Постанова Кропивницький апеляційний суд № 399/989/25

ПОСТАНОВА Іменем України 03 квітня 2026 року м. Кропивницький справа № 399/989/25 провадження № 22-ц/4809/538/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С.М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С.І., Чельник О.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року у складі головуючого судді Лях М.М. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень і рішення суду першої інстанції. У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 25 249, 5 грн, стягнути судовий збір у розмірі 2 423 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 січня 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №139297 в електронній формі. ТОВ «ФК «Гелексі» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, позивачем було організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» . Згідно положень частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до положень укладеного договору позики позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці гривні, в сумі та строк встановлений цим договором. Зазначено, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаєнс». ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «ФОНДІ») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальниці було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. В результаті платіжної операції ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний позичальницею при укладанні договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви. На підставі зазначеного вище договору, ОСОБА_1 надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01 % в день, розмір комісії складає 1.9 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0 %. Позивач зазначає, що відповідачка не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк, а її заборгованість на дату подання позову становить 25 249, 5 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за позикою; 20 249, 5 грн, - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме вона уклала договір позики із ТОВ «ФК «Гелексі», оскільки використання одноразового ідентифікатора не може беззаперечно підтвердити особу підписанта. Звернула увагу суду, що в додатках до позовної заяви відсутні належні письмові докази про перерахування коштів на її рахунок (квитанція, повідомлення або платіжне доручення тощо). Вказала, що нарахування процентів і комісій у розмірі, що у чотири рази перевищує тіло позики, є несправедливим, кабальним і таким, що суперечить закону. Крім того відповідачка зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Відповідачка також зазначила що, кредит надається позичальнику в певній сумі, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. Позов із додатками не містять даних про її картковий рахунок на які було перераховано кошти (а.с.40-42). Представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив, що беззаперечним є факт укладення між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №139297 від 24 січня 2020 року в електронній формі та відсутність погашення заборгованості станом на дату подання позовної заяви. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію. При цьому, з наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов`язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден». Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами. Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Звернув увагу суду, що відповідачка у відзиві не надала жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. Поряд з тим, відповідачка стверджує, що проведений платіж не пов`язаний із договором, проте не надала доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідачки залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги. На підставі вищевикладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.43-48). Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях відповідачка підтримала свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просила відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Гелексі» (а.с.51-52). Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 139297 від 24 січня 2020 року у розмірі 25 249 гривень 50 копійок, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 423 гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується укладення між позивачем та відповідачкою договору позики в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Факт підписання договору підтверджується накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідачки. Також суд вважав доведеним надання відповідачці кредиту в розмірі 5 000,00 грн на умовах, встановлених договором, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказала, що надані позивачем докази не доводять факту укладення договору саме відповідачкою, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме відповідачка здійснила дії з укладення договору. Таким чином, стверджує, що сам факт укладення договору є сумнівним і не підтверджений належними доказами. Звернула увагу, що в додатках до позовної заяви відсутні належні письмові докази перерахування коштів на її рахунок, а нарахування процентів і комісій у розмірі, що перевищує тіло кредиту є несправедливим, кабальним і таким, що суперечить закону. Відповідачка вказала, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, оскільки такий строк сплинув у 2023 році. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. В обґрунтування зазначено, що використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. При цьому, номер номер телефону відповідачки НОМЕР_1 , на який був надісланий одноразовий ідентифікатор та номер банківської картки зазначався нею в інформаційно - телекомунікацій системі позивача. Представник звернув увагу суду, що чинне законодавство у сфері бухгалтерського обліку, зокрема вищезазначені нормативно-правові акти, не містять переліку (виключного переліку) документів первинної бухгалтерської документації. Головним є дотримання вищезазначених вимог під час складання первинних документів. Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Представник наголосив, що довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Зазначив, що у випадку якщо відповідачка заперечує належність їй карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідачка має підтвердити документально. Разом з тим, ОСОБА_1 не надала жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав (а.с.107-113). Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладеного договір позики №139297, відповідно до умов якого позичальнику надана сума позики в розмірі 5000 гривень, строком повернення позики 22 лютого 2020 року, платою за користування позикою у вигляді: процентів 0, 01 % в день від поточного залишку позики, комісії 1, 5 % в день від початкового розміру, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту. Договір позики укладено в письмовій електронній формі, шляхом підписання електронним підписом у вигляді одноразового електронного ідентифікатора (а.с. 6-13). Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 24 січня 2020 року по 30 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики № 139297 становить 25 287, 38 гривень, з яких: сума простроченої позики 5 000 гривень, сума прострочених відсотків 74, 50 гривень, сума прострочених комісій 20175 гривень, сума пеней за тілом кредиту 24, 08 гривень, сума пеней за відсотками 0, 08 гривень, сума пеней за комісіями 13, 72 гривень (а.с.14-17). Листом за вих. № 139297 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Елаєнс» повідомило ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що згідно договору укладеного між товариствами № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів фізичним особам без відкриття рахунку ТОВ «ФК «Елаєнс», 24 січня 2020 року перерахувало кошти ОСОБА_1 в сумі 5 000 гривень на карткову картку № НОМЕР_2 з номером транзакції № НОМЕР_3 (а.с. 21 звороті). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується укладення між позивачем та відповідачкою договору позики в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Факт підписання договору підтверджується накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідачки. Також суд вважав доведеним надання відповідачці кредиту в розмірі 5 000,00 грн на умовах, встановлених договором, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону). Порядок отримання, використання електронного підпису та накладення його на документи в Україні регулюється Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Основні положення про правовий статус електронних документів та підписів також закріплені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг». Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20). Отже, за змістом норми ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» при використанні одноразового ідентифікатора в якості підпису при укладенні договору у електронній формі позивач має довести в суді, що цей підпис належить (був узгоджено отриманий відповідачем) перед підписанням договору кредиту. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, у тому числі кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов, оформлених однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України). Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «Гелексі» зазначало про те, що 24 січня 2020 року між ним та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №139297 в електронній формі. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем додано договір позики №139297 від 24 січня 2020 року, графік платежів до договору позики №139297 від 24 січня 2020 року, паспорт позики та розрахунок заборгованості. У позовній заяві позивач описав детальний порядок укладення кредитного договору, Так, надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Зокрема, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Зазначено, що введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Разом із тим, позивачем не надано належних доказів, на підтвердження того, що саме відповідачка як клієнт-позичальник надала відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції. У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачці та введення саме нею одноразового ідентифікатора wg0vq08f, за допомогою якого було підписано договір позики. Відповідно, із цих причин не можна визнати належно підтвердженим факт укладення кредитного договору електронним способом саме за участю відповідачки. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи позивача про підтвердження факту укладення кредитного договору, які полягають у тому, що відповідачка здійснила чіткі послідовні дії щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних доводів. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що долучені позивачем до позовної заяви докази не підтверджують факту надсилання позичальниці оферти про укладення кредитного договору та її акцепту, а також не містять доказів того, що сторони обмінялися відповідними електронними документами та що такі документи були підписані у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». З огляду на те, що позивач всупереч своєму процесуальному обов`язку, передбаченому у ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надав до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження заявлених підстав позову: щодо проходження ідентифікації та верифікації відповідачки при укладенні договору, що відповідачка має особистий кабінет на сайті кредитодавця, що вона входила до свого електронного кабінету, що вона надсилала свою відповідь на електронне повідомлення про акцепт оферти, що електронний підпис - одноразовий ідентифікатор, який перед цим був сторонами узгоджений, був фактично нею використаний при підписанні електронного документу, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, колегія суддів констатує, що саме по собі зазначення у тексті договору особистих даних відповідачки (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону) за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі не є належними і достатніми доказами цих обставин. Таким чином, саме зазначення персональних даних відповідачки у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, є недостатнім для ідентифікації особи відповідачки для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів належності картки № НОМЕР_2 відповідачці та первинних документів про зарахування на рахунок даної картки коштів. На підтвердження надання відповідачці та зарахування на її банківську картку кредитних коштів у розмірі 5 000 грн позивачем надано суду лист вих. №139297 від 01 вересня 2025 року, яким ТОВ «ФК «Елаєнс» повідомило ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що згідно договору укладеного між товариствами № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів фізичним особам без відкриття рахунку ТОВ «ФК «Елаєнс», 24 січня 2020 року перерахувало кошти ОСОБА_1 в сумі 5 000 гривень на карткову картку № НОМЕР_2 з номером транзакції № НОМЕР_3 (а.с. 21 звороті). Проте ні з наданого позивачем інформаційного листа ТОВ «ФК «Елаєнс», ані з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідачки. Зокрема, неможливо встановити належність картки відповідачці чи зазначення нею такого номера картки під час оформлення заявки, кредитного договору. За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі отримання відповідачкою кредитних коштів, у зв`язку з чим доводи позивача щодо визнання договору та наявності заборгованості є недоведеними. Посилання позивача на ненадання відповідачкою належних і допустимих доказів того, що картка з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі, або що перерахування коштів здійснено з інших підстав є безпідставним, оскільки відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування факту укладення договору, перерахування та отримання кредитних коштів покладається на позивача. Вимога до відповідачки доводити факт неотримання коштів є застосовною лише після доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів і за своїм змістом фактично означає покладення обов`язку доказування негативного факту, що суперечить засадам цивільного судочинства та принципу змагальності сторін. З урахуванням того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт укладення кредитного договору, зарахування кредитних коштів на картку та належність цієї картки саме відповідачці, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відтак, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, із позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повна постанова складена 03.04.2026. Судді С.М. Єгорова С.І. Мурашко О.І. Чельник