Ухвала КАС ВС № 160/675/24

УХВАЛА 08 квітня 2026 року м. Київ справа №160/675/24 адміністративне провадження № К/990/12860/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №160/675/24 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому просив: - визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо невиплати позивачу грошової допомоги за 2023 рік у розмірі 25 відсотків призначеного грошового забезпечення протягом шести місяців з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз донацій плазми крові методом аферезу. - зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснити позивачу виплату грошової допомоги за 2023 рік у розмірі 25 відсотків призначеного грошового забезпечення протягом шести місяців з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз донацій плазми крові методом аферезу. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №160/675/24, відмовлено у задоволенні позову. 23.03.2026 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №160/675/24, ухвалити нове рішення, яким ухвалити позивачу позовні вимоги. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Суд, зазначає, що переглядаючи справу У касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Також, перевіркою змісту касаційної скарги Судом встановлено, що скарга не містить посилань та належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, які визначені частиною четвертою статті 328 КАС України, що виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №160/675/24 та свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій встановлено що, позивач безкоштовно здавав кров, що підтверджується довідками ТОВ «Дніпропетровський обласний центр заготівлі та переробки плазми «Дніпро-Плазма» щодо надання донорам пільг №28696 від 16.05.2023 року, №29198 від 30.05.2023 року, № 29700 від 13.06.2023 року, №30219 від 27.06.2023 року. Відповідач, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного їм грошового забезпечення, зазначив у листі №15/6024 від 15.11.2023 року, що за період проходження військової служби (навчання) з 01.08.2023 року по 20.09.2023 року на посаді курсанта у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ОСОБА_1 не було подано рапорт та відповідні підтверджуючі документи у діловодство Військового інституту про встановлення та виплату надбавки військовослужбовцям-донорам. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацами 1,2,3 розділу XXXIII. «Виплата надбавки військовослужбовцям-донорам» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам військових навчальних закладів (у тому числі із числа осіб, які перебували на військовій службі за контрактом перед зарахуванням на навчання), які протягом дванадцяти місяців безоплатно двічі здали кров та (або) її компоненти в кількості максимально допустимих доз (далі - військовослужбовці-донори), виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків щомісячного грошового забезпечення. Надбавка виплачується протягом шести місяців із дня останньої (другої) безоплатної здачі крові та (або) її компонентів, але не більше ніж до дня видання наказу: про закінчення військового навчального закладу; про виключення зі списків особового складу військової частини. Виплата надбавки здійснюється за місцем проходження служби (навчання) військовослужбовців-донорів або місцем їх перебування на грошовому забезпеченні згідно з наказом командира військової частини (військового навчального закладу), виданим на підставі рапорту військовослужбовця та довідки за встановленою формою, визначеною Міністерством охорони здоров`я України. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військового інституту з 20.09.2023 року, що підвтерджується витягом з наказу №276 від 20.09.2023 року начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У свою чергу, звернення позивача до відповідача з заявою про виплату позивачу грошової надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного грошового забезпечення протягом шести місяців з дня здавання чотирьох разових максимально допустимих доз донацій плазми крові методом аферезу здійснено 11.10.2023 року, тобто після виключення з особового складу Військового інституту. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заява про виплату надбавки у розмірі 25 відсотків призначеного грошового забезпечення була подана позивачем поза межами строку, визначеного Порядком № 260, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не містять належних підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №160/675/24 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді В.М. Кравчук В.М. Шарапа