Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/12288/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5299/26 Справа № 212/12288/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в редимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» адвоката Баркова Сергія Євгеновича на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року,- В С Т А Н О В И В В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що з 04.05.2005 по 14.09.2022 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював учнем, машиністом бурової установки з повним робочим днем в підземних умовах. Звільнений з підприємства відповідача 14.09.2022 у зв`язку з виявленою невідповідністю за станом здоров`я. Зазначив, що рішенням МСЕК від 01.08.2023 йому первинно та безстроково встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю 3 групи, безстроково. У зв`язку з отриманим профзахворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Вказав, що його постійно турбує задишка, навіть після незначного фізичного навантаження, частий кашель з виділенням харкотиння впродовж дня, свистячі хрипи у грудях, напади утрудненого дихання, важкість у грудній клітині, загальна слабкість, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах, від чого він постійно відчуває себе слабким, немічним, безпорадним. У зв`язку з отриманими захворюваннями позивач також вимушений постійно проходити лікування, і вказаними обставинами позивачу завдано моральну шкоду. Просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 380000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» 1211,20 грн. судового збору на користь держави. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати 40% професійної працездатності, позивача визнано людиною з інвалідністю 3 групи, він не має змоги вести звичне життя, вимушений періодично проходити курси лікування, його постійно турбує задишка навіть після незначного навантаження, частий кашель із виділенням харкотиння впродовж дня, свистячі хрипи у грудях, напади утрудненого дихання, важкість в грудній клітині, загальна слабкість, головний біль, зниження слуху на обидва вуха шум в голові та вухах. Позивач став дратівливий, стурбований та розгублений, від болів в суглобах та судом у литках він часто ночами не може заснути. У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» адвокат Барков С.Є. просив її залишити без задоволення як необґрунтовану та подав власну апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі представник відповідача поставив питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивача було ознайомлено з умовами праці та ризиками виникнення професійного захворювання, він працював за професією, віднесеною до пільгового Списку №1. Тобто, позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли така шкода була викликана протиправною поведінкою осіб та за наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) та медичні довідки про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках самі по собі не є належним підтвердженням наявності підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, оскільки вказані документи не доводять протиправність зі сторони відповідача. Відповідач вважає, що сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є суттєво завищеною. Судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що стійку втрату працездатності позивачу встановлено після набуття чинності 23 травня 2020 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Посилається на судову практику Верховного суду України та судів апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» - адвоката Баркова С.Є., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , вважаючи її необґрунтованою, та просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ЦГЗК» у повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 04 травня 2005 року по 14 вересня 2022 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював учнем машиніста, машиністом бурової установки, майстром гірничим підземної дільниці бурових та вибухових робіт, і 14 вересня 2022 року був звільнений з підприємства у зв`язку з виявленою невідповідністю за станом здоров`я п.2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 5-8). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28 червня 2023 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН - другого ступеня. J44; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 9-13). Згідно пункту 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи майстром гірничим підземної дільниці бурових та вибухових робіт №7, забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничошахтного устаткування. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень я кого перевищував нормативні. Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: хімічні фактори, фізичні фактори. Також, відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу. Позивач 01 серпня 2023 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому при первинному огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%, з яких 35% - ХОЗЛ, 5% - по туговухості, встановлено первинно третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, з 24 липня 2023 року, безстроково, що підтверджується копіями довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №129680 від 01 серпня 2023 року, до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №187163 від 01 серпня 2023 року (а.с. 14,15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31 липня 2025 року причиною виникнення у позивача професійних захворювань є робота протягом тривалого часу, який становить 18 років 10 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативи. Отже, роботодавець ПрАТ «ЦГЗК», під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань від 28 червня 2023 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ЦГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача. Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 40%, визнано людиною із інвалідністю 3 групи, що свідчить про наявність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також необхідність відновлення попереднього стану. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості продовжувати звичний для нього активний спосіб життя, продовжувати працювати за своєю професією, реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує частий кашель, головний біль, болі та судоми в суглобах, та він змушений періодично проходити лікування. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги про стягнення сум моральної шкоди із стягненням податків та обов`язкових платежів, колегією суддів не приймаються, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів, з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю протягом 19 років 04 місяців в шкідливих умовах праці на ПрАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 40%, та інвалідність 3 групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 120 000,00 грн. до заявленої суми у позові - 380 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ЦГЗК». Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави та збільшує цей розмір з 1211,20 грн. до 3800,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 5700,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3800,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»- залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 лютого 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 120 000 гривень до 380 000 (трьохсот вісімдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 лютого 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1211,20 гривень до 3800 (три тисячі вісімсот гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 5 700 (п`ять тисяч сімсот) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: