Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/14138/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/292/26 Справа № 199/14138/25 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 листопада 2025 року якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи невідомо, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. При обставинах зазначених в постанові суду, 04.10.2025 року приблизно о 21-48 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET AVEO з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом строком на 1 рік Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 19.11.2024 року. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №5834835 від 30.09.2025 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КупАп. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які могли встановити наявність підстав для зупинки транспортного засобу, руху, доказів керування. Вказує, що в супереч нормам закону з відеозапису не вбачається момент виявлення або фіксації правопорушення. Також зазначає, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а тому його не можна позбавити права керування транспортним засобом. Також вказує, що ОСОБА_1 не були відомі обставини щодо позбавлення його права керування транспортними засобом. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Враховуючи встановлені по справі обставини, апеляційний суд вважає за необхідне поновити тсрок на апеляційне оскарження. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність і доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності. Долучені до матеріалів справи докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які могли встановити наявність підстав для зупинки транспортного засобу, руху, доказів керування, оскільки в матеріалах справи наявний відеозапис на якому зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, та він особисто підтверджує факт керування транспортним засобом. Також, в рапорті працівника поліції, в якому зазначено, що 04.10.2025 року було зупинено транспортний засіб CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію". Дані докази в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в зазначений в протоколі час та місці та його було зупинено працівниками поліції. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а тому його не можна позбавити права керування транспортним засобом не ґрунтуються на вимогах Закону. Відповідно до вимог ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Частиною 1 ст. 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною і передбачає один вид стягнення, а саме штраф у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Чинний КУпАП не містить жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Дана позиція відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.09.2023 року у у справі №702/301/20. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не були відомі обставини щодо позбавлення його права керування транспортними засобом також апеляційним судом не приймаються, оскільки в судовому засіданні останній підтвердив, що ним було отримано постанову серії ЕНА № 5834835 від 30.09.2025 року в день її складання, а тому, на момент складання протоколу серії ЕПР 1 № 473609 від 04.10.2025 року, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що він позбавлений права керування транспортними засобоми. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун