Ухвала КАС ВС № 440/15418/24

УХВАЛА 06 квітня 2026 року м. Київ справа №440/15418/24 адміністративне провадження № К/990/12160/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11серпня 2025 року додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду 02 вересня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 440/15418/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправним та скасувати частково наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування за фактом відсутності на шикуванні солдата ОСОБА_1 від 21.03.2024 року №751 в частині пунктів 1, 2, які стосуються ОСОБА_1 ; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 у період з 17.08.2023 р. по 21.11.2023 р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь солдата ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 17.08.2023 р. по 21.11.2023 р.; - визнати протиправним та скасувати частково наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2023 року №103 в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 , оператора штабу бригадної артилерійської групи; - визнати протиправним та скасувати частково наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №56-РС від 11.04.2023 року в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 , оператора штабу бригадної артилерійської групи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 у період з 17.08.2023 року по 21.11.2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь солдата ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.08.2023 року по 21.11.2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 02 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/15418/24 задоволено частково. Ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії додаткове рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень). В іншій частині заяву залишено без задоволення. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Браташа Юрія Павловича про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Водночас пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування частково наказу командира про результати службового розслідування за фактом відсутності на шикуванні позивача; визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення; визнання протиправним та скасування частково наказів відповідача (по стройовій частині, по особовому складу) в частині, що стосується позивача. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Згідно статті 51-3 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу. Посада публічної служби, яку обіймає позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (солдат, оператор штабу бригадної артилерійської групи), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції». Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи. Так наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо оскарження додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду 02 вересня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, а також додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, то є вони є невід`ємними частинами рішень у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що зазначена справа є справою незначної складності і скаржник не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, то у відкритті касаційного провадження в частині оскарження додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду 02 вересня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, а також додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року слід відмовити. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11серпня 2025 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду 02 вересня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №440/15418/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді Ж. М. Мельник-Томенко М. І. Смокович