Постанова 4821 № 703/4811/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 703/4811/15-ц Провадження № 22-ц/821/879/26 Категорія: скарга на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: скаржник: ОСОБА_1 , орган, дії якого оскаржуються : керівник відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Решетняк Віктор Анатолійович, розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року(постановлену під головуванням судді Криви Ю.В. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Решетняка Віктора Анатолійовича щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, - в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із скаргою на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Решетняка В.А. щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження. В обгрунтування скарги зазначила, що 07.10.2025 в автоматизованій системі виконавчих проваджень винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 77551579 на підставі ухвали Смілянського міськрайонного суду по справі 703/4811/15-ц від 01.10.2025, якою було задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов`язано виконавця Тітаренко Д.І. негайно відновити виконавче провадження. Зазначає, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 12.01.2016 № 703/4811/15-ц її зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено такий порядок зустрічей ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 : після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 або (парках, скверах, місцях відпочинку) без її присутності. Ці зустрічі належить проводити з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_3 . 13.10.2025 стягувачем ОСОБА_2 до ВДВС подана заява щодо здійснення перевірки виконання боржником рішення суду, де зазначається, що йому відомо, що дитина щосуботи приблизно з 10.00 відвідує гурток у м. Сміла. Спираючись на найкращі інтереси дитини він не заперечує проти відвідування гуртка дитиною по суботах, але просить завчасно разом із боржником, який має забезпечити побачення, визначити час побачення з дитиною, наприклад з 13.00 за місцем визначеним рішенням суду та провести там перевірку рішення суду. На підставі даної заяви державний виконавець сформувала в реєстрі виклик фізичної особи, де зазначалось про необхідність узгодження місця та часу зустрічей батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 . Вважає, що зазначені у листі вимоги стягувача не відповідають рішенню суду від 12.01.2016, оскільки даним рішенням її не зобов`язано забезпечувати такі зустрічі; зустрічі мають проводитись без її присутності; рішенням суду визначено, що зустрічі відбуваються або в приватній квартирі, куди стягувач віддавна не має доступу, або в громадських місцях. Окрім того, вказує, що начальником ВДС до автоматизованої системи завантажувалися акти перевірки державним виконавцем виконання рішення суду, службові записки, які пізніше з автоматизованої системи вилучались та додавалися нові документи. Вважає такі дії начальника ВДВС Решетняка В.А. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 77551579, щодо незаконного втручання у документообіг та дані автоматизованої системи виконавчих проваджень; продовженні примусового виконання рішення суду від 12.01.2016 всупереч фактичному виконанню, ігноруванні актів перевірки виконання рішення суду від 18.10.2025 та 24.10.2025, порушенні строків і порядку здійснення виконавчих дій, протиправними. На підставі наведеного ОСОБА_1 просила суд : зобов`язати начальника ВДВС у місті Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Решетняка В.А. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 77551579 на підставі п.п.9 п. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з його фактичним виконанням; зобов`язати відділ ДВС усунути порушення прав боржника та забезпечити приведення виконавчого провадження № 77551579 у відповідність до вимог законодавства, у тому числі шляхом відновлення достовірності завантажених документів в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції Решетняка В.А. щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду фактично повністю не виконано. Щодо вимоги про зобов`язання ВДВС забезпечити приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог законодавства, у тому числі шляхом відновлення достовірності завантажених документів в автоматизованій системі виконавчих проваджень, то такі порушення суду не доведені, не підтверджені належними доказами. При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 вказала, що основна мета подачі скарги це зобов`язання закрити виконавче провадження з підстав повного фактичного виконання судового рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважаючи ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просила скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року та прийняти нову постанову, якою скаргу задоволити. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою суду здійснено посилання на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №638/12278/15-ц, проте суд не проаналізував дану постанову, а лише звернув увагу на відмову в закритті виконавчого провадження. Вказує на встановлення судом того, що між сторонами виконавчого провадження тривалий час виникають суперечності з приводу виконання рішення в частині участі батька у вихованні сина, чим прямо стає на сторону стягувача за виконавчим провадженням створюючи зазначення фактів власним стислим формулюванням, проте вона виконує рішення суду, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, тому наявні підстави для закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням. Крім того, ухвала суду не містить підстав та норм закону, на підставі чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2016 року у справі № 703/4811/15-ц, ОСОБА_4 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_5 , зобов`язано не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі та вихованні їх спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначено порядок зустрічей з ним, а саме: - до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в присутності ОСОБА_1 кожну непарну суботу за місцем проживання скаржника, а кожну парну суботу за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 ; - після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 ; або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_1 . Зустрічі належить проводити з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_6 . Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. від 19 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження № 77551579 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, 2/703/82/16, виданого 18.08.2016 на виконання рішення суду. Постановою головного державного виконавця Тітаренко Д.І. від 08 травня 2025 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, 2/703/82/16, виданого 18.08.2016. У серпні 2025 року ОСОБА_2 подав заяву до відділу ДВС у м. Смілі про відновлення виконавчого провадження у зв`язку з подальшим створенням боржницею ОСОБА_1 перешкод у його побаченнях з сином. Листом від 04 вересня 2025 року ОСОБА_2 було повідомлено, що виконавче провадження № 77551579 закінчено у зв`язку з його фактичним повним виконанням. У разі відновлення виконавчого провадження по його заяві, виконавцем буде порушено вимоги ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із закінченням виконавчого провадження, ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Тітаренко Д.І. щодо відмови у поновленні виконавчого провадження. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року, скаргу ОСОБА_2 було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. щодо невідновлення виконавчого провадження; зобов`язано головного державного виконавця ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. відновити виконавче провадження № 77551579 на підставі заяви ОСОБА_2 07.10.2025 державним виконавцем було відновлено виконавче провадження № 77551579 на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2025. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України. Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За змістом частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі, якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Такий висновок зазначено у постанові від 12.04.2021 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/12278/15-ц. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону. Згідно з частинами першою-третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, державний виконавець, за потреби, залучає органи опіки та піклування. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року). Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у м. Сміла Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № 77551579 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4711/15-ц, виданого 18.08.2016 на виконання рішення суду. 19.03.2025 головним державним виконавцем ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМ, (м. Київ) Тітаренко Д.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 08.05.2025 головним державним виконавцем ВДВС у м. Сміла Черкаського району Черкаської області ЦМУМ, (м. Київ) Тітаренко Д.І., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. У серпні 2025 року ОСОБА_2 подав заяву до відділу ДВС у м. Смілі про відновлення виконавчого провадження у зв`язку з подальшим створенням боржницею ОСОБА_1 перешкод у його побаченнях з сином. Листом від 04 вересня 2025 року ОСОБА_2 було повідомлено, що виконавче провадження № 77551579 закінчено у зв`язку з його фактичним повним виконанням. У разі відновлення виконавчого провадження по його заяві, виконавцем буде порушено вимоги ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із закінченням виконавчого провадження, ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Тітаренко Д.І. щодо відмови у поновленні виконавчого провадження. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року, скаргу ОСОБА_2 було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. щодо невідновлення виконавчого провадження; зобов`язано головного державного виконавця ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. відновити виконавче провадження № 77551579 на підставі заяви ОСОБА_2 07.10.2025 державним виконавцем було відновлено виконавче провадження № 77551579 на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2025. 13.10.2025 ОСОБА_2 направив до органів виконання заяву №б/н про зміну місця і часу зустрічі батька з сином та здійснення державним виконавцем перевірки виконання рішення суду від 18.10.2025 із залученням спеціалістів для виявлення та/або підтвердження причин відмови дитини йти на контакт. 14.10.2025 державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено виклик до відділу ДВС на 17.10.2025 на 10:00 год. Також 14.10.2025 начальник ВДВС ОСОБА_7 з метою встановлення можливості залучення психолога під час зустрічі ОСОБА_2 з сином, направив лист Смілянському міському центру соціальних служб, Службі у справах дітей виконавчого комітету СМР та КЗ «Черкаський обласний центр соціально-політичної реабілітації дітей ЧОР». 15.10.2025 ОСОБА_1 направила до ВДВС лист, в якому повідомляє про неможливість прибути за викликом виконавця від 14.10.2025. 17.10.2025 ОСОБА_1 направила відділу ДВС лист, в якому повідомила, що її син ОСОБА_3 в суботу з 10:00 год відвідує гурток авіо- та судномоделювання, де ОСОБА_2 може зустрітися з сином. 17.10.2025 ОСОБА_1 на час, визначений виконавцем на 10:00 год не з`явилась, про що складено акт. 18.10.2025 державним виконавцем Тітаренко Д.І. складено два акти, згідно одного акта вбачається, що мати в телефонному режимі повідомила, що син знаходиться на гуртку і батько може там його відвідати, сама хвора тому не буде. Батько не з`явився на час визначений судом за адресою по АДРЕСА_2 , неповнолітній теж за цією адресою відсутній та інший акт проте, що при виконанні виконавчого листа встановлено, що ОСОБА_8 зустрівся із сином ОСОБА_3 на гуртку. Зустріч відбулася без присутності матері. Зі слів керівника гуртка син негативно ставиться до батька, на контакт не йде. 19.10.2025 ОСОБА_1 направила ВДВС вимогу, в якій просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пп 9 п.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 24.10.2025 начальником ВДВС ОСОБА_7 винесено постанову про утворення виконавчої групи, згідно якої постановлено утворити виконавчу групу на базі ВДВС та затверджено склад виконавчої групи. 25.10.2025 начальником ВДВС Решетняк В.А. з метою перевірки виконання рішення суду здійснено виїзд до квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_2 доступу до квартири немає та повідомив, що поїхав до сина на гурток, про що складено акт. 31.10.2025 ОСОБА_1 направила ВДВС повідомлення, в якому зазначила, що 01.11.2025 ОСОБА_3 після 5:50 буде на гуртку в м. Сміла без її присутності. 01.11.2025 державним виконавцем ВДВС Воловою І.В. складено акт про те, що з метою перевірки виконання рішення суду, здійснено виїзд до квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що сина ОСОБА_3 за місцем проведення виконавчих дій не було. 02.11.2025 Шеремет А.В. подано до ВДВС заяву про закриття ВП 77551579 з підстав пп. 9 п.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Листом №79551/20.13-43 від 05.11.2025 начальник ВДВС ОСОБА_7 звернувся до Березняківської ОТГ у Черкаському районі Черкаської області про можливість залучення психолога для проведення виконавчий дій на час зустрічі ОСОБА_2 з сином. 07.11.2025 начальник ВДВС Решетняк В.А. звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо залучення під час перевірки виконання рішення суду 08.11.2025 о 10:00 год за адресою: АДРЕСА_3 , представника служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради для участі в проведенні виконавчих дій. 08.11.2025 державним виконавцем Ткаченко О.В. складено акт про те, що з метою перевірки здійснено виїзд за місцем виконання рішення суду та встановлено, що дитина ОСОБА_3 08.11.2025 о 9:52 год була присутня за вказаною адресою, проте відмовився від спілкування з батьком. ОСОБА_1 була відсутня за вказаною адресою, тобто ніяких перешкод не чинила у побаченні та спілкуванні дитини з батьком ОСОБА_2 . 10.11.2025 ОСОБА_1 направила ВДВС заяву, в якій просила винести постанову про закриття провадження на підставі п. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 27.11.2025 ОСОБА_1 направила ВДВС заяву про закриття виконавчого провадження з підстав повного фактичного виконання рішення суду. 28.11.2025 державним виконавцем направлено ОСОБА_1 вимогу щодо забезпечення доступу до квартири АДРЕСА_1 , яка визначена рішенням суду місцем побачення у виконавчому листі і зазначена як тимчасове місце проживання стягувача. 29.11.2025 виконавцем здійснено виїзд для перевірки виконання рішення суду і зі слів стягувача доступу до квартири він не має та тривалий час в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Сина ОСОБА_3 за місцем проведення виконавчих дій не було, про що складено акти. Із наведеного слідує, що в ході проведення виконавчих дій між сторонами виконавчого провадження існують неприязні стосунки та встановлено відсутність у дитини бажання бачитись із батьком. Разом з тим, державним виконавцем здійснюється перевірка виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Державними виконавцями та начальником ДВС Решетняком В.А., здійснюються всі передбачені законом заходи, спрямовані на повне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення. Згідно Наказу Міністерства юстиції України про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/ або підтвердження причин такої відмови. Оскільки в ході проведення виконавчих дій виявлено наявність небажання дитини спілкуватись з батьком, державними виконавцями та начальником ДВС ОСОБА_7 вживаються всі можливі заходи та вирішується питання про залучення спеціаліста (психолога) до участі у виконавчому провадженні, а саме направлялися листи до Смілянського міського центру соціальних служб, Служби у справах дітей виконавчого комітету СМР та КЗ «Черкаський обласний центр соціально-політичної реабілітації дітей ЧОР», згідно отриманих відповідей не можливо залучити психолога для проведення виконавчих дій. За наведених підстав, для подальшого проведення виконавчих дій та усунення перешкоди для спілкування дитини з батьком, а саме небажання дитини, вбачається за необхідне сторонам виконавчого провадження вирішити питання щодо залучення спеціаліста (психолога) під час проведення виконавчих дій. Враховуючи встановлені у справі обставини, норми матеріального права, судом під час розгляду справи не встановлено дій боржника щодо перешкоджання батькові спілкуватися з дитиною, проте неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з батьком через небажання дитини спілкуватись з ним, що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної та психологічної роботи з дитиною та батьками, рішення суду не можна вважати повністю виконаним. Колегія суддів вважає, що державний виконавець та начальник ВДВС ОСОБА_7 діяли в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та вживають всіх можливих дій з метою виконання судового рішення та забезпечення прав стягувача на побачення та спілкування з дитиною. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки рішення суду фактично повністю не виконано. Доводи апеляційної скарги, що ухвалою суду здійснено посилання на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №638/12278/15-ц, проте суд не проаналізував дану постанову, а лише звернув увагу на відмову в закритті виконавчого провадження, відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції не лише послався на неї, а й належним чином проаналізував її правові висновки, застосувавши їх до обставин справи, та обґрунтовано відмовив у закритті виконавчого провадження. Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо клопотання про приєднання та дослідження доказів під час розгляду апеляційної скарги. 06 квітня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просила приєднати до матеріалів даної справи докази, долучені нею як додатки, а також дослідити зазначені докази під час розгляду апеляційної скарги. В якості додатків ОСОБА_1 долучила повідомлення, адресовані начальнику відділу ДВС у м. Сміла від 09.03.2026, від 16.03.2026; доручення № 52 від 17.03.2026 «Про закріплення виконавчих проваджень за державними виконавцями»; заяву ОСОБА_2 від 18.03.2026 про здійснення перевірки виконання боржником рішення суду; коментар до заяви стягувача від 18.03.2026, поданий ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_1 від 20.03.2026; вимогу виконавця; акт державного виконавця від 21.03.2026 та від 28.03.2026; повідомлення ОСОБА_1 від 23.03.2026 та від 30.03.2026, скаргу ОСОБА_2 щодо відмови зазначення у акті факту виконання чи невиконання рішення від 23.03.2026. Проте, вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вони не існували на момент прийняття оскаржуваної ухвали та не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у cправі № 906/127/24. Верховний Суд зазначив, що саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21). Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 03.09.2024 у справі №903/753/22. За наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо приєднання, дослідження та врахування таких доказів у справі при її апеляційному перегляді. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 270, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Решетняка Віктора Анатолійовича щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Л.І. Василенко