Ухвала КАС ВС № 160/23843/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 09 квітня 2026 року м. Київ справа №160/23843/25 адміністративне провадження № К/990/12448/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/23843/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023936 від 28.03.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050023936 від 14.05.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлені виписками про періоди страхового стажу для обчислення пенсії, щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області: 1) зарахувати позивачці до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020; 2) з 21.03.2025 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, позов задоволено. На адресу Верховного Суд 19.03.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес (підпункти "а" та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України). Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності. Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність обставин, наведених у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес, є необґрунтованими. Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Одночасно заявник касаційної скарги посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2022 у справі №560/4589/21, та стверджує, що ці висновки є подібними до обставин цієї справи і суди попередніх інстанцій не врахували їх при ухваленні судових рішень. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в цій частині, оскільки правовідносини, викладені у наведеній ним постанові, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Зокрема, спір у справі №560/4589/21 виник через відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням із пенсії за віком відповідно до відповідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому суд дійшов висновку про те, що мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, а тому показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Натомість у цій справі, спір виник через відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Крім того, скаржник не зазначив щодо якої норми права мав бути застосований висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №560/4589/21. Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, у яких зазначено, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Відповідно до наведеного суди дійшли висновку про те, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV. Відповідач в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку. Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/23843/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін