Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/1718/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/730/26 Справа № 206/1718/25 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 15 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2023 року позивач звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позов мотивовано тим, що 09 червня 2023 року у м. Дніпрі в районі будинку № 1 по вул. 20-ти річчя Перемоги сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням позивачки та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої було пошкоджено обидва автомобілі. 08 липня 2023 року старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Дніпропетровській області Вороновим Д.А., за фактом вказаної ДТП, відносно позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення сер. ААД № 265499, за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, який направлено на розгляд суду. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не визнала себе єдиною винною у ДТП. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року за клопотанням позивачки у справі була призначена авто-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Дніпропетровського НДЕКЦ, а згідно з висновком судового експерта Прилєпіна С.Л. № СЕ-19/104-23/32421-ІТ від 21 листопада 2023 року було встановлено в тому числі і вину водія ОСОБА_2 у ДТП. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2023 у адміністративній справі № 206/3309/23 за протоколом про адміністративне правопорушення сер. ААД № 265499, складеним 08.07.2023 відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, залишеною в силі постановою судді Дніпровського апеляційного суду від 22.03.2024 р., на підставі ст. 38 КУпАП судом визнано наявність обопільної вини обох водіїв у ДТП, провадження щодо позивачки закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У зв`язку з викладеним, 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 зверталась із заявою до УПП у Дніпропетровській області про притягнення також і ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, однак, у задоволенні цієї заяви їй було відмовлено. Не погодившись із прийнятим УПП рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до ДПП Національної Поліції України, яке повідомило її листом від 28 жовтня 2024 року про задоволення вимог її скарги. 26 жовтня 2024 року старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Дніпропетровській області Вороновим Д.А. за фактом цієї ж ДТП відносно іншого водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення сер. ЕПР1 № 159151, за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, який також направлено на розгляд суду. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року у адміністративній справі № 206/5879/24 за протоколом про адміністративне правопорушення сер. ЕПР1 № 159151, складеним 26 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, залишеною в силі постановою судді Дніпровського апеляційного суду від 14.01.25, підтверджено наявність вини у ДТП також і ОСОБА_2 , відносно нього на підставі ст. 38 КУпАП закрито провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, ОСОБА_1 добросовісно та послідовно було вжито усіх заходів до встановлення як усіх винуватців у спричиненні шкоди так і розміру спричиненої внаслідок ДТП шкоди і лише станом на 14 січня 2025 року судовими рішеннями, які набрали законної сили було нарешті установлено наявність обопільної вини водіїв автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 Русецького 0.10. у дорожньо- транспортній пригоді, яка сталась у м. Дніпрі в районі будинку АДРЕСА_1 09.06.2023 о 23:50. Оскільки вказаними судовими рішеннями було встановлено лише наявність вини обох водіїв без встановлення відповідного ступеню вини кожного з водіїв, за загальним правилом цивільно-правової відповідальності, кожен з них повинен відшкодувати 50% від суми завданих ним збитків майну іншого водія. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час завдання ним збитків майну, яке перебуває в володінні позивачки - автомобілю «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 була застрахована у ПРАТ СК «Арсенал Страхування» (поліс ОСЦПВВТЗ № 209941323). 09 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача ПРАТ СК «Арсенал Страхування» із заявою про страховий випадок, яка була зареєстрована за № 109.01839723. 12 липня 2023 року на підставі її заяви від 07 липня 2023 року, про оцінку майна з метою визначення матеріального збитку, завданого транспортному засобу (іншому майну) з метою визначення його ринкової (дійсної) вартості і розміру прямого збитку залученим відповідачем судовим експертом Мазуреком О.А.- було проведено огляд пошкодженого майна - автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 . Згідно висновку експерта (калькуляції) ЄYs120723 від 20 липня 2023 року визначено вартість відновлюваного ремонту в сумі 1 291 085,69 грн. і розмір збитків на момент заподіяння шкоди в сумі ринкової вартості автомобіля на момент ДТП - 550 000 грн. Упродовж 2023-2024 років ОСОБА_1 постійно перебувала на зв`язку зі співробітниками ПРАТ СК «Арсенал Страхування» та просила виплатити їй страхове відшкодування, однак, останні просили надати рішення суду, яке набрало законної сили про установлення винуватості ОСОБА_2 у ДТП. Після отримання вказаного вище судового рішення, 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до відповідача про страхове відшкодування, у якій просила страховика ПРАТ СК «Арсенал Страхування» виплатити їй відповідне страхове відшкодування у сумі 225 000 грн. (50% розміру завданої шкоди) за шкоду, спричинену водієм ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПРАТ СК «Арсенал Страхування» (поліс ОСЦПВВТЗ № 209941323) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце у АДРЕСА_1 09.06.2023 о 23:50 за участі автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 0.10. Листом від 28 лютого 2025 року № 280225-0478/к/у відповідач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відмовив позивачці у задоволенні вказаної вище заяви з мотивів пропуску нею річного з моменту настання ДТП строку, установленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на подання заяви про страхове відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 вказаного Закону, а також у зв`язку з ненаданням нею документа від власника пошкодженого у ДТП автомобіля, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину). Проте, позивачка вважає, що пропуск строку, установленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на подання заяви про страхове відшкодування не припинив її право на відшкодування шкоди, оскільки з моменту настання ДТП до моменту її звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача поведінка позивачки була добросовісною та була спрямована на відновлення порушеного права. На підставі зазначеного, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на її користь грошові кошти в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпра від 15 липня 2025 року позов задоволено та ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що з огляду на добросовісну поведінку потерпілої ОСОБА_1 в повній мірі довела таку добросовісність в судовому засіданні, хоча і звернулася до страхової компанії за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак з огляду на те, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від неї причини, вона в даному випадку має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку». В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. На виконання ухвали суду про витребування доказів, експертом ОСОБА_5 було надано до суду засвідчену копію калькуляції відновлювального ремонту ЄYs120723 від 20.07.2023 року, виконаної за заявкою ПрАТ СК "Арсенал Страхування" на підставі огляду колісного транспортний засіб «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 від 12.07.2023 року. Матеріалами справи підтверджується, що 09.06.2023 у м. Дніпрі в районі будинку № 1 по вул. 20-ти річчя Перемоги сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням позивачки та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок якої було пошкоджено обидва автомобілі. 08.07.2023 р. старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Дніпропетровській області Вороновим Д.А., за фактом вказаної ДТП відносно позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення сер. ААД № 265499, за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, який направлено на розгляд суду. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не визнала себе єдиною винною у ДТП. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2023 року за клопотанням позивачки у справі була призначена авто-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Дніпропетровського НДЕКЦ, а згідно з висновком судового експерта Прилєпіна С.Л. № СЕ-19/104-23/32421-ІТ від 21.11.2023 року було встановлено в тому числі і вину водія ОСОБА_2 у ДТП. Обопільна вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується: - копією протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.06.23, яка мала місце у м. Дніпрі в районі будинку № 1 по вул. 20-ти річчя Перемоги за участю автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яким підтверджуються наявність та локалізація механічних пошкоджень автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 ; - копією ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2023 про призначення судової авто-технічної експертизи у справі про адміністративне правопорушення № 206/3309/23, якою підтверджується добросовісна поведінка позивача та її спрямованість на відновлення порушеного права; - копією постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2023 у адміністративній справі № 206/3309/23 за протоколом про адміністративне правопорушення сер. ААД № 265499, складеним 08.07.2023, якою згідно ст. 82 ЦПК України підтверджується факт ДТП, яка мала місце 09.06.23 у м. Дніпрі в районі будинку № 1 по вул. 20-ти річчя Перемоги за участю автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , часткова вина водія ОСОБА_1 у ДТП; - копією постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2024 у адміністративній справі № 206/5879/24 за протоколом про адміністративне правопорушення сер. ЕПР1 № 159151, складеним 26.10.2024 відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 124 КУпАП, якою згідно ст. 82 ЦПК України підтверджується факт ДТП, яка мала місце 09.06.23 у АДРЕСА_1 за участю автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля БМВ н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , часткова вина водія ОСОБА_2 у ДТП; - копією постанови судді Дніпровського апеляційного суду від 14.01.25 у адміністративній справі № 206/5879/24; - копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сер. НОМЕР_3 автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 ; - копією генеральної довіреності власника автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 від 19.02.2023, якою ОСОБА_1 уповноважено діяти від його імені і якою підтверджується правомірність володіння позивачкою цим автомобілем на строк визначений цією довіреністю. - роздруківкою інформацією з сайту МТСБУ за посиланням: https://policy.mtsbu.ua/Search/ByRegNo md=5E9797623346AB842FE38AE32DDl В81A250C4F408C0395A9DA5D5B А99517В76С82А08217D9ED7CD18D4DEB7B 1512FB70FF9B414AC96995DA800F43 AC9B088B7F8851CFF03C97A74C4A7922 АВ6ЕВ20132, якою підтверджується факт, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПРАТ СК «Арсенал Страхування» (поліс ОСЦПВВТЗ № 209941323); - висновком експерта (калькуляцію) ЄYs120723 від 20.07.2023 щодо автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 , складеним судовим експертом-автотоварознавцем Мазуреком Олександром Адольфовичем на замовлення ПРАТ СК «Арсенал Страхування», яким підтверджується розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв`язку з пошкодженням у ДТП автомобіля «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 ; - заявою позивачки до УПП у Дніпропетровській області від 24 квітня 2024 року про притягнення також і ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності; - листом УПП у Дніпропетровській області від 09.05.2024 про відмову у притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності; - скаргою позивачки до ДПП Національної Поліції України на відмову УПП у Дніпропетровській області у притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності; - листом ДПП Національної Поліції України від 28.10.24 про задоволення вимог скарги позивача та притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності; - заявою позивачки від 13.02.2025 про страхове відшкодування, якою підтверджується звернення до страховика ПРАТ СК «Арсенал Страхування» з приводу виплати страхового відшкодування; - листом від 28.02.2025 № 280225-0478/к/у відповідача ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», яким підтверджується відмова у виплаті позивачу страхового відшкодування. Окремо розмір шкоди завданої відповідачці внаслідок зазначеного вище ДТП підтверджується наданим на вимогу суду висновком/калькуляцією ЄYs120723 від 20.07.2023, яким визначено вартість відновлюваного ремонту в сумі 1 291 085,69 грн. і розмір збитків на момент заподіяння шкоди в сумі ринкової вартості автомобіля на момент ДТП - 550 000 грн. Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому ... додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Відповідно до статті 6 Закону України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п.36.1 статті 36 Закону України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування (регламентної виплати) передбачений у статті 37 Закону України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 37.2 статті 32 Закону України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Учасники ДТП мають право звернутися до страхової кампанії іншого учасника ДТП з заявою про виплату страхового відшкодування. В такому випадку, при наявності обопільної вини, кожна страхова компанія виплачує заявнику 50% від суми завданих збитків. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час завдання ним збитків майну, яке перебуває у володінні позивачки - автомобілю «Мазда СХ-7» н/з НОМЕР_1 була застрахована у ПРАТ СК «Арсенал Страхування» (поліс ОСЦПВВТЗ № 209941323), саме відповідачу належить відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, завдану ним внаслідок ДТП (225000 грн.) в межах ліміту страхового відшкодування, який на час спричинення їй майнової шкоди становив 160000 грн. (максимальна страхова виплата за шкоду, спричинену майну). Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Доводи апеляційної скарги про те, що предметом спору є оскарження Позивачем рішення Страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке прийнято Страховиком на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону, згідно з яким: підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, в тому числі, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в процесі судового розгляду встановлено та не спростовувалося учасниками справи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 09.06.2023; заява на виплату страхового відшкодування подана Позивачкою 17.02.2025; Отже, є очевидним, що рішення Страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування є законним та таким, що відповідає нормам Закону, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності». За таких обставин ОСОБА_1 вживала усі залежні від неї заходи щодо встановлення істинної причини ДТП, внаслідок її дій: встановлена сума шкоди, обопільна вина обох учасників ДТП, всупереч первісної відмови органу поліції скласти протокол відносно іншого водія, цей протокол складено, встановлено вину у вчиненні ДТП і іншого водія. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 15 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 31 березня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.Ю. Петешенкова О.В. Свистунова