Постанова 4815 № 559/2735/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2026 року м. Рівне Справа № 559/2735/24 Провадження № 22-ц/4815/210/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник адвокат Чабан Руслан Леонідович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», треті особи: державний реєстратор КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області, державний реєстратор КП «Сарненське бюро технічної інвентаризації», про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора, в с т а н о в и в: В липні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник адвокат Чабан Руслан Леонідович, звернулися в Дубенський міськрайонний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», треті особи: державний реєстратор КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області, державний реєстратор КП «Сарненське бюро технічної інвентаризації», про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора. В обґрунтування позовних вимог представник позивачів посилається на те, що у 2021 році позивачі звернулися до відповідача з вимогою не здійснювати користування паями та повернути паї власникам. Однак, відповідач відмовився повертати паї та вказав, що користується ними на підставі договорів та додаткових угод. У березні 2023 року позивачі звернулися до відповідача та повідомили, що не бажають продовжувати договори оренди землі. Однак, відповідач повідомив, що орендарем паїв є ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно додаткових угод від 12.11.2019 і право оренди діє до 12.11.2026. Проте, позивачі не підписували жодних додаткових угод, оскільки вже у 2019 році займалися фермерством і чекали закінчення договорів оренди, щоб самостійно обробляти землю. Додаткові угоди від 12.11.2019 від імені позивачів підписано однаковим підписом, наближеним до підпису ОСОБА_3 , який кардинально відрізняється від підпису ОСОБА_2 . Право оренди земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 5621685600:07:004:0324, належної позивачу ОСОБА_2 зареєстровано відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2016. Право оренди земельної ділянки площею 3,53 га, кадастровий номер 5621685600:08:011:022, належної позивачу ОСОБА_3 зареєстровано відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017. Оскільки позивачі не підписували Додаткових угод з відповідачем, належність підписів заперечують, тому вважають, що за даними угодами позивач не набув права оренди. Відповідач натомість намагається вчинити недобросовісні дії з наміром незаконного збереження можливості використання земельних ділянок під виглядом здійснення права оренди землі. Позивачі вже зверталися до суду із позовом щодо визнання додаткових угод укладених з ТОВ «ЗАК» недійсними і рішенням Дубенського міськрайонного суду позовні вимоги були задоволені. Представником ТОВ «ЗАК» було подано апеляційну скаргу на рішення суду, яке постановою Рівненського апеляційного суду від 25.06.2024 дане рішення було скасоване з підстав обрання позивачами неправильного способу захисту. Враховуючи, що права позивачів надалі є порушені, тому звертаються з новим позовом та за способом захисту, на який вказав апеляційний суд: визнати відсутнім право оренди спірних земельних ділянок, скасувати рішення державного реєстратора, та стягнути судових витрати у справі. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року позов задоволено. Суд вирішив наступне.

1. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , кадастровий номер 5621615600:08:011:0225, площею 3,53 га, що розташована на території села Привільне, Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області на підставі Додаткової угоди від 12.11.2019 та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, а всього 3711 (три тисячі сімсот одинадцять) гривень 20 копійок.

2. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , кадастровий номер 5621615600:07:004:0324, площею 2,71 га, що розташована на території села Привільне, Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області на підставі Додаткової угоди від 12.11.2019 та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, а всього 3711 (три тисячі сімсот одинадцять) гривень 20 копійок. Суд першої інстанції виходив з того, що додаткові угоди від 12.11.2019 не були підписані позивачами, що підтверджується висновком експерта, а відтак відсутнє їх волевиявлення на продовження строку оренди. За таких обставин суд дійшов висновку про неукладеність відповідних правочинів у письмовій формі в розумінні статті 207 ЦК України та недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору. Суд також зазначив, що дії відповідача суперечать принципам добросовісності та свободи договору, оскільки позивачі були позбавлені можливості вільно розпоряджатися належними їм земельними ділянками. Доводи відповідача щодо отримання позивачами орендної плати суд відхилив, вказавши, що такі обставини не підтверджують наявності волевиявлення на укладення спірних додаткових угод. У поданій апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що матеріали справи містять докази волевиявлення орендодавців ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) на укладення спірних додаткових угод. Основним аргументом є те, що протягом 20212023 років позивачі щорічно отримували орендну плату у розмірах, які чітко відповідали умовам додаткових угод від 12.11.2019 року. На думку апелянта, це свідчить про те, що власники землі знали про існування цих угод, їхні умови та строк дії. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах №530/130/21 та №227/3760/19-ц), апелянт зазначає, що для встановлення факту укладення договору важливим є не лише підпис, а й наявність волевиявлення, яке може доводитися фактичними діями сторін (виконанням умов). Отримання орендної плати є переконливим доказом визнання факту укладення договору, навіть якщо підпис на самому тексті документа виконаний не позивачем. Апелянт звертається до загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Доводи полягають у тому, що поведінка позивачів, які спочатку отримували вигоду (орендну плату) за угодами, а потім почали їх оспорювати, є недобросовісною. Якщо особа своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде оспорювати правочин, вона не може змінити своє рішення згодом. Також апелянт вказує, що вимога про скасування рішення державного реєстратора не є належним способом захисту, оскільки після внесення запису до реєстру таке рішення вичерпує свою дію. Належним способом є лише вимога про визнання права оренди відсутнім. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги. Наполягає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а апеляційна скарга не спростовує правильних висновків суду. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивачі наголошують, що жодних додаткових угод від 12.11.2019 року вони не підписували. Це підтверджено висновком експерта, який встановив, що підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконані іншими особами. Відсутність підпису означає, що правочин у письмовій формі не відбувся, а воля власників на продовження оренди була відсутня. Вважають, що отримання грошових коштів не є доказом волевиявлення на укладення спірних угод. Призначення платежу формується виключно відповідачем, і позивачі не мають можливості на нього впливати. Позивачі вважали ці кошти не орендною платою, а компенсацією збитків за незаконне користування їхньою землею. Власники ще з 2019 року мали намір самостійно обробляти землю (займатися фермерством), тому не мали жодного сенсу продовжувати оренду до 2026 року. Представник позивачів зазначає, що їхня позиція є чіткою та незмінною з моменту, коли вони дізналися про існування підроблених угод у березні 2023 року. Вони одразу звернулися до поліції з заявою про кримінальне правопорушення та подали позов до суду, що виключає будь-яку недобросовісність чи суперечливість у їхніх діях. У відзиві підкреслюється, що обраний спосіб захисту - визнання права оренди відсутнім та скасування рішень реєстратора є найбільш ефективним. Цей спосіб відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо захисту прав орендодавців у подібних спорах. Скасування реєстрації права оренди, яке виникло на підставі непідписаних (неукладених) угод, дозволяє реально відновити права власників і усунути перешкоди в користуванні майном. Позивачі вважають дії ТОВ «ЗАК» цинічними та недобросовісними, оскільки компанія, знаючи про відсутність підписів власників, умисно створила уявлення правомірності використання землі, щоб продовжувати отримувати прибуток поза волею законних власників. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 07.07.2016 та 07.03.2017 між ТОВ «Райз-Захід» та ОСОБА_4 було укладено договори оренди земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 5621615600:07:004:0324 та земельної ділянки площею 3,53 га, кадастровий номер 5621615600:08:011:0225. які розташовані на території Привільненської сільської ради, терміном на 7 років (встановлено постановою Рівненського апеляційного суду від 25.06.2024, справа №559/1024/23, а.с.34-37). 22.08.2017 між ОСОБА_4 , ТОВ «Райз-Захід» в особі директора Левківського В.М. та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в особі директора Левківського В.М. було укладено додаткові угоди №б/н до договорів оренди землі від 07.07.2016 та 07.03.2017, згідно яких ТОВ ««Західна агровиробнича компанія» є новим орендарем земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 5621615600:07:004:0324 та земельної ділянки площею 3,53 га, кадастровий номер 5621615600:08:011:0225 (встановлено постановою Рівненського апеляційного суду від 25.06.2024, справа №559/1024/23, а.с.34-37). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі є спадкоємцями майна покійного, зокрема ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,53 га, кадастровий номер 5621615600:08:011:0225, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, (а.с.20), а ОСОБА_2 власником земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 5621615600:07:004:0324, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.22). 12.11.2019 від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в особі директора Тучака О.А. було укладено додаткову угоду №б/н до договорів оренди, згідної яких ТОВ ««Західна агровиробнича компанія» є новим орендарем земельних ділянок площею 2,71 га, кадастровий номер 5621615600:07:004:0324 та площею 3,53 га, кадастровий номер 5621615600:08:011:0225 (а.с.7 ). Право оренди земельної ділянки площею 3,53 га, кадастровий номер 5621615600:08:011:0225 належної ОСОБА_3 було зареєстровано 24.03.2017 ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речового права вчинена державним реєстратором КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненській області між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТзОВ «Західна агровиробнича компанія». Строк дії речового права до 12.11.2026 з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-21). Право оренди земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 5621615600:07:004:0324 належної ОСОБА_2 було зареєстровано 19.07.2016 ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речового права вчинена державним реєстратором КП «Сарненське бюро технічної інвентаризації» Сарненської районної ради Рівненській області між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТзОВ «Західна агровиробнича компанія». Строк дії речового права до 12.11.2026 з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме (а.с. 22-23). Разом з тим, позивачі стверджують, що вказаних Додаткових угод до Договору оренди землі з ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» не підписували та належність підписів на додаткових угодах заперечують. З матеріалів справи встановлено, що за заявою позивачів по факту вчинення посадовими особами ТОВ «Західна агровиробнича компанія» незаконних дій, а саме підроблення підписів на Додаткових угодах до Договорів оренди землі, 29.03.2023 внесено відомості до ЄДРДР у кримінальному провадженні №120231186040000081 за ч. 1 ст. 358 КК України (а.с.31-32). Згідно висновку експерта № СЕ-19/118-23/8429-ПЧ від 13.11.2023, встановлено: 1) підпис в розділі «Орендодавець» у графі «Підписи сторін» у додатковій угоді до договору оренди землі від 12 листопада 2019 року, укладеній між ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5621615600:08:011:0225, площею 3,53 га виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; 2) підпис в розділі «Орендодавець» у графі «Підписи сторін» у додатковій угоді до договору оренди землі від 12 листопада 2019 року, укладеній між ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5621615600:07:004:0324, площею 2,71 га виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.8-9). За наявними платіжними інструкціями ОСОБА_2 , щорічно отримувала від відповідача орендну плату в наступних розмірах (за останні 3 роки): за 2021 рік 8391,70 грн. та доплата 5626,64 грн., за 2022 рік 14019,07 грн. За 2023 рік сплачено 14 555,34 грн. (а.с.72,75,76). За наявними платіжними інструкціями ОСОБА_3 , щорічно отримувала від відповідача орендну плату в наступних розмірах (за останні 3 роки): за 2021 рік 8391,70 грн. та доплата 5626,64 грн., за 2022 рік 14019,07 грн. За 2023 рік сплачено 14 555,34 грн. (а.с.71,73,74). Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В силу частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 640 ЦК України слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. За змістом частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV). В силу статті 13 Закону № 161-ХІV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 161-ХІV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону № 161-ХІV). Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із положень частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону № 1952-ІV слідує, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права. У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами. Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору. Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах. За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату). Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Водночас у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 дійшли висновку про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Зважаючи на викладене правове регулювання та наведену практику судів касаційної інстанції колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про неукладеність спірних додаткових угод лише з підстав відсутності підписів позивачів на їх тексті. Як убачається з матеріалів справи, після укладення спірних додаткових угод відповідач фактично користувався земельними ділянками, а позивачі протягом тривалого часу у 20212023 роках систематично отримували грошові кошти, розмір яких відповідав умовам цих угод, та не повертали їх відповідачу. За наведених обставин має місце фактичне виконання сторонами умов договору оренди землі, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 та від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц, виключає можливість кваліфікації такого правочину як неукладеного. Отже, між сторонами фактично виникли та існували правові відносини щодо оренди землі, які визнавалися позивачами шляхом передачі в оренду земельних ділянок та отримання орендної плати від орендаря. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, слід вважати поведінку, яка, зокрема, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)). Таким чином, позивачі, пред`явивши позов про визнання відсутнім права оренди, діяли суперечливо, оскільки отримували орендну плату за користування земельною ділянкою та дозволяли фактичне використання земельних ділянок орендарем, право якого було зареєстрованого у відкритому реєстрі, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Сам по собі факт відсутності підпису сторони на тексті договору не є безумовною підставою для висновку про його неукладеність, якщо волевиявлення сторони підтверджується її подальшою поведінкою, зокрема прийняттям виконання за договором. Доводи позивачів про те, що отримані кошти вони вважали відшкодуванням шкоди, є необґрунтованими, оскільки такі платежі здійснювалися систематично, у визначених розмірах, співмірних орендній платі, та не супроводжувалися будь-якими застереженнями щодо їх правової природи чи повернення, що свідчить про їх прийняття саме як орендної плати. При цьому суд першої інстанції, дійшовши висновку про неукладеність договору, не врахував наведеної правової позиції Верховного Суду щодо неможливості визнання договору неукладеним після його виконання сторонами, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Щодо доводів про недобросовісність поведінки відповідача, колегія суддів зазначає, що саме поведінка позивачів, які, отримуючи вигоду у вигляді орендної плати, у подальшому заперечують існування відповідних правовідносин, має ознаки суперечливої (venire contra factum proprium) та не відповідає вимогам добросовісності, закріпленим у статті 3 ЦК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник адвокат Чабан Руслан Леонідович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», треті особи: державний реєстратор КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області, державний реєстратор КП «Сарненське бюро технічної інвентаризації», про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.