Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/6510/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/164/26 Справа № 211/6510/25 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарях Сербіній І.В., Кучевасовій А.В., за участю захисника Сергєєва А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції: Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2025 року об 11 год. 42 хв. в Донецькій області, м. Дружківка, вул. Яківлівська, буд. 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 та в закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, від керування Доводи апеляційної скарги: З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку апелянт зазначає, що не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, повідомлення про призначення справи до розгляду отримував з запізненням, оскільки перебуває на військовій службі та має нестабільний мобільний зв`язок, оскаржувану постанову не отримував. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події. У зв`язку з чим вважає, що вищезазначена постанова є неправомірною та підлягає скасуванню. В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначив, що наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними та допустимими та такими, що беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Зазначає, що відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить спеціальних ознак, які відповідають критеріям спеціального технічного засобу. Вказує, що направлення на огляд водія слід визнати недійсним, оскільки не дає змоги з`ясувати до якого закладу направляється водій для проходження огляду. Матеріали провадження не містять відомостей про правомірність зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 . Позиції сторін в суді: Захисник Сергєєв А.М. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з зазначених в ній підстав. Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 керуючись вимогами ст. 268 КУпАП суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Висновки суду: Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 01 липня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 . Згідно матеріалів справи апеляційну скаргу подано останнім 07.10.2025 року, засобами поштового зв`язку та зареєстровано канцелярію суду першої інстанції 14.10.2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання учасниками справи копії оскаржуваної постанови, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_1 та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні. Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347132 від 31.05.2025, де зазначено, що ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння при наявності таких ознак; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.05.2025 року, згідно якого огляд не проводився; даними відеозапису зі службового портативного відео-реєстратора працівників Бахмутського районного ВП ГУНП в Донецькій області, з якого вбачається факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Апеляційний суд зауважує, що обов`язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Твердження захисника щодо того, що відеозапис здійснювався на не індифікований відеопристрій тому його можна вважати неналежним та недопустимим доказом, жодним чином не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються саме сукупністю доказів. При цьому, на відеозаписі з місця події зафіксовано необхідні складові об`єктивної сторони правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Більш того, наявний відеозапис містить дату, час фіксації та назву пристрою, за допомогою якого проводилась зйомка. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозапису як доказу вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відеозапис містить зафіксованими всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом. До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності разом з іншими доказами, наявними в справі, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне. Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції. Тому твердження захисника, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП. Доводи апелянта стосовно безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , не є слушними, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Крім того, доказів на підтвердження, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано. Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: