Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/9837/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/625/26 Справа № 204/9837/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Свистунової М.Ю. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2025 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, - В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги Дніпровської міської ради мотивовані тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» прийнято у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 10.09.2003. Відповідно до переліку будинків житлового фонду ОЖКП «Південне», що передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на 01.08.2003 було, у тому числі, передано житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входить нежитлове приміщення № ІІ, яке розташоване на цокольному поверсі цього будинку. У подальшому, 27.06.2012 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Дніпропетровською обласною громадською організацією «Ліга азербайджанців Дніпропетровщини» (орендар) було укладено договір № 256-ДКП/12 оренди спірного приміщення. Однак, попри належність спірного приміщення на праві комунальної власності територіальній громаді міста та наявності укладеного 27.06.2016 договору оренди, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.08.2017 зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.12.2011. В свою чергу, про таку реєстрацію Дніпровській міській раді відомо не було. Згодом, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради був змушений повертати спірне приміщення в судовому порядку. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 зобов`язано Дніпропетровську обласну громадську організацію «Ліга азербайджанців Дніпропетровщини» повернути Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради спірне приміщення. Департамент по роботі з активами ДМР, з метою державної реєстрації спірного приміщення, звернувся до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Проте, рішенням державного реєстратора Одринської О.В. від 27.12.2019 за №50503635 у державній реєстрації права власності було відмовлено. Підставою для такої відмови слугувало наявність зареєстрованого права власності на спірне приміщення за іншою особою ОСОБА_3 . У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2020 ОСОБА_3 відчужив спірне приміщення на користь ОСОБА_1 . Отже, Дніпровська міська рада з метою захисту інтересів територіальної громади, була змушена звернутись до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницький С.І., департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 09.11.2020, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 частково задоволено касаційну скаргу Дніпровської міської ради, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2020 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 змінено та викладено їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Так, Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 прийшов до наступних висновків: «У справі, що переглядається суди встановили, що позивачем не надано суду доказів, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 157,8 кв. м. та приміщення площею 150,4 кв. м, яке прийнято у комунальну власність територіальної громади на підставі рішення Дніпровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13, є одним і тим самим приміщенням, у зв`язку з чим не врахували, що недоведеність позивачем порушення свого суб`єктивного цивільного права (інтересу) оспорюваним договором є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про його недійсність; суди встановили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірне нежитлове приміщення загальною площею 157,8 кв. м. зареєстроване за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим не врахували, що ефективним захистом прав власника на нерухоме майно у випадку, коли воно зареєстроване на праві власності за іншою особою, є вимога про витребування нерухомого майна з незаконного володіння такої особи, тому інші вимоги власника, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, зокрема припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності, є неефективними. Тому суди помилково аналізували законність набуття ОСОБА_4 права власності на спірне нежитлове приміщення та вказали на необхідність визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі якої за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на це приміщення». Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду із вказаним позовом, власником спірного приміщення є відповідач ОСОБА_1 . Таким чином, спірне приміщення підлягає поверненню територіальній громаді міста Дніпра, як законному власнику. Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2025 року позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено та ухвалено: витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення ІІ, розташоване на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 157, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342633012101). Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що саме територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради має право власності на спірне нежитлове приміщення. Апелянти зазначають, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, жодних обставин неправомірності набуття останнім судом першої інстанції не встановлено. У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2025 року без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 було прийнято у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18.08.2003, від 10.09.2003 та від 12.09.2003 (т.1 а.с.20-21). У Переліку будинків житлового фонду ОЖКП «Південне», що передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська станом на 01.08.2003, зазначено, що, серед іншого, передається майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5422,90 м2 (т.1 а.с.31). У відомостях про будівлю (приміщення), затверджених рішенням виконкому міської ради №959 від 22.08.2012, зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 та рішення Дніпропетровської міської ради від 02 грудня 2009 року № 52/52 у комунальну власність було прийнято нежитлове приміщення №ІІ на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 , площа будівлі (приміщення) 150,4 кв.м. (попередня площа 150,0 кв.м.) (т.1 а.с.47). Згідно копій технічного паспорта на нежитлове приміщення №ІІ на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 буд. АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного приміщення зазначена - 150,4 кв.м. та акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, де загальна площа нежитлового приміщення, розташованого на 1-му поверсі 9-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначена - 150,4 кв.м. (т.1 а.с.43,48-50). 11 квітня 2019 року Господарським судом Дніпропетровської ухвалено рішення у справі №904/5937/18, яке набрало законної сили 05 вересня 2019 року, яким позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Дніпропетровської обласної громадської організації "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради про повернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 256-ДКП/12 у розмірі 55 074,12 грн. задоволено частково, зобов`язано Дніпропетровську обласну громадську організацію «Ліга азербайджанців Дніпропетровщини» повернути Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 150,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов договору оренди від 12.06.2012 № 256-ДКП/12 (т.1 а.с.51-72). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В. від 27 грудня 2019 року №50503635 у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради було відмовлено, оскільки виявлено відкритий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове приміщення в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_3 , в житловому будинку літ. А-5, у цокольному поверсі нежитлового приміщення №ІІ, загальною площею 157,8 кв.м.; на вказане нежитлове приміщення зареєстровано право власності за іншими особами (відмінними від заявника) (т.1 а.с.74-75). З копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 31 серпня 2017 року за вих.№1004-08/573, вбачається, що Департаментом 31 серпня 2017 року повідомлено державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про те, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 05 грудня 2011 року було зареєстровано декларацію ДП №142161251297 про готовність об`єкта до експлуатації нежитлове приміщення № ІІ в цокольному поверсі у буд. АДРЕСА_1 , видану на ім`я третьої особи ОСОБА_4 (т.1 а.с.79). 31 серпня 2017 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К.С. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП142161251297, виданої 05.12.2011, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зареєстровано за третьою особою ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення №ІІ за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку літ А-5 у цокольному поверсі, загальною площею 157,8 кв.м. (т.2 а.с.184). 11 вересня 2017 року між третьою особою ОСОБА_4 , як дарувальником та третьою особою ОСОБА_3 , як обдаровуваним, було укладено договір дарування нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., зареєстрований в реєстрі за №263, згідно якого третя особа ОСОБА_4 безоплатно передала у власність третій особі ОСОБА_3 нежитлове приміщення №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У пункті 2 зазначеного договору вказано, що нежитлове приміщення на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП142161251297 від 05.12.2011, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.08.2017, реєстраційний номер: 1342633012101. Відчужуване за цим договором нежитлове приміщення №ІІ, знаходиться в житловому будинку літ. А-5 у цокольному поверсі, загальною площею 157,8 кв.м (пункт 3) (т.1 а.с.85-86). У подальшому 19 травня 2020 року між третьою особою ОСОБА_3 , як продавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидельковською Ю.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 118, згідно якого третя особа ОСОБА_3 продав відповідачу ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а покупець приймає його за обумовлену грошову суму. Опис об`єкта нерухомого майна: в житловому будинку літ. А-5 у цокольному поверсі нежитлове приміщення №ІІ, загальна площа 157,8 кв.м. Продаж нежитлового приміщення здійснюється за 165000 грн (т.1 а.с.87-90). З листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю № 4/1-41 від 31 січня 2020 встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (надалі Єдиний реєстр), ведення якого розпочато з 20.05.2011, відсутня інформація щодо видачі документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.78). З листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за вих.№ 4/5-796 від 05 лютого 2020 року встановлено, що у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра за адресою: АДРЕСА_1 , є запис про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення №ІІ на цокольному поверсі в житловому будинку літ.А-5, загальною площею 150,4 кв.м. (за інформацією балансоутримувача станом на 01.07.2019 року), яке перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. Підставою виникнення права власності зазначеного об`єкта нерухомості є рішення міської ради від 19.11.2003 року №11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» (т.1 а.с.76). З листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області за вих.№1004-1.14/726 від 20 березня 2020 року встановлено, що відповідно до частини 3 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання. Доступ користувачів до даних Єдиного реєстру здійснюється через офіційний веб-сайт Державної архітектурно-будівельної інспекції України (www.dabi.gov.ua, розділ «Реєстр дозвільних документів»). Згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, станом на час надання відповіді відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161251297 від 05 грудня 2011 року по об`єкту «нежитлове приміщення № ІІ по АДРЕСА_1 » (т.1 а.с.77). З листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 11 вересня 2024 року за вих.№4/1-448 встановлено, що відповідно до Реєстру будівельної діяльності, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти, у тому числі: документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт; документів, що посвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та акту приймання-передавання документів від 27.10.2016 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , від 05.12.2011 №ДП142161251297. Також повідомлено, що Управлінням лист від 31.08.2017 за вих.№1004-08/573 не надавався (т.1 а.с.80-81). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості (постанова Верховного Суду у справі №442/1667/22 від 28 лютого 2024 року). Також суд першої інстанції врахував, що повідомлена представником позивача інформація з приводу того, що відповідно інформаційної довідки, отриманої з ресурсу в мережі інтернет Clarity Project, на 19 липня 2020 року відповідач була у складі членів правління Дніпропетровської обласної громадської організації «Ліга азербайджанців Дніпропетровщини», а тому вона була обізнана про оренду спірного нежитлового приміщення громадською організацією та про наявність судових справ. Інформація про судовий спір щодо вказаного нежитлового приміщення, що вирішений на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, зокрема набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/5937/18, мала б спонукати відповідача до виваженого рішення щодо придбання нежитлового приміщення та проявити розумну обачність. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 321 ЦК України встановлено принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді; управління цим майном здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі N 1522/25684/12). Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі N 911/3680/17 (провадження N 12-104гс19) визначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічні висновки також викладені і в постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 205/3243/17-ц (провадження N 61-14763св20), від 07 квітня 2021 року у справі №202/589/18 (провадження N 61-12611св20), від 04 серпня 2021 року у справі №199/8662/16-ц (провадження N 61-6424св20). Доводи апелянтів в скарзі про те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року у справі № №904/5937/18 встановлено факт наявності двох нежитлових приміщень за вказаною адресою, одне із яких належало на праві приватної власності ОСОБА_3 , а інше є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, що є преюдиційним при розгляді інших справ, суд першої інстанції не взяв до уваги постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року у справі № №904/5937/18, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції відповідаючи на доводи представника відповідача вказав «Доводи представника відповідача Горбунової А.О. з приводу того, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №904/5937 встановлено факт існування двох нежитлових приміщень за адресою спірного майна, одне з яких належало на праві приватної власності ОСОБА_3 , а інше є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпра, судом не враховуються, оскільки вони спростовуються вказаною постановою, яка була дослідженим судом». Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції. Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що були досліджені в ході розгляду справи судом першої інстанції. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 31 березня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича О.В. Свистунова