстежень мати дитини поводилась агресивно, виявляла емоційне збудження, відмовлялася від спілкування та запевняла, що жодних проблем немає. Для встановлення потреб та своєчасного надання допомоги для подолання складних життєвих обставин, Службою у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради було повідомлено КУ «Центр надання соціальних послуг» Димерської селищної ради про ситуацію у родині ОСОБА_8 . Згідно з листом КУ «ЦНСП» Димерської селищної ради №01-05/30 від 25 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року спеціалістами із соціальної роботи здійснено оцінку потреб щодо спроможності матері ОСОБА_2 виконувати свої батьківські обов`язки стосовно її доньки ОСОБА_3 . Вказана сім`я на обліку в КУ «ЦНСП» не перебуває, ситуація у родині кваліфікована як складна. За результатами проведеної оцінки встановлено, що мати ніде не працює, веде нездоровий спосіб життя, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає алкогольними напоями. Вихованням доньки фактично не займається та не має намірів докладати зусиль у виховання дитини в майбутньому. Зі слів ОСОБА_2 , дитина для неї небажана, її психічний стан викликає занепокоєння. За результатами бесіди з ОСОБА_2 фахівцями КУ «ЦНСП» зроблено висновок, що мати відмовляється брати участь у подальшому житті дитини й не бажає здійснювати її виховання. Свій намір щодо відмови від дитини ОСОБА_2 підтвердила нотаріально засвідченою заявою, якою надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що є батьком позивача та дідусем дитини та зазначив, що з 19 травня 2025 року вимушений проживати з дитиною у квартирі сина, оскільки відповідач виїхала з квартири та залишила дитину. Вирішуючи спір місцевий суд врахував, що станом на час звернення до суду з позовною заявою та під час розгляду справи відповідачка фактично проживала разом з дитиною та забезпечувала догляд за нею, і лише після закриття підготовчого судового провадження (19 травня 2025 року) залишила місце проживання. При цьому, як вбачається з висновку органу опіки та піклування, відповідач фактично здійснює догляд за дитиною, а висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ґрунтується головним чином на її словах про небажання опікуватися дитиною. Щодо нотаріально засвідченої згоди відповідача на позбавлення її батьківських прав, а також висловлення нею у судовому засіданні позиції щодо визнання позову, небажання опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Саме лише підписання відповідачем заяви про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав. Окрім того, стороною позивача не доведено виключних обставин, які б могли бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, адже не надано доказів того, що вона зловживає спиртними напоями, не здійснює догляд за дитиною, агресивно до неї ставиться. На підтвердження викладених у позовній заяві обставин, що відповідачка самоусунулася від виховання та утримання дитини, не надано достатніх доказів для позбавлення батьківських прав, адже до матеріалів справи додано лише характеристику та висновок органу опіки і піклування. При цьому, клопотання про виклик свідків (сусідів, педагогів тощо) стороною позивача не заявлялося. Допитаний у судовому засіданні дідусь дитини підтвердив лише факт здійснення ним догляду за дитиною з кінця травня 2025 року, обставин ставлення до дитини, здійснення відповідачем догляду та інших обставин, які мають значення у контексті позбавлення батьківських права, свідок не повідомив, оскільки не підтримував контакт з відповідачем та дитиною в останній час. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України). Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Загалом Європейський суд з прав людини виділяє такі складові елементи принципу «найкращі інтереси дитини»: між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги; інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків; в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі; у найкращих інтересах дитини є збереження її зв`язків із кровними батьками; втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що зібрані у справі докази в їх сукупності не свідчать про наявність у цій конкретній справі обставин, які дають можливість для застосування до відповідачки такої виключної міри впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи, в даному випадку, якнайкращі інтереси дитини. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. За положенням ч. 6 ст. 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Так, 25 листопада 2024 року рішенням виконкому Димерської сільської ради №1256 затверджено висновок Служби у справах дітей та сім`ї про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Згідно викладеної у висновку інформації ОСОБА_2 веде асоціальний спосіб життя, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, демонструє неналежне ставлення до дитини. Спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради спільно з представниками сектору ювенальної превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області неодноразово здійснювалися виїзди та обстеження житлово-побутових умов зазначеної сім`ї. Під час таких обстежень мати дитини поводилась агресивно, виявляла емоційне збудження, відмовлялася від спілкування та запевняла, що жодних проблем немає. Для встановлення потреб та своєчасного надання допомоги для подолання складних життєвих обставин, Службою у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради було повідомлено КУ «Центр надання соціальних послуг» Димерської селищної ради про ситуацію у родині ОСОБА_8 . Відповідно листа КУ «ЦНСП» Димерської селищної ради №01-05/30 від 25 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року спеціалістами із соціальної роботи здійснено оцінку потреб щодо спроможності матері ОСОБА_2 виконувати свої батьківські обов`язки стосовно її доньки ОСОБА_3 . Вказана сім`я на обліку в КУ «ЦНСП» не перебуває, ситуація у родині кваліфікована як складна. За результатами проведеної оцінки встановлено, що мати ніде не працює, веде нездоровий спосіб життя, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає алкогольними напоями. Вихованням доньки фактично не займається та не має намірів докладати зусиль у виховання дитини в майбутньому. Зі слів ОСОБА_2 , дитина для неї небажана, її психічний стан викликає занепокоєння. Поспілкувавшись з матір`ю фахівці соціальної роботи дійшли висновку, що матір не має бажання брати участь у подальшому житті дитини та не бажає займатися її вихованням. Висновок органу опіки та піклування на переконання колегії суддів є мотивованим, обґрунтованим, винесеним на підставі відомостей і документів, які стосуються справи, тому безпідставно не прийнятий місцевим судом як належний доказ свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки. Окрім того, відповідно до листа Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради від 22 грудня 2025 року вих. №639/01-16 сім`я ОСОБА_2 взята на облік сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах рішенням виконкому Димерської селищної ради від 25 листопада 2024 року та має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з неналежним виконанням своїх батьківських обов`язків матір`ю. Спеціалістами служби спільно з представниками сектору ювенальної превенції неодноразово здійснювалися виїзди та були обстежені житлово-побутові умови даної особи, також були виїзди коли працівників Служби не впустили. Під час проведення обстежень умов проживання ОСОБА_9 була агресивною, емоційно збудженою та відмовлялася спілкуватися, запевняючи, що у неї з дитиною все добре. Фахівцями із соціальної роботи, які здійснюють супровід даної сім`ї також неодноразово було здійснено виїзди за місцем проживання матері з дитиною, проте до помешкання їх також ніхто не впустив. Згідно побутової характеристики Димерської селищної ради від 24 грудня 2025 року ОСОБА_2 має схильність до вживання алкогольних напоїв. Участь у громадському житті села не приймає. Сім`я перебуває на обліку сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах. 12 лютого 2026 року Службою у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради складено Акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 , яким встановлено, що в квартирі не прибрано, санітарно-гігієнічні умови не в нормі, запаси їжі не в достатній кількості. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року у справі №363/1237/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. 03 квітня 2026 року Службою у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради складено Акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 , яким встановлено, що в квартирі брудно, розкидані речі, продукти. В квартирі сморід, відро з помоями, бутилки з-під спиртних напоїв. У дитини окреме спальне місце, грязна постіль, санітарно-гігієнічні норми не дотримано. Мати від дитини відсторонюється, просить її позбавити батьківських прав. Дитина висловлює бажання проживати з батьком. У матері наявний запах алкоголю. Окрім того 19 березня 2026 року рішенням виконкому Димерської сільської ради №1256 затверджено новий висновок Служби у справах дітей та сім`ї про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , у якому підтримано позицію попереднього висновку з урахуванням нових обставин сім`ї, які свідчать про те, що свого ставлення до батьківських обов`язків матір не змінила. Наведені обставини у своїй сукупності та взаємозвязку на переконання колегії суддів достовірно підтверджують, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, не вчиняє жодних дій щодо утримання дитини та привиття їй базових навичок соціального життя. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у даній справі правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо доньки. На користь такого висновку, на думку апеляційного суду свідчить свідоме нехтування обов`язками матері відносно своєї дитини, фактичне припинення будь-якої участі у її вихованні, утриманні, повній відсутності інтересу до життя, здоров`я, освіти доньки зі сторони матері, незабезпечення належних побутових умов її проживання, виховання та можливості відвідувати шкільний заклад. Саме ці обставини і свідчать про свідоме, винне, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні СК України по вихованню дитини. Тривалість бездіяльності, відсутність спроб відновити зв`язок, неодноразові заяви відповідачки про бажання бути позбавленою батьківських прав та відібрання дитини з тих підстав, що донька для неї є небажаною і їй не потрібна, свідчать про неможливість зміни стійкого небажання виконувати свої батьківські обов`язки. Разом з тим колегія суддів вважає за доцільне роз`яснити учасникам справи, що у відповідності до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду у межах доводів апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Кручок Наталією Валеріївною - задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова