Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/3740/25

Справа № 130/3740/25 Провадження № 22-ц/801/993/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 09 квітня 2026 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Грушковської Л.Ю. у справі №130/3740/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості, встановив: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.03.2025 ОСОБА_1 приєдналась до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєдналась до умов та правил надання банківських послуг відповідача надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов`язання за вказаним договором позивач АТ "Акцент-Банк" виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач своїх зобов`язань за договором кредиту не виконала і станом на 11.11.2025 року допустила заборгованість в сумі 19 277,92 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 13 806,99 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5 020,93 грн та пенею в сумі 450 грн., а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. За вказаних обставин АТ «Акцент- Банк» просило стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором. Рішення суду першої інстанції Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року, позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 березня 2025 року в розмірі 13 806 (тринадцять тисяч вісімсот шість) грн 99 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн 92 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 5 020,93 грн та пені в сумі 450 грн відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із судовим рішенням представник позивача Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким задовольнити вимоги повністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає судове рішення постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що між сторонами укладено кредитний договір у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку, а тому посилання суду на відсутність підпису позичальника у Паспорті споживчого кредиту, Тарифах та Умовах, є безпідставним. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від відповідача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 31 березня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (19277,92 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом встановлено, що 14.03.2025 року відповідач шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку» отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складають між сторонами кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Процентна ставка у Анкеті-заяві не визначена . Також, окрім Анкети-заяви відповідач 14.03.2025 року підписала заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою (а.с. 9-10 на звороті), Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» (а.с. 12 на звороті -13), в якому зазначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-БАНК". У Паспорті споживчого кредиту вказано, що базова процентна ставка, пеня можуть відрізнятись для клієнтів з індивідуальним тарифом. Як вбачається з виписки по банківській картці відповідач ОСОБА_1 дійсно отримала кошти від банку та використовувала їх . Відповідно до копії довідки за лімітами, відповідачу ОСОБА_1 14.03.2025 встановлено кредитний ліміт в сумі 15 000 грн, який 30.05.2025 зменшено до 13 810 грн. Згідно з копією довідки за картами, на ім`я ОСОБА_1 в АТ «А-БАНК» відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.03.2025 у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором за відповідачем ОСОБА_1 станом на 11.11.2025 рахується заборгованість в сумі 19 277,92 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 806,99 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 5 020,93 грн та штраф в сумі 450 грн. Позиція апеляційного суду Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року вказаним вимогам не відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено погодження між сторонами договору розміру процентної ставки, а тому заборгованість нарахована зі спалити відсотків не підлягає стягненню. Відмовляючи в задоволенні вимог банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що Анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 , не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, який не є складовою частиною укладеного договору, без підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Ураховуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду лише в частині позовних вимог, які не були задоволені судом першої інстанції, в іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму. Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У справі, яка переглядається, встановлено, що 14 березня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою власноручного (цифрового) підпису підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», яка в свою чергу містить її персональні дані. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 , підтвердила та погодилася, що зокрема, до укладання цієї угоди ознайомилася з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг; дана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні за посиланням: https://а-bank.com.ua становлять договір. У випадку укладення договору в електронній формі, погодилася отримати примірник договору шляхом його надсилання на електронну скриньку, а у разі відсутності такої скриньки, отримати у повідомленні в месенджери (Viber, Telegram тощо) у вигляді гіперпосилання для самостійного завантаження або для повторного отримання примірника звернутися до Банку через дистанційні канали обслуговування; засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій, визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. 14 березня 2025 року між сторонами укладено кредитний договір у формі заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якого відповідачеві відкрито поточний рахунок та встановлено на нього кредитний ліміт. За змістом цієї заяви ОСОБА_1 , діючи на підставі особистого волевиявлення, підписуючи цю заяву, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять Договір, просила відкрити їй поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на погоджених між сторонами умовах. Зокрема, п. 4 передбачено кредитування рахунку. Вказана заява містить такі істотні умови кредитування: вид кредиту кредитний ліміт на поточну картку; тип кредиту кредитування рахунку; мета кредиту споживчі цілі; сума кредиту від 1 000 грн до 200 000 грн; пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 днів за ставкою 0,000001%; у разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховуватимуться проценти за ставкою 3,4% на місяць (п. 7). Строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 240 місяців (п. 8). Обсяг відповідальності позичальника за неналежне виконання умов договору визначений у п.

10. Також, 14 березня 2025 року ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису, який перевіряється за допомогою відкритого ключа підписала паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ». У позовній заяві банк просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та штраф. Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування вказаних складових заборгованості колегія суддів зазначає таке. В анкеті-заяві позичальника від 14 березня 2025 року процентна ставка не зазначена. Посилання позивача на Умови та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua в якості обґрунтування права вимоги в частині нарахування відсотків апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Доданий до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не підписаний ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву від 14.03.2025, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) можуть змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У зв`язку з відсутністю доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ «А-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Щодо доданого позивачем паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ», як на підставу обґрунтованості заявлених вимог, суд вважає за необхідне вказати наступне. Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний накладенням електронного підпису відповідачем, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 19 березня 2025 року. Більше того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору. Таким чином, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку таким доказам, як паспорт споживчого кредиту, Умови та Правила і дійшов обґрунтованого висновку, що ці докази є неналежними. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки доданій до матеріалів справи заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 14 березня 2025 року, яка підписана відповідачкою. Відповідно до пункту 7 заяви пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001 %, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачується у складі щомісячного платежу. Отже, договірні правовідносини сторін зафіксовані у анкеті-заяві позичальника та заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, які є складовими укладеного сторонами договору і врегульовують спірні правовідносини, тому проценти за користування кредитом (3,4 % на місяць), підлягають стягненню із відповідача на користь банку. З розрахунку заборгованості та виписки по картці вбачається, що кредитором нараховані проценти до 09.11.2025, тобто в межах строку дії кредитного договору - строку дії емітованих банком кредитних карток, за фіксованою ставкою 40,8% річних. Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем тієї обставинами, що між сторонами було погоджено сплату процентів за користування кредитом та їх розмір, оскільки такі висновки суду спростовуються змістом Заяви та розрахунком. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає, що він проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі, а тому заборгованість ОСОБА_1 по відсоткам становить 5 020,93 грн, яку належить стягнути із відповідачки. Так, кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення(частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»,). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 св 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у раніше прийнятих постановах. Водночас вимоги позову про стягнення штрафу в розмірі 450 грн відповідно до умов заяви про відкриття рахунку, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 18 827,92 грн, яка складається із : заборгованості за кредитом в сумі 13 806,99 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5 020,93 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ Акцент-Банк, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Є.В., підлягає до задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами підлягає до скасування . Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). АТ «А-Банк» при зверненні до суду з позовом сплачено 2 422,40 грн судового збору, за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги на 97,6 %, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2363,87 грн судового збору за подання позовної заяви та 3546,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 910,26 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 березня 2025 року в розмірі 18 827,92 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 13 806,99 грн, заборгованості за відсотками в сумі 5 020,93 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 910,26 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б.Войтко І.В. Міхасішин