Постанова Київський апеляційний суд № 363/325/26

Справа № 363/325/26 Головуючий в суді І інстанції Баличева М.Б. Провадження № 33/824/1572/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бутко Дмитра Геннадійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568424, 16.01.2026 20 год. 53 хв. по вул.. Лесі Українки 34, с. Литвинівка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат ОСОБА_1 - Бутко Д.О. звернувся за апеляційною скаргою, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджується належними доказами. Апелянт звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568424 від 16.01.2026 року, не містить інформації, що правопорушення фіксувалося відео зйомкою та за участі свідків. Тому, сторона захисту вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним безперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Більшого того, на думку сторони захисту, матеріали справи не містять підтвердження місця, де був складений цей протокол та не містять в матеріалах справи відеозапису його вручення. Посилається на практику Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, де роз`яснено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУПА мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Таким чином, на переконання захисника, за відсутності будь яких доказів (відео фіксація або пояснення свідків) протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568424 від 16.01.2026 року не є доказом правопорушення. Щодо наданих самим ОСОБА_1 пояснень, апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 не давав жодних пояснень, ніяких пояснень власноручно не складав, і винним себе не визнавав. А тому, такий доказ отриманий із порушенням чинного законодавства та не є достовірним доказом в судовому процесі. Також, апелянт звертає увагу, що у судовому засіданні, при наданні усних пояснень, ОСОБА_1 не вказував, що керував або намагався керувати транспортним засобом, а наголосив, що він того дня був з батьком, якому стало зле і він лише сів на водійське сидіння, не маючи наміру приводити автомобіль в рух, заводити його або керувати ним. А тому, на переконання сторони захисту, письмові пояснення ОСОБА_1 від 16.01.2026 року є недопустимим доказом. Також зауважує, що лист інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, згідного якого станом на 16.01.2026 року в ЄДР МВС відсутня інформація стосовно видачі національного посвідчення водія гр.. ОСОБА_1 та копія паспорта ОСОБА_1 , не є окремими доказами, які підтверджують або спростовують винуватість ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Ткаленко А.В. на підтримку поданої Бутко Д.Г. в інтересах ОСОБА_1 апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги,суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідила обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, оцінених на предмет належності та допустимості, за результатами чого дійшла обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 126 КУпАП зазначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 14 ЗУ «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №568424 від 16.01.2026 року, що складений у присутності правопорушника та підписаний останнім, поясненнями ОСОБА_1 , листом інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, згідно якого станом на 16.01.2026 року в ЄДР МВС відсутня інформація стосовно видачі національного посвідчення водія гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копією паспорта ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 надавав пояснення, якими визнав подію та свою вину, є необґрунтованими, оскільки суперечать матеріалам справи. Так, у наявних у справі поясненнях викладено подію зі слів ОСОБА_1 , який розписався у поясненнях. Відповідно доводи апеляційної скарги про заперечення в суді обставини підписання ОСОБА_1 пояснень, які були відібрані працівником поліції під час складання протоколу, є намаганням уникнення від адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та закриття провадження суд апеляційної інстанції не вбачає. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Бутка Д.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Бутка Дмитра Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана