Постанова 4813 № 504/4819/25

Номер провадження: 33/813/616/26 Номер справи місцевого суду: 504/4819/25 Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.04.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року встановив: Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вирішено питання щодо судового збору. Судом встановлено, що у період з 01 вересня 2025 року по 27 жовтня 2025 року мати ОСОБА_1 , повторно протягом року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялась від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 2008 року народження, ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження, які навчаються в Одеському ліцеї №71, а саме не відвідують навчальні заняття без поважних причин, відповідальність за що передбачено ч.2 ст.184 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що обрання виду освіти дитини, є правом батьків, тому здобуття дітьми інформальної освіти (самоосвіти) не є порушенням вимог закону та не утворює складу інкримінованого правопорушення. Суд не надав належної правової оцінки, поданим нею доказам. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами апеляційної скарги. Вислухавши ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке. Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей Диспозиція ч.2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення і тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо. При цьому, стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Повна загальна середня освіта є обов`язковою (ст. 53 Конституції України). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст. 150 СК України). Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, врегульовані Закону України «Про освіту». Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти (ч.2 ст. 12 Закону України «Про освіту»). Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб`єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів. Інформальна освіта (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов`язаної з професійною, громадською, волонтерською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям (ч.ч. 1,4 ст. 8 Закону України «Про освіту»). Основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна. Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства. Положення про форми здобуття освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч.ч.1,7,12 ст. 9 Закону України «Про освіту»). З викладеного вище убачається, що закон диференціює види освіти, одним із яких інформальна освіта (самоосвіта). Разом із цим, законодавець також визначив, що однією із форм отримання освіти є індивідуальна, різновидом якої є сімейна (домашня) форма освіти. Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти (далі - здобуття освіти) за індивідуальною формою, що здійснюється закладами загальної середньої освіти та іншими закладами освіти, які провадять освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти (далі - заклади освіти), або батьками, іншими законними представниками здобувачів освіти, які не досягли повноліття (далі - батьки, інші законні представники), визначений положенням «Про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 12 січня 2016 № 8 (далі Положення №8). Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком до 18 років, батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми. Батьки, інші законні представники здобувачів освіти можуть на договірних засадах залучати до організації здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою інших суб`єктів освітньої діяльності, у тому числі суб`єктів, які забезпечують здобуття неформальної освіти. В умовах воєнного стану в Україні індивідуальні навчальні плани можуть передбачати вивчення навчальних предметів (інтегрованих курсів) українознавчого компонента для осіб, які проживають (перебувають): на тимчасово окупованій території України відповідно до типової освітньої програми для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на тимчасово окупованій території України, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України; за кордоном та здобувають освіту в очній (денній) формі в суб`єктів освітньої діяльності, що розташовані за кордоном, відповідно до типової освітньої програми для навчання дітей, які виїхали з України внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації і здобувають освіту одночасно в закладах освіти країни перебування та України, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України (пункт 1 розділу III Положення). Батьки, інші законні представники обирають заклад освіти, до якого зараховується дитина для здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою. Заклад загальної середньої освіти за територією обслуговування не може відмовити в зарахуванні особи на сімейну (домашню) форму здобуття освіти (територія обслуговування визначається відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року № 367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року за № 564/32016) (пункт 2 розділу III Положення). Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов`язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму (пункт 3 розділу III Положення). Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати портфоліо, в якому фіксуються результати навчання (пункт 4 розділу III Положення). Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію (пункт 5 розділу III Положення). Порядок здобуття дошкільної освіти дітьми за сімейною (домашньою) формою, визначений положення «Про сімейну (домашню) форму здобуття дошкільної освіти», затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 28 травня 2025 року №

786. Сімейна форма організовується за бажанням батьків (пункт 1 розділу II Положення №786). Інформація про здобуття дошкільної освіти за сімейною формою подається одним із її батьків особисто, поштою, електронною поштою або через електронно-комунікаційну систему, визначену органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом (особою), з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням інших засобів електронної ідентифікації відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (пункт 2 розділу II Положення №786). Діти, які здобувають дошкільну освіту за сімейною формою, обліковуються відповідно до законодавства (пункт 3 розділу II Положення №786). Реалізуючи сімейну форму батьки самостійно формують індивідуальну освітню траєкторію своєї дитини шляхом вибору освітніх та парціальних програм, темпу здобуття дошкільної освіти, залучених до освітнього процесу осіб, суб`єктів освітньої діяльності у сферах дошкільної та/або позашкільної освіти, різноманітних видів діяльності, навчально-методичного та іншого ресурсного забезпечення тощо (пункт 4 розділу II Положення №786). Сімейна форма передбачає: здійснення освітнього процесу в домашніх умовах у формах та видах, послідовності їх застосування, які найбільш відповідають стану дитини та її індивідуальним можливостям; періодичне залучення вихованця за бажанням батьків та можливості дитини до дитячого колективу з метою соціалізації (як безпосередньо, так і за допомогою інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій) до занять, заходів різноманітних суб`єктів освітньої діяльності у сферах дошкільної та/або позашкільної освіти на договірних умовах між батьками та відповідними суб`єктами освітньої діяльності; взаємодію (за потреби) батьків із закладами охорони здоров`я, закладами соціального захисту дітей, інклюзивно-ресурсними центрами, психологічними службами (центрами) тощо в установленому законодавством порядку (пункт 5 розділу II Положення №786). Для організації освітнього процесу батьки забезпечують безпечне та здорове освітнє середовище. Розпорядок дня та оптимальний розподіл рухової активності, фізичних та інтелектуальних навантажень і відпочинку вихованців, організовані батьками, мають відповідати вимогам санітарного законодавства та потребам і можливостям дитини (пункт 6 розділу II Положення №786). Батьки, які організовують освітній процес за сімейною формою, у разі потреби звертаються до суб`єкта освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, з заявою про проведення в установленому законодавством порядку моніторингу досягнень дитини, а також результатів навчання і компетентностей, визначених державним стандартом дошкільної освіти (пункт 7 розділу II Положення №786). Освітній процес організовується відповідно до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», інших нормативно-правових актів, освітніх та парціальних програм, плану роботи на рік, сформованому батьками, та спрямовується на розвиток особистості, обдарувань кожної дитини, досягнення результатів, визначених державним стандартом дошкільної освіти (пункт 1 розділу III Положення №786). Освітній процес провадиться із застосуванням засобів і методів розвитку, виховання, навчання, форм взаємодії з вихованцями, що є найбільш прийнятними для дітей відповідного віку та враховують їхні освітні потреби, зокрема шляхом адаптації/модифікації змісту освітньої програми (пункт 2 розділу III Положення №786). Батьки організовують та здійснюють освітній процес за освітніми та парціальними програмами, визначеними згідно зі статтею 16 Закону України «Про дошкільну освіту». Рішення про використання в освітньому процесі конкретної освітньої, парціальної програми (парціальних програм) батьки приймають самостійно. Освітня програма має бути спрямована на досягнення вихованцями результатів навчання і компетентностей, визначених державним стандартом дошкільної освіти. З метою забезпечення інтересів і потреб дитини, досягнення нею результатів, визначених державним стандартом дошкільної освіти, та з урахуванням особливостей і специфіки місцезнаходження, фахової підготовки та академічної свободи батьків, осіб залучених до освітнього процесу тощо батьки, а також фізичні особи, які здійснюють педагогічну діяльність та залучені до освітнього процесу, мають право комбінувати, інтегрувати, а також в інший спосіб адаптувати обрані ними освітні та парціальні програми (пункт 3 розділу III Положення №786). Учень має право на визнання закладом освіти результатів його навчання, передбачених освітньою програмою закладу освіти, що були здобуті ним шляхом неформальної та/або інформальної освіти. Визнання таких результатів навчання учня здійснюється шляхом їх річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації, що проводяться на загальних засадах, визначених для очної або екстернатної форми здобуття загальної середньої освіти (частина 4 статті 14 ЗУ "Про повну загальну середню освіту"). На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов`язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти (частина 2 статті 25 ЗУ "Про повну загальну середню освіту"). З наведеного вище убачається, що обрання конкретної форми здобуття дитиною освіти є безумовним правом її батьків, водночас такому право кореспондує виконання обов`язку організації освітнього процесу у разі обрання сімейної (домашньої) форми здобуття освіти, яка є видом інформальної освіти (самоосвіти). При цьому, законодавством передбачено, що виконання такого обов`язку відбується не у довільній формі, а у спосіб, передбачений законодавством, зокрема з дотриманням освітніх та парціальних програм, плану роботи на рік, сформованому батьками. Крім цього, діти, які здобувають освітою за вказаною вище формою, проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина підтверджується сукупністю доказів, наданих правоохоронцями. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760011, правоохоронцями зафіксовано, що: «у період з 01 вересня 2025 року мати ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання, передбачених ст. 150 СК України батьківських обовязків, щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 2008 року народження, ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження, які навчаються в Одеському ліцеї №71, а саме не відвідують навчальні заняття без поважних причин». Ту обставину, що діти не відвідували заклад освіти апелянт не заперечує, однак як на підставу закриття провадження у справі, апелянт посилається на те, що нею та її чоловіком, як батьками дітей, прийнято рішення про те, що їх діти будуть здобувати освіту за інформальним видом, тобто отримувати самоосвіту, про що вона повідомляла керівництво навчального закладу, однак останніми не було прийнято будь-яке рішення з цього питання. Апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що діти дійсно здобувають освіту за індивідуальною формою, різновидом якої є сімейна (домашня) форма освіти, оскільки апелянтом не надано відомостей про те, що не відвідуючи заклад освіти, знаходячись вдома, діти навчаються за певною освітньою програмою, мають плани роботи на рік, інформація про те, що вони проходять підсумкове (семестрове) оцінювання відсутня. Отже, ОСОБА_1 не доведено факт належного виконання батьківських обов`язків, обумовленого здобуттям її дітьми повної загальної середньої освіти. Відтак, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановивши наявність у діях ОСОБА_1 ознак повторності, правильно кваліфікував її дії за ч.2 ст. 184 КУпАП. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом (ч.7 ст. 294 КУпАП). Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Апеляційна скарга не містить обґрунтувань поважності не подання апелянтом доказів до суду першої інстанції, які долучені до апеляційної скарги. Ураховуючи, що докази, які додані до апеляційної скарги існували на час розгляду справи судом та перебували у розпорядженні апелянта, тобто ОСОБА_1 знала про їх існування, апеляційний суд не вбачає правових підстав для дослідження нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи. Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована. Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП є вірним. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко