Постанова Хмельницький апеляційний суд № 678/991/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 678/991/25 Провадження № 33/820/286/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою останньої на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2025 року, в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, що проживає по АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. За постановою суду, 08 червня 2025 року, близько 01 год 24 хв в селищі Меджибіж по вул. Ринковій, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Audi», моделі «A4», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, з використанням технічного засобу газоаналізатора Drager Alkotest-6810 № ARBL-0501 на місці зупинки транспортного засобу, результат тестування 0,96 проміле, тест №

572. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилася. Своїми діями водій порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову в частині накладення стягнення змінити, наклавши на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. Постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена із порушенням норм процесуального права. Стверджує, що суд безпідставно позбавив її права керування транспортними засобами, оскільки у неї таке відсутнє. Посилається на те, що вона не є водієм, тому до неї слід застосувати стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу. Крім того, місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про виправлення описки у постанові. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що такий пропустила з поважних причин. Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається із матеріалів справи, оскаржена постанова Летичівського районного суду Хмельницької області постановлена 25 червня 2025 року з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Отже, останній було відомо як про час і місце розгляду справи, так і про результати її вирішення (притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення). Разом з тим, жодних відомостей про вручення копії постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Із апеляційної скарги вбачається, що зі змістом оскаржуваного рішення ОСОБА_1 ознайомилась 06 березня 2026 року та, вважаючи, що позбавлення її права керування транспортними засобами є помилковим, 09 березня 2026 року звернулась до суду із відповідною заявою. 17 березня 2026 року ОСОБА_1 отримала від суду відповідь на свою заяву. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулась 19 березня 2026 року, що підтверджується відміткою на штемпелі вхідної кореспонденції Летичівського районного суду Хмельницької області (а.с. 27). Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України), клопотання підлягає задоволенню, а строк на подачу апеляційної скарги - поновленню. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Постанова суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині вона не переглядається. Що стосується накладення на винну особу стягнення, то апеляційний суд виходить з наступного. Так, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 25 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами є одним із видів адміністративних стягнень, яке може застосовуватись як основне, так і додаткове. Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено обов`язкове одночасне застосування штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Таке стягнення для водіїв є безальтернативним. Натомість, призначення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, лише у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами є прямим порушенням вимог законодавства. А тому, місцевий суд правильно призначив ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянти про те, що суд безпідставно позбавив її прав керування транспортними засобами, оскільки такого права вона не мала, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4). Згідно з новітнім правовим висновком, викладеним в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, у разі, коли особа вчинила кримінальне правопорушення в сфері дорожнього руху, передбачене нормами Кримінального кодексу України, суд має право застосувати до такої особи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, навіть якщо вона до цього не мала такого права. У вищезазначеній постанові Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують транспортними засобами без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ніколи не отримувала посвідчення водія, що остання не заперечує. Оскарженою постановою останню притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказане, на переконання апеляційного суду, свідчить про ступінь небезпеки, як самої ОСОБА_1 , так і вчиненого нею діяння. Оскільки, фактично не маючи достатніх теоретичних і практичних знань, остання керувала автомобілем в стані сп`яніння. А тому, з урахуванням вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції даної статті, тобто з позбавленням права керування транспортними засобами, навіть якщо вона до моменту прийняття рішення не мала такого права, що в повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною у вищенаведеній постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Що ж стосується посилань апелянтки на те, що вона не є водієм, тому їй слід призначити за ч. 1 ст. 130 КУпАП стягнення у виді штрафу, то такі апеляційний суд відхиляє, з наступних підстав. Так, дійсно, п. 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Разом з тим, вказана норма стосується лише законослухняних осіб, які сідаючи за кермо автомобіля, повинні мати посвідчення водія, здавши відповідні іспити. Натомість, ОСОБА_1 , не маючи такого права, порушивши вказану вимогу Правил дорожнього руху, сіла за кермо автомобіля. Тому, відсутність у неї права керування транспортними засобами, а отже і посвідчення водія, не позбавило її статусу водія. Із матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2025 року, близько 01 год 24 хв в селищі Меджибіж по вул. Ринковій, водій ОСОБА_1 , не маючи посвідчення водія, керувала автомобілем марки «Audi», моделі «A4», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 перебувала у статусі водія транспортного засобу та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. А тому, суд першої інстанції правильно наклав на неї адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як на водія, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. За таких обставин, постанова місцевого суду в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить апелянтка, - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.