Постанова 4818 № 644/11336/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року м. Харків справа № 644/11336/24 провадження № 22-ц/818/2002/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії - Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М. сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року ухвалене у складі судді Саркісян О.А.,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2024 року ТОВ «Кошельок» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 3191704273-498636 від 21.10.2021 в розмірі 30 432. 60 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 700 грн; заборгованості за відсотками за користування позикою - 21 732. 60 грн та судових витрат по справі у розмірі 2422. 40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3191704273-498636 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі, за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 8 700,00 грн. ( п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування, становить 28 днів, ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); відсоткова ставка, становить 1,85% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 28 днів, становить 13 206,60 грн. (8 700,00 грн тіло кредиту + 4 506,60 грн відсотки за користування позикою за перші 28 днів, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків). Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 18.11.2021 року до 15.02.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 30 432,60 грн, які відповідач добровільно не повертає. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3191704273-498636 від 21.10.2021 в розмірі 30 432. 60 грн, що складається з заборгованості за сумою кредиту - 8 700 грн; заборгованості за відсотками за користування позикою - 21 732. 60 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладання між сторонами по справі кредитного договору, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять, а відтак, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. Із наданих позивачем суду доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямованих на отримання кредитних коштів від ТОВ «Кошельок», а саме зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єктна електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Кошельок») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом накладення електронного підпису або використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора чи аналога власноручного підпису. Позивачем не надано доказів, які би підтверджували факт надання відповідачу одноразового ідентифікатора. Крім того апелянт зазначає що виписка за договором що міститься в матеріалах справи є неналежним доказом підтвердження факту перерахування коштів, оскільки клопотання про її витребування було подано позивачем з пропуском строку, а тому зазначена виписка підлягає виключенню з числа доказів. 27.01.2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає що в матеріалах справи наявні всі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів відповідно до умов договору. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.10.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений Договір №3191704273-498636 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.(а.с.113-120) Згідно умов договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 8700 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Пунктом 1.2. договору визначено тип кредиту споживчий кредит. Сторонами договору погоджено, проценти за користування кредитом 4669 грн, які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.3.2. договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.3 договору). Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п.1.3.3.1 договору). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору (п.1.4. договору). Відповідно до п.2.1. договору, кредит надається строком на 28 днів («лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. За умовами п.2.2. сторони договору погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Пунктом 3.3. договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до договору. Умовами п.3.4 передбачено, що відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України " Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 13369 грн., або 154% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 4669 грн., або 54% від суми кредиту. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах. Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. ( п.3.6. та п. 3.7). Відповідно до п.9.1. договору, договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором (п.9.2. договору). Згідно з п.9.4 договору невід`ємною частиною договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок»». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net. За умовами п.9.5 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію». Додатком № 1 до договору №3191704273-498636 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 21.10.2021 року є графік розрахунків. У паспорті споживчого кредиту до договору №3191704273-498636 від 21.10.2021 року міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти. Відповідно до листа Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві від 09.12.2024 №04/642-04/57, надано підтвердження директору ТОВ «Кошельок», що 21.10.2021 о 17:54:30 з сумою платежу 8 700 грн операція була успішно проведена через систему «xPay» та зарахована на картку№ НОМЕР_1 (ID транзакції 42278269 , ID кредиту 54922 , ID заявки на кредит 498636.(а.с.124) На підтвердження вищевказаного системою «xPay» надано повідомлення, що 21.10.2021 була проведена успішна транзакція (ордер ID транзакції 42278269) про зарахування коштів клієнту в сумі 8 700 грн, номер картки НОМЕР_4 , опис замовлення видача кредитних коштів, Договор займа №3191704273-498636.(а.с.125) На виконання ухвали суду АТ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , та надав виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 20.10.2021 по 22.10.2021, з якої убачається, що 21.10.2021 на карту емітовану на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зарахований переказ у розмірі 8 700 грн.(а.с.98-99) З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що у відповідача утворилась заборгованість за договором №3191704273-498636 від 21.10.2021 про надання кредиту за період з 21.10.2021 15.02.2022, в розмірі 30 432. 60 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 8 700 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 21 732 грн., як і нараховані за початковий строк користування у розмірі 4 506. 60 грн. та за продовжений строк користування у розмірі 17 226 грн.(а.с.121-122) Крім того позивачем також долучені правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» затвердженого наказом №07/14/07/21 від 19.08.2021 (далі Умови) (а.с.126-134) Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 кредитного договору № 3191704273-498636 від 21.10.2021 в електронній формі за допомогою електронного підпису з використання одноразового ідентифікатора. Такий висновок суду першої інстанції є помилковим та не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Так, із наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Кошельок», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Кошельок») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора. В позовній заяві ТОВ «Кошельок» посилалось на те, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 5367, шляхом направлення для підписання кредитного договору №3191704273-498636 від 21.10.2021 року позичальнику на номер телефону +380 (97) 053-7284 електронного повідомлення, однак колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин щодо видачі відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання вищезазначеного договору позики та самого факту його підписання таким одноразовим ідентифікатором. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики. Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази позивач має надавати вчасно до суду першої інстанції. У скарзі не наведені поважні причини, з яких позивач не зміг вчасно надати до суду першої інстанції ті документи, які позивач вперше надав до суду в якості додатку до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: візуальну форму послідовності дій Клієнта (а.с. 173). Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Однак притримування позивачем доказів, які знаходяться у нього, до ухвалення рішення по суті спору та надання їх вперше до суду апеляційної інстанції у відповідь на аргументи суду, відсутність посилання на ці докази у позові усувають відповідність суду за незастосування вказаної норми частини 7 статті 81 ЦПК України, таку процесуальну поведінку суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживання процесуальним правом, яке відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, який є елементом принципу змагальності сторін, ст. 12 ЦПК України. Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, лише якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у даному випадку таких винятків не встановлено, ризики від недобросовісної процесуальної поведінки позивача не можуть покладатися на іншу сторону спору, тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем невчасно з власної вини вищевказані докази. Тому судова колегія суддів не враховує надану позивачем візуальну форму послідовності дій Клієнта та відхиляє доводи позивача про доведеність факту узгодження із відповідачем умов кредитного договору та його підписання. Крім того матеріали справи не містять підтверджень того, відповідач ознайомився та погодився з Умовами що надані суду та вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному у позові порядку. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Надані позивачем Правила надання коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню. Відповідно до листа Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві від 09.12.2024 №04/642-04/57, надано підтвердження директору ТОВ «Кошельок», що 21.10.2021 о 17:54:30 з сумою платежу 8 700 грн операція була успішно проведена через систему «xPay» та зарахована на картку№ НОМЕР_1 (ID транзакції 42278269 , ID кредиту 54922 , ID заявки на кредит 498636. На підтвердження вищевказаного системою «xPay» надано повідомлення, що 21.10.2021 була проведена успішна транзакція (ордер ID транзакції 42278269) про зарахування коштів клієнту в сумі 8 700 грн, номер картки НОМЕР_4 , опис замовлення видача кредитних коштів, Договор займа №3191704273-498636. З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що у відповідача утворилась заборгованість за договором №3191704273-498636 від 21.10.2021 про надання кредиту за період з 21.10.2021 15.02.2022, в розмірі 30 432. 60 грн, що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 8 700 грн, заборгованості за відсотками за користування позикою 21 732 грн, як і нараховані за початковий строк користування у розмірі 4 506. 60 грн. та за продовжений строк користування у розмірі 17 226 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача. Крім того зі змісту вказаного розрахунку вбачається що заборгованість відповідача за кредитом визначена із урахуванням відсотків які передбачені кредитним договором, паспортом споживчого кредиту та Умовами що не підписані відповідачем, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. Крім того колегія суддів зазначає згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24). На виконання ухвали суду АТ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , та надав виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 20.10.2021 по 22.10.2021, з якої убачається, що 21.10.2021 на карту емітовану на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зарахований переказ у розмірі 8 700 грн. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про неналежність та недопустимість доказу у вигляді виписки, витребуваної судом першої інстанції з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, зазначена виписка була витребувана судом першої інстанції з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Сам по собі факт подання позивачем клопотання про витребування доказу з пропуском процесуального строку не є безумовною підставою для відмови у його задоволенні або визнання такого доказу недопустимим, оскільки суд відповідно до принципу змагальності сторін та активної ролі суду має право сприяти витребуванню доказів. Крім того суд не позбавлений права витребувати докази з власної ініціативи у випадках, передбачених процесуальним законом. Вирішальним при цьому є забезпечення принципу змагальності та надання сторонам можливості висловити свої заперечення щодо таких доказів. Водночас питання прийняття доказу та оцінки його належності і допустимості належить до дискреції суду, який повинен врахувати причини пропуску строку, значення доказу для справи та дотримання балансу процесуальних прав сторін. Зазначена виписка безпосередньо стосується предмета доказування у справі, отримана у встановленому законом порядку та не суперечить вимогам належності і допустимості доказів. Крім того, долучення вказаної виписки не призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін, оскільки апелянту було надано можливість ознайомитися з нею, надати заперечення та відповідні пояснення, проте в суді першої інстанції ним таких заперечень заявлено не було. Крім того колегія суддів зазначає що факт перерахування кредитних коштів підтверджується не тільки вказаною випискою, а й долученою до позову довідкою про перерахування коштів за допомогою платіжної системи на вказану позичальником карту а саме повідомлення від «xPay», що 21.10.2021 була проведена успішна транзакція (ордер ID транзакції 42278269) про зарахування коштів клієнту в сумі 8 700 грн, номер картки НОМЕР_4 , опис замовлення видача кредитних коштів, Договор займа №3191704273-498636. Отже, за відсутності доведених порушень, що істотно вплинули на права сторін, підстави для виключення такого доказу , як виписки банку з матеріалів справи - відсутні. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Кошельок» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів вважає, що ТОВ вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором в повному обсязі погасив, матеріали справи не містять. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частин або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню. Отже, судова колегія приходить до висновку що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості. З відповідача належить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8700,00 грн, а в задоволені решти позовних вимог - відмовити. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2422,40 грн, сума сплаченого судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги становить 3633,60 грн. Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (28,58%) а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме (71,42%) отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 692,32 грн за подачу до суду позовної заяви та з ТОВ «Кошельок» належить стягнути 2595,11 грн за подачу апеляційної скарги та з урахуванням взаємозаліку (2595,11-692,32=1902,79) з ТОВ «Кошельок» належить стягнути 1902,79 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року - змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 3191704273-498636 від 21.10.2021 в розмірі 8700 (вісім тисяч сімсот) гривень 00 коп. У задоволені позову в іншій частині - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1902 (одна тисяча дев`ятсот дві) гривні 79 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.Ю. Тичкова Судді: Н.П. Пилипчук Ю.М. Мальований