Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/4767/24

Дата документу Справа № 314/4767/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/4767/24 Головуючий в 1 інст.Капітонов Є.М. Провадження №33/807/76/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ч.3 ст.154 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника адвоката Шулякової М.В., потерпілої ОСОБА_2 , її представника адвоката Вельможка О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шулякової М.В. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 гривень, з конфіскацією собаки на ім`я Ральф, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу серії ВАВ №002183 від 16 жовтня 2024 року, 06 жовтня 2024 року о 12-40 год. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Вільноуланівське, вул.Дніпровська на території СТ «Щит» собака гр. ОСОБА_1 без прив`язі та намордника вкусила собаку гр. ОСОБА_2 та її саму, чим спричинила тілесні ушкодження. Наміру в нанесені тілесних ушкоджень з боку власника собаки не було, травлі також, чим було порушено ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Шулякова М.В. просять постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї скарги зазначають, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, належним чином не повідомивши останніх про дату та час судового засідання. Вказують, що суд в оскаржуваній постанові в якості доказу посилається на протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.154 КУпАП, при цьому в самому протоколі зазначена інша кваліфікація дій ОСОБА_1 ч.2 ст.154 КУпАП, що підтверджується копією протоколу, яка була вручена ОСОБА_1 , а далі працівниками поліції було внесені виправлення в частині кваліфікації його дій. Наголошують, що у протоколі не вказано, які положення нормативно-правових актів (правил утримання тварин) ОСОБА_1 порушив та в чому полягає об`єктивна сторона правопорушення. На думку апелянтів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а із наявних у матеріалах справи письмових доказів неможливо зробити висновки щодо будь-яких винних дій з боку ОСОБА_1 при сутичці, яка сталась між двома собаками, які були без повідків та намордників. Також, звертають увагу на те, що суд прийняв оскаржуване рішення без будь-яких доказів, якими б підтверджувалась наявність будь-яких ушкоджень на тілі ОСОБА_2 , а також доказів, якими би підтверджувалась наявність причинно-наслідкового зв`язку між бійкою двох собак та наявністю на руці ОСОБА_2 синців, начебто від укусів собаки ОСОБА_1 . Окрім того, зауважують, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи, не викликав працівників поліції та інших свідків, про яких зазначено в матеріалах справи Вказують, що собака, яка належить ОСОБА_1 , є дружелюбною, ніколи нікого не кусала і жодного разу ні на кого не напала, а навпаки грайлива та не створює жодної небезпеки для оточуючих, сам ОСОБА_1 проживає в садівничому товаристві, де відсутні правила тримання собак і котів. Апелянти звертають увагу на те, що справа за ч.3 ст.154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення, а тому у Вільнянського районного суду Запорізької області були відсутні підстави для розгляду матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КУпАП. Заявлене захисником-адвокатом Шуляковою М.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 в судовому участі суду першої інстанції участі не брав, судову повістку на судове засідання, призначене на 02 грудня 2024 року, отримав лише 03 грудня 2024 року. Копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 02 грудня 2024 року отримав 11 грудня 2024 року, та вже 18 грудня 2024 року його захисник-адвокат Шулякова М.В. подала засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2024 року, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника адвоката Шулякової М.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; потерпілої ОСОБА_2 , її представника адвоката Вельможка О.О., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №002183 від 16 жовтня 2024 року, згідно з яким, 06 жовтня 2024 року о 12-40 год. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Вільноуланівське, вул.Дніпровська буд.7-а, на території садового товариства «Щит» собака ОСОБА_1 без прив`язі та намордника вкусила собаку ОСОБА_2 та її саму, чим спричинила тілесні ушкодження. Наміру в нанесені тілесних ушкоджень з боку власника собаки не було, травлі також, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП; - у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 жовтня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_2 просить органи поліції притягнути до відповідальності громадянина на ім`я « ОСОБА_3 », мешканця СТ «Щит», який є власником собаки, який 06 жовтня 2024 року приблизно о 12:00 годині вкусив її за ліву руку та наніс їй тілесні ушкодження, а також загризла її собаку; - у письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 06 жовтня 2024 року; - у висновку КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 06 жовтня 2024 року; - у письмових поясненнях ОСОБА_1 від 11 жовтня 2024 року, згідно з якими він пояснив обставини події, що сталася, додатково зазначив, що вважає, що те, що зазначена подія відбулася з вини обох власників, оскільки обидві собаки були без намордників та повідків. Намагався врегулювати конфлікт в позасудовому порядку, проте родичі потерпілої відповіли відмовою; - у письмових поясненнях ОСОБА_4 , згідно з якими, 06 жовтня 2024 року, перебуваючи на території садового товариства «Щит», він помітив, що вискочила собака, напевно породи «вівчарка», яка напала на їх собаку та перекусила його, після чого він відбіг до господаря і відразу повернувся назад, накинувся на ОСОБА_2 , поваливши її на землю, завдавши їй тілесні ушкодження, а власник ОСОБА_5 не реагував на вказані події, а почав реагувати лише після того, як ОСОБА_4 зробив йому зауваження; та іншими матеріалами справи. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як убачається з оскаржуваної постанови, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду заперечення. У судовому засіданні потерпіла та її представник прохали суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 06 жовтня 2024 року о 12 -40 год., вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 йшли до родичів останнього до дачі, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Вільноуланівське вул. Дніпровська на території СТ «Щит» та з їхньою собакою, породи той-тер тер`єр. Перебуваючи на дорозі спільного користування, на них кинулася собака ОСОБА_1 , яка за ознаками є метис німецької вівчарки. Собака ОСОБА_1 спочатку укусила їх собаку породи той-тер тер`єр, після цього повернулася до ОСОБА_1 , потім знову повернулася та накинулася на потерпілу ОСОБА_2 . Після того, як її співмешканець ОСОБА_4 почав кричати на ОСОБА_1 , який увесь час конфлікту був поруч (7-10 метрів від них) та бачив обстановку події, ОСОБА_1 віддав команду своєму собаці заборони будь-яких дій (команду "ФУ"), на що собака відреагувала та повернулась до господаря. Потерпіла зазначила, що ОСОБА_1 , будь-яких активних дій відносно відвернення дій собаки не здійснював, собака була не на повідку та без намордника, та віддав команду після крику відносно нього ОСОБА_4 . Потерпіла зазначила, що ОСОБА_1 мав можливість припинити дії його собаки раніше, після того, як його собака до нього повернувся після укусу той-тер тер`єра, а також дачі команди заборони будь-яких дій (команду "ФУ") з початку конфлікту. Потерпіла ОСОБА_2 показала, що за наслідками вчинення адміністративного правопорушення її собака той-тер тер`єра померла від укусів в той же день, потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді рваних ран руки та проходила лікування, в тому числі курс лікування від сказу. В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_2 . Крім того, пояснив, що після інциденту 06 жовтня 2024 року в той же день бачив ОСОБА_1 , який продовжував вигулювати свою собаку по території садового товариства не на повідку та без намордника. Свідок зазначив, що це не поодинокий випадок, коли собака ОСОБА_1 кидається на людей та тварин, у садовому товаристві, також були випадки, коли собака ОСОБА_1 загризала маленьких собачок. При апеляційному розгляді справи особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисник адвокат Шулякова М.В., навели доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів ОСОБА_1 та його захисника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що вони належним чином не були повідомлені про дату та час судового засідання, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. За змістом положень частини 2 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП, не є обов`язковою. Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що вказана справа знаходиться в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області, про що свідчать заяви останнього на адресу суду. З матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився зі здійсненням фотокопій матеріалів (а.с.23), надав свої письмові заперечення по справі з додатками (схема розташування місця події, копія міжнародного ветеринарного паспорту, довідка голови садового товариства, пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тощо) (а.с.26-40). Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області про розгляд справи без його присутності (а.с.25). За таких обставин, те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , не суперечить положенням ст.268 КУпАП і не свідчить про порушення процесуальних прав останнього. Розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника не завадив суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 , не спростовано. З приводу доводів апелянта про те, що суд в оскаржуваній постанові в якості доказу посилається на протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.154 КУпАП, при цьому в самому протоколі зазначена інша кваліфікація дій ОСОБА_1 ч.2 ст.154 КУпАП, що підтверджується копією протоколу, яка була вручена ОСОБА_1 , а далі працівниками поліції було внесені виправлення в частині кваліфікації його дій, апеляційний суд звертає увагу на таке. Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу. Відповідно до вимог указаної статті, у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту проколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №002183 від 16 жовтня 2024 року убачається, що він відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Суть вчиненого адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, відповідає зазначеній у протоколі кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КУпАП. Якихось істотних недоліків, які б тягли за собою визнання відомостей з протоколу недопустимими доказами, не убачається. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. З приводу доводів апелянтів про те, що у протоколі не вказано, які положення нормативно-правових актів (правил утримання тварин) ОСОБА_1 порушив та в чому полягає об`єктивна сторона правопорушення, апеляційний суд звертає увагу на таке. Так, частиною третьою статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Частиною першою статті 154 КУпАП встановлено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях). З фабули, викладеній у протоколі, убачається, що собака ОСОБА_1 на території СТ «Щит» без прив`язі та намордника вкусив собаку ОСОБА_2 та її саму, чим спричинив тілесні ушкодження. Тобто, у протоколі відображено, в чому полягає об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Крім того, сам ОСОБА_1 ці обставини не заперечував, як убачається з його письмових пояснень, відображених у протоколі. По суті обставин справи ОСОБА_1 надав письмові пояснення, які додані до протоколу, за змістом яких він не заперечував того факту, що свого собаку він вигулює без повідка та намордника, оскільки, з його слів, його собака не агресивний. Фактично ОСОБА_1 підтвердив той факт, що його собака завдав ушкоджень маленькому собаці та його власниці, яка намагаючись захистити свого собаку, взяла його на руки, у зв`язку з чим її вкусив за руку собака ОСОБА_1 . Твердження апелянтів про відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення письмових доказів, якими б підтверджувалась наявність будь-яких ушкоджень на тілі ОСОБА_2 , а також доказів якими би підтверджувалась наявність причинно-наслідкового зв`язку між бійкою двох собак та наявністю на руці ОСОБА_2 синців, начебто від укусів собаки ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Так, як вже зазначено вище, у своїх письмових поясненнях сам ОСОБА_1 підтвердив те, що ОСОБА_2 укусив його собака. Як убачається з доданого до протоколу заключення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 06 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 06 жовтня 2024 року о 13-30 годині звернулася до вказаної установи з приводу укусу собаки, діагноз: укушені рани лівого плеча, передпліччя. При апеляційному розгляді, заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, потерпіла надала висновок спеціаліста №1744/с від 09 жовтня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлено синці в області лівого передпліччя, крововилив під нігтьовою пластиною першого пальця правої кисті, синець з ранами та саднами в області лівого плеча з розповсюдженням на ліве передпліччя та ліктьовий суглоб, синець з саднами в області лівої гомілки з переходом на ділянку лівої стопи та гомілково-ступневий суглоб у ОСОБА_2 , які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, зокрема ушкодження в області лівого плеча з розповсюдженням на ліве передпліччя та ліктьовий суглоб могли утворитися в результаті стискання частин тіла зубами тварини, можливо собаки. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку вказаному освідуваною та зазначеному в наданій медичній документації. Отже, з сукупності досліджених судом доказів сумнівів не виникає в тому, що вказані тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримала при обставинах, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 . Також, потерпілою надано протокол розтину собаки від 06 жовтня 2024 року, яким підтверджується загибель собаки, що належить потерпілій, наявність на трупі собаки отворів від зубів крупної собаки. Згідно з протоколом, встановлено у собаки тілесні ушкодження, не сумісні з життям, що призвели до смерті собаки. Отже, доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді суперечать фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, вказаним вище. Надані стороною захисту письмові документи, не спростовують обставин, вказаних у протоколі. Не спростовують цих обставин і показання свідка ОСОБА_8 , який був допитаний при апеляційному розгляді за клопотанням сторони захисту. Так, зазначений свідок пояснив, що у день та час, вказані у протоколі, він перебував у дворі ОСОБА_1 , собака останнього бігав. Потім він почув, як на вулиці залаяли собаки та почув крик ОСОБА_1 . Коли він вийшов на вулицю, собака ОСОБА_1 забіг у двір. Він побачив людей із собакою, зокрема, жінка із собакою на руках уходила. Він не бачив, щоб собака ОСОБА_1 когось покусав. Тобто, показання вказаного свідка не є інформативними, оскільки очевидцем події фактично він не був. В той же час, з цих показань убачається, що собака ОСОБА_1 міг безперешкодно залишати територію домоволодіння ОСОБА_1 . В свою чергу потерпіла зазначила, що ОСОБА_8 на місці події вона взагалі не бачила. Інші докази, надані стороною захисту, зокрема, колективне звернення членів садівничого товариства (СТ) «Щит» про те, що ОСОБА_1 виконує свої обов`язки по уходу за своїм собакою, собака знаходиться при наморднику та на повідку тощо, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують. Відповідаючи на доводи апелянтів про те, що справа за ч.3 ст.154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення, а тому у Вільнянського районного суду Запорізької області були відсутні підстави для розгляду матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до положень ст.213 КУпАГІ, справи про адміністративні правопорушення розглядаються: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом; органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 218 КУпАП визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104- 1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1,212-1 цього Кодексу. Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, статтею 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 103-1, 103-2, 104, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 141, 142, 150-152, статтями, 155, 155- 2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186, 212-1 цього Кодексу. Отже, відповідно до положень частини першої вказаної статті, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП. Відповідно до положень ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені серед іншого частинами першою четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1-41-3, 42-1, 42-2, частинами третьою та четвертою статті 42-4, частиною першою статті 44, статтею 44-1, частиною першою статті 44-3, статтями 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, частинами другою, четвертою та п`ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 91-6, 92-1, 96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев`ятою статті 121, частиною третьою статті 121-3, частиною п`ятою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частинами третьою і п`ятою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, частиною третьою статті 127-4, статтею 130, частинами другою і третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156-4, 160, 161-1, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5 -164-8, 164-10, 164-12, 164- 13, частини третя - шоста статті 164-14, статті 164-15-164-19, 166-1 -166-4, частинами першою, другою, дев`ятою та десятою статті 166-6, статтями 166- 8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-23, 166-24, 166-25, 166-27, 166-28, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4 -173-7, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 174, Х1І-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 185-15, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, 188-51, 188-54, 188-55, 188-57, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 -195-6, статтями 204, 204-1, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-24 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Таким чином, відповідно до цієї статті, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП тощо. В свою чергу, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» від 15 липня 2021 року за №1684-ІХ, стаття 154 КУпАП складалася лише з двох частин. Частиною 1 статті 154 КУпАП було передбачено відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях. Як зазначено вище, відповідно до положень ст.ст.213 та 218 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 154 КУпАП, було віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад. Частиною 2 статті 154 КУпАП було передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті. Відповідно, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 154 КУпАП, належав до компетенції судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. На підставі Закону України №1684-ІХ від 15 липня 2021 року стаття 154 КУпАП була викладена в новій редакції. Так, частина 1 статті 154 КУпАП в редакції цього Закону передбачає відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях). Частина 2 статті 154 КУпАП - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року. Частина 3 статті 154 КУпАП - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. В той же час, Законом України №1684-ІХ від 15 липня 2021 року, а ні будь-яким іншим законом не внесені відповідні зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення щодо компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. В свою чергу, згідно із положеннями ст.41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Згідно з положеннями ст.316 КУпАП, постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову. З викладеного убачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, за які передбачено накладення стягнення у виді конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, може бути віднесений лише до компетенції суду. Викладене повністю узгоджується з методичною інформацією з зазначеного приводу, викладеною у листі Верховного Суду №2792/02-25 від 14 липня 2025 року, де зокрема звернуто увагу на таке. Частиною третьою статті 154 КУпАП передбачено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), якщо вказане спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Враховуючи суспільну шкідливість вказаного адміністративного правопорушення, такі справи мають розглядати відповідні суди. Крім того, зазначено, що санкція норми, передбаченої у частині третій статті 154 КУпАП, передбачає такий вид стягнення як конфіскація тварини. Відповідно до статті 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Особливості порядку застосування конфіскації тварин встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. Причому КУпАП не містить відповідних положень. Разом з тим відповідно до статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації. Суд апеляційної інстанції окремо звертає увагу на те, що згідно з положеннями ст.9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", на які обґрунтовано послався суд першої інстанції в своїй постанові, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Відповідно до ст.22 наведеного закону, при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Матеріалами цієї справи, зокрема і документами, що надав сам ОСОБА_1 , підтверджується, що останній є власником собаки, який укусив потерпілу ОСОБА_2 та собаку, що належить останній, у наслідок чого цей собака загинув. Як зазначено вище, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянтів про протилежне не є слушними та суперечать фактичним обставинам справи. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано. Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. В свою чергу, з урахуванням суспільної шкідливості вищевказаного правопорушення, санкція ч.3 ст.154 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкову конфіскацію тварин. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шулякової М.В. залишити без задоволення. Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева