Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2593/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2593/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в адміністративній справі №280/2593/25 (головуючий суддя першої інстанції - Чернова Ж.М.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень,- В С Т А Н О В И В : Позивач 07.04.2025 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Запорізькій області, в якому просила визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 року №00173620901 на суму 12300 грн.; В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем здійснюється роздрібний продаж продуктів харчування в магазині (торгівельному павільйоні) за адресою: АДРЕСА_1 . Належний позивачу РРО зареєстрований за адресою розташування магазину (торгівельного павільйону): АДРЕСА_1 . Частина цього магазину (6 кв.м) на умовах оренди використовується іншим суб`єктом господарської діяльності - ФОП ОСОБА_2 (рідний батько позивача), який має ліцензію на продаж тютюнових виробів. Під час перевірки зафіксовано факт продажу тютюнового виробу однієї пачки цигарок, але цей тютюновий виріб належав ФОП ОСОБА_2 . Продавець ОСОБА_3 помилково використала РРО, належний ФОП ОСОБА_1 , замість РРО, належного ФОП ОСОБА_2 . Цей продаж відбувся за чотири місяці до перевірки, і факт продажу навіть не був помічений ані позивачем, ані продавцем. У позивача не було і не могло бути ніякого бажання чи потреби порушувати законодавство - адже торгівля підакцизними товарами (тютюновими виробами) здійснювалася афілійованою (пов`язаною) особою, що сприяло прибутковості магазину як такого. Оскільки порушення вчинене випадково, а не умисно, відсутні підстави для накладення будь-яких штрафних санкцій. Постановою Запорізького апеляційного суду від 22.11.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Цією постановою встановлено, що мало місце не здійснення торгівлі за відсутності ліцензії, а лише технічна помилка під час використання РРО. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.09.2024 року № 00173620901 на суму 21300,00 грн.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності з роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. Позивач не надала доказів, що спростовують факт реалізації, обмежившись твердженнями про помилковість, в той час, як відповідач вважає, що фіскальний чек є належним доказом здійснення розрахункової операції, а отже, і реалізації підакцизних товарів. Позивач не заперечує відсутність ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а за наявності доказів реалізації тютюнових виробів без ліцензії (чек від 17.04.2024 року), порушення ч.23 ст.15 Закону №481/95-ВР є доведеним. Вважає, що позивач не навів належних обставин, які б свідчили про такі порушення з боку відповідача норм Податкового кодексу України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію позивачем його прав, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки та вказує, що правомірність податкового повідомлення-рішення підтверджена фактичними обставинами та документальними доказами у відповідності до норм чинного законодавства. Також відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Від апелянта надійшли додаткові пояснення по справі, в яких контролюючий орган вказує на те, що у спірних правовідносинах положення статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до положень статті 122 КАС України, а тому саме положення статті 56 Податкового кодексу України підлягають застосування під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. 26.03.2026 року та 27.03.2026 року судді-члени колегії Білак С.В. та Чабаненко С.В. перебували у відпустці. 02.04.2026 року та 03.04.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу та додаткових пояснень, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження. Наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2024 року №1487-п проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , з питань здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні за період з 01.04.2024 по 14.08.2024. За результатами перевірки контролюючим органом 15.08.2024 року складено акт №12538/08/01/09/ НОМЕР_2 , яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , порушено вимоги: частини 23 статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), в частині реалізації тютюнових виробів без відповідної ліцензії, на загальну суму 77,00 грн.. Акт про результати фактичної перевірки від 15.08.2024 №12538/08/01/09/ НОМЕР_2 надіслано на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Отримано платником 23.08.2024 року. Позивачем надані заперечення від 30.08.2024 року на акт перевірки, в яких зазначено, що нею здійснюється роздрібний продаж продуктів харчування в магазині (торгівельному павільйоні) за адресою: АДРЕСА_1 з зареєстрованим РРО. Частина магазину (6 кв.м) на умовах оренди використовується іншим СГ - ФОП ОСОБА_2 , який має ліцензію на продаж тютюнових виробів. Продавець помилково використала РРО, належний ФОП ОСОБА_1 замість РРО, належного ФОП ОСОБА_2 .. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на заперечення надано відповідь листом від 13.09.2024 року №41090/6/08-01-09-01-06, який направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на адресу позивача. На підставі акту фактичної перевірки контролюючим органом 18.09.2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 року №00173620901 на суму 21300,00 грн. (а.с.8). Позивачем 04.10.2024 року вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України. Рішенням ДПС України від 27.11.2024 року №35536/6/99-00-06-03-02-06 скарга позивача залишена без задоволення, а ППР №00173620901 від 18.09.2024 року на суму 21300,00 грн. залишено без змін (а.с.43). Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржила таке рішення до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем торгівлі за відсутності ліцензії, враховуючи висновки постанови Запорізького апеляційного суду від 22.11.2024 року по справі №337/5260/24, не знайшов свого підтвердження, що свідчить про протиправність винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Колегія суду звертає увагу, що при вирішенні спору суд першої інстанції належним чином не дослідив питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та не надав належної оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. На вказану обставину посилався відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі. З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 4 статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 року №00173620901 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання 04.10.2024 року до ДПС України скарги (а.с.67-69). Рішенням ДПС України від 27.11.2024 року №35536/6/99-00-06-03-02-06 скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін. Рішення про результат розгляду скарги ДПС України було направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення та отримано 03.12.2024 року (а.с.64-66). Колегією суддів встановлено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України. В клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 25.04.2025 року представником позивача зазначено, що підставою для винесення ППР було встановлення працівниками ДПС факту незаконного (без одержання ліцензії) продажу позивачем тютюнового виробу, тобто вчинення адміністративного правопорушення. Постановою Запорізького апеляційного суду від 22.11.2024 року по справі №337/5260/24 постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.10.2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, скасовано. Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що в даному випадку порушення прав позивача стало очевидним тільки після скасування постанови суду, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності. Разом з тим, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що предметом спору в даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.09.2024 року №00173620901, яке винесено за результатами фактичної перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, а не як вважає позивач, у зв`язку із встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Законодавець не пов`язує початок строку звернення до суду з позовом про оскарження ППР з отриманням результатів у справах з оскарження постанов про адміністративні правопорушенням, а тому такі доводи позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. В даному випадку, позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Як зазначалося вище, рішенням про результат розгляду скарги ДПС України від 27.11.2024 року №35536/6/99-00-06-03-02-06 скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін. Рішення отримано 03.12.2024 року. Згідно матеріалів справи, позовна заява подана до суду першої інстанції 07.04.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з цими позовними вимогами, як передбачений ст.56 Податкового кодексу України (місячний строк), так і встановлений ч.4 ст.122 КАС України (тримісячний строк). Позивач будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не зазначила та в матеріалах справи докази поважності пропуску такого строку відсутні. Відповідачем як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, проте такі посилання відповідача судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги. Судом першої інстанції вказаним обставинам належної оцінки не надано. В ухвалі від 21.05.2026 року при розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом зазначено, що в даному випадку, залишення позовної заяви без розгляду буде перешкоджати праву позивача доступу до правосуддя та порушувати права захищені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зауважив, що дійсно позовну заяву подано до суду з пропуском встановленого процесуального строку, однак такий пропуск є незначним, на обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом процесуального строку позивачем надано клопотання про поновленння строку звернення до суду. Судом були враховані пояснення позивача, викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду в ухвалі від 29.04.2025 року. Тобто, судом першої інстанції взагалі не мотивовано, який строк позивачем пропущено, чому суд вважає його незначним, не наведено обґрунтування щодо не прийняття посилань відповідача в клопотанні та не врахування наданих відповідачем доказів до клопотання про залишення позову без розгляду. Посилання позивача в запереченні на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги отримано 03.12.2024 року її батьком - ОСОБА_2 , а тому не вважається врученим їй, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на те, що в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначені інші причини поновлення такого строку. Тобто, пояснення самої позивачки містять протиріччя між собою. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Отже, судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду. Керуючись статтями 122-123, 240, 243, 250, 294, 308, 312, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в адміністративній справі №280/2593/25 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в адміністративній справі №280/2593/25 скасувати. Прийняти нове рішення. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Сафронова