Ухвала КАС ВС № 560/16208/25

УХВАЛА 07 квітня 2026 року м. Київ справа №560/16208/25 адміністративне провадження № К/990/13697/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Смоковича М.І., Білак М.В., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 10.03.2020 та з 18.04.2022 - 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 10.03.2020 та з 18.04.2022 - 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Продовжено військової частини НОМЕР_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявникові. 26 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» військова частина НОМЕР_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у цій справі. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року з таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення суду першої інстанції не було переглянуто в суді апеляційної інстанції, адже судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу відповідачеві. З огляду на те, що частиною першою статті 328 КАС України передбачено право на оскарження рішення суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи, тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оскарження в суді касаційної інстанції ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року слід зазначити наступне. Так, предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 січня 2026 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору. В касаційній скарзі скаржник вказує, що на дату подання апеляційної скарги фінансування на сплату судового збору відповідачу не надійшло. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов`язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 24 лютого 2026 року вказано, що станом на 24 лютого 2026 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, а саме, не надано доказів сплати судового збору у повному обсязі, у зв`язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу. Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив належної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 20 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов`язків. Саме по собі подання клопотання про відстрочення сплати судового збору не свідчить про вчинення скаржником належної процесуальної дії саме на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху - сплатити судовий збір. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що після продовження процесуального строку, скаржник не вчинив жодної процесуальної дії для виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. В касаційній скарзі заявник жодних контраргументів з цього приводу не наводить. Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв`язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 січня 2026 року. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у цій справі. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко М.І. Смокович М.В. Білак