Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6757/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6757/24 пров. № А/857/17639/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя Мартиць О.І., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного рішення 31.03.2025), в адміністративній справі №500/6757/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення сум грошової допомоги, встановив: У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позову та збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №47/в від 27.12.2024 в частині відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поранення 06.08.2022 у зв`язку із втратою 25% працездатності; 2) стягнути з відповідача на користь позивача 46970 гривень одноразової грошової допомоги, внаслідок одержання травми при захисті Батьківщини, що підтверджується довідкою ТОЦ МСЕ серії 12ААА №071054 від 24.05.2023. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Позивач подав відповідь на відзив, у якому висловив свої заперечення проти доводів відповідача щодо відмови у задоволенні позову. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач отримав під час проходження служби два поранення - у 2015 році та у 2022 році, і у кожному разі ТОЦ МСЕ визначив позивачу втрату працездатності завдану кожним із поранень в розмірі 25% без встановлення позивачу інвалідності. Таким чином, позивач повинен був одержати одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності у зв`язку із кожним пораненням. Вказує апелянт на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено, що одноразова грошова допомоги внаслідок втрати працездатності без встановлення інвалідності може бути виплачена лише за одне поранення, і що наступні поранення, які призвели до втрати працездатності без встановлення інвалідності виплаті не підлягають. Не передбачено таких заборон і Порядком №975, на який також посилається суд першої інстанції. Також зазначає апелянт, що суд припустився тлумачення норми Закону в сторону обмеження соціальних гарантій позивача, в той час, коли закон таких обмежень не містить, а надає право заінтересованій особі отримати одноразову грошову допомогу за кожний випадок втрати працездатності під час проходження військової служби при отриманні поранення, контузії, травми або каліцтва без встановлення такій особі інвалідності. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.03.25 по справі №500/6757/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, а апеляційна скарга позивача необгрунтованою і задоволенню не підлягає. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду від 31.03.25 по справі №500/6757/24 залишити без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивачу старшому солдату у відставці ОСОБА_1 , якого 14.04.2023 звільнено з військової служби та 12.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталося 02.08.2015, на підставі довідки МСЕК серії АГ №0004781 від 12.11.2015, та 12.05.2023 під час повторного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталося 06.08.2022 на підставі довідки МСЕК серія 12ААА №071054 від 12.05.2023. 27.06.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка, в подальшому направлена останнім до Міністерства оборони України, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №11/3/2696 від 11.02.2024 (а.с.8-зв.). 10.11.2023 документи були розглянуті на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум і пунктом 150 протоколу №22/д прийнято рішення про їх повернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав: - акти службових розслідувань не містять даних про перебування чи не перебування військовослужбовців або осіб, звільнених з військової служби, у стані алкогольного сп`яніння; - довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) також не містять цих даних, чим порушено вимоги до складання згаданої довідки, яка передбачена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (а.с. 35, 47). Позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 01.02.2024 (зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_4 03.02.2024) та доданими документами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою 25% працездатності внаслідок отриманого поранення 06.08.2022 (а.с.75). Протоколом №47/в від 27.12.2024 (пункт 17) Комісії Міністерства оборони України, позивачу відмовлено у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що на розгляд Комісії подано свідоцтво про хворобу №5820 від 28.03.2023, відповідно якого ОСОБА_1 отримав дві травми із захистом Батьківщини - 02.08.2015 та 06.08.2022. Уповноваженим органом подано лист-відповідь обласної медико-соціальної експертної комісії №696 від 07.10.2024, відповідно якого ОСОБА_1 уже встановлювався відсоток втраті працездатності внаслідок поранення, отриманого 02.08.2015. Ураховуючи, що отримання нової травми 06.08.2022 не дало підстав для встановлення групи інвалідності для здійснення виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відмовити позивачу в призначені одноразової грошової допомоги. Одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням 25% втрати працездатності внаслідок поранення отриманого 02.08.2015 та пов`язаного із захистом Батьківщині виплачено у сумі 24115 (двадцять чотири тисячі сто п`ятнадцять) грн 00 коп. (а.с.74, 88). Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поранення 06.08.2022 у зв`язку із втратою 25% працездатності, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII. Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Частиною другою статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону №2011-XII). Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975. Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пункту 7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві. Згідно із пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою). У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду. Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги. З матеріалів справи видно, що позивачу 12.11.2015 під час огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення, що сталося 02.08.2015, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії АГ №0004781 від 12.11.2015. Також 12.05.2023 органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, що сталася 06.08.2022, пов`язаної із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААА №071054 від 12.05.2023. На розгляд Комісії позивачем подано свідоцтво про хворобу №5820 від 28.03.2023, відповідно якого ОСОБА_1 отримав дві травми із захистом Батьківщини - 02.08.2015 та 06.08.2022. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачу уже встановлювався відсоток втрати працездатності згідно поранення, отриманого 02.08.2015 та у зв`язку зі встановленням 25% втрати працездатності виплачено у сумі 24115 грн.. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання позивачем нової травми 06.08.2022 не дало підстав для встановленні групи інвалідності для здійснення виплати одноразової грошової допомоги. Так, згідно п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Частиною 3 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Тобто положення Закону №2011-XII не обмежує кількість разів для призначення одноразової грошової допомоги, а визначає лише випадок (поранення, контузія, травма, каліцтво або захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності військовослужбовця без встановлення інвалідності) для призначення одноразової грошової допомоги. Як уже зазначалося вище, позивач отримав під час проходження служби два поранення - у 2015 році та у 2022 році, і у кожному разі ТОЦ МСЕ визначив позивачу втрату працездатності завдану кожним із поранень в розмірі 25% без встановлення позивачу інвалідності. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Закон №2011-XII не передбачає, що одноразова грошова допомога внаслідок втрати працездатності без встановлення інвалідності може бути виплачена лише за одне поранення, і що наступні поранення, які призвели до втрати працездатності без встановлення інвалідності виплаті не підлягають. Також таку підставу для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поранення у зв`язку із втратою працездатності, не передбачає Порядок №975. Таким чином, позивач має право на одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності у зв`язку із кожним пораненням. При цьому, судом першої інстанції помилково застосовано до розглядуваних правовідносин положення ч.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, яким визначено порядок дій з виплатами одноразової грошової допомоги внаслідок подальшого встановлення вищої групи інвалідності, зміни її причинного зв`язку, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі; з виплатами одноразової грошової допомоги у разі встановлення більшого ступені втрати працездатності без установлення інвалідності чи зміни причинного зв`язку, що дає право на отримання допомоги в більшому розмірі; з виплатами, коли після встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю встановлюється інвалідність. Однак, у розглядуваних правовідносинах ключовим є питання права позивача на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності в розмірі 25% завданої пораненням, що сталося 06.08.2022, без встановлення позивачу інвалідності. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачем безпідставно обмежено соціальні гарантії позивача, в той час, коли закон таких обмежень не містить, а надає право заінтересованій особі отримати одноразову грошову допомогу за кожний випадок втрати працездатності під час проходження військової служби при отриманні поранення, контузії, травми або каліцтва без встановлення такій особі інвалідності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №47/в від 27.12.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, являються обгрунтованими та важливими доводи апеляційної скарги позивача у відповідній частині, які спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції. Водночас, вирішуючи спірні правовідносини в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 46970 гривень одноразової грошової допомоги, внаслідок одержаної травми при захисті Батьківщини, що підтверджується довідкою ТОЦ МСЕ серії 12ААА №071054 від 24.05.2023, то колегія суддів зауважує наступне. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України). Разом з тим, частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10). Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача від 01.02.2024, зареєстровану у ІНФОРМАЦІЯ_5 03.02.2024, про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поранення 06.08.2022 у зв`язку із втратою 25% працездатності та додані документи і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду. Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням наведених вище мотивів. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи ухвалено рішення суду з невідповідністю його висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до приписів статті 317 КАС України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в адміністративній справі №500/6757/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення сум грошової допомоги скасувати і прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, що оформлено Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №47/в від 27.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2024 (зареєстровану у ІНФОРМАЦІЯ_5 03.02.2024) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок отриманого поранення (травми) 06.08.2022, та додані документи, і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. О. Кушнір