Ухвала КАС ВС № 640/17089/22

УХВАЛА 08 квітня 2026 року м. Київ справа №640/17089/22 провадження № К/990/5335/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №640/17089/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, УСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2022 № 957-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за матеріалами планових перевірок управління супроводження судових справ ГУ ДПС у м. Києві з 06.09.2022; - стягнути з ГУ ДПС у м. Києві на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022 до часу поновлення позивача на посаді з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 14.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 30.08.2022 №957-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 з 06.09.2022 на посаді начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за матеріалами планових перевірок управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у м. Києві. Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2022 по 25.06.2025 у розмірі 349 698 (триста сорок дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 36 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 06.09.2022 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за матеріалами планових перевірок управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у м. Києві. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку ухвалою Суду від 19.12.2025 залишено без руху, а ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 - повернуто. Відповідач вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку ухвалою Суду від 24.02.2026 залишено без руху, надавши скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та належним обґрунтуванням таких підстав. 04 березня 2026 року до Верховного Суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену касаційну скаргу, обґрунтовану пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставами касаційного оскарження. Перевіривши уточнену касаційну скаргу, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд першої інстанції здійснював розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». У Рішенні від 22.11.2023 у справі № 3-88/2021 (209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявність випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996, заява №21920/93; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997, заява №26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №640/17089/22.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду