Постанова Волинський апеляційний суд № 161/21895/25

Справа № 161/21895/25 Провадження №33/802/258/26 Головуючий у 1 інстанції:Смокович М. В. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 квітня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20.10.2025 року, о 14 год. 00 хв., в с. Струмівка, вул. Окружна, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault megane», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний? не стежив за дорожньою обстановкою, при здійсненні розвороту ліворуч з крайньої правої смуги не надав перевагу в русі транспортному засобу «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, в крайній лівій смузі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б., п.10.4. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, висновки суду, викладені в рішенні є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого суд прийшов помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що його вина у справі щодо порушення ним вимог п.2.3.б, п.10.4. ПДР, і як наслідок зіткнення з автомобілем, яким керував інший водій, не доведена поза розумним сумнівом, оскільки відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази щодо наявності причинного зв`язку між його діями та наслідками у вигляді спричинення ДТП. З огляду на вищевикладене просить скасувати оскаржуване судове рішення та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім цього, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, так як вважає його пропущеним з поважних на те причин. Перевіривши доводи клопотання, викладеного в апеляційній скарзі, заслухавши ОСОБА_1 , який просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, вважаючи його пропущеним з поважних причин, доходжу висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення до задоволення не підлягає з наступних підстав. Так, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення 11.12.2025 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП при постановлені, якої останній та його захисник були присутніми. В клопотанні, як на підставу поважності пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на те, що у зв`язку із поганим самопочуттям та погіршенням стану здоров`я через ушкодження які він зазнав під час ДТП , у період винесення оскаржуваної постанови, та безпосередньо у період після її винесення, перебував на стаціонарному лікуванні, а після неодноразового звертався за допомогою лікарів та проходив реабілітацію вдома. Після чого, 25.02.2026 року звернувся до Луцького міськрайонного суду із заявою про видачу копії постанови, та 04.03.2026 року, отримав її, а тому вважає, що перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження почався 05.03.2026 року. Проте таке посилання апелянта до уваги судом не приймається з врахуванням наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судом постановлена 11.12.2025 року за участі ОСОБА_1 та його захисника Квятковського Б.М. (а.с.27), і даний факт ним не заперечується. Більше того, 22.12.2025 року ОСОБА_1 добровільно сплачено штраф та судовий збір (а.с.29-30). Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.294 КУпАП, останній день для подачі апеляційної скарги припадав на 22.12. 2025 року (з врахуванням вихідних днів). Апеляційна скарга до суду подана лише 10.03.2026 року, тобто після спливу передбаченого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження. Дана обставина об`єктивно підтверджується відміткою - штемпелем суду, проставленим на апеляційній скарзі (а.с.33). Посилання апелянта на те, що перебіг 10-денного строку апеляційного оскарження судового рішення від 11.12.2025 року почав рахуватись із дати отримання ним його копії, тобто 05.03.2026 року, до уваги судом не приймається, оскільки ч.2 ст.294 КУпАП, строк апеляційного оскарження судового рішення пов`язує саме з датою його винесення, а не отримання копії. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник Квятковський Б.М. 11.12.2025 року будучи присутніми при постановленні та проголошенні постанови, тобто знаючи рішення суду, і маючи термін на його оскарження до 22.12.2025 року включно, апеляційну скаргу подав лише 10.03.2026 року. Доводи ОСОБА_1 , як на підставу поважності пропуску строку апеляційного оскарження на те, що він не мав можливості оскаржити постанову суду в 10-денний строк тобто до 22.12.2025 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні, є передчасними, оскільки як вбачається із долучених до апеляційної скарги документів, останній проходив лікування до моменту постановлення оскаржуваної ухвали тобто до 11.12.2025 року та після неї, а ж у березні 2026 року, тому останній мав можливість оскаржити судове рішення у визначений ч.2 ст. 294 КУпАП строк. А тому, наведені апелянтом обставини не можна вважати поважними підставами пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення та відповідно такими, що дають підстави для його поновлення. Дослідивши дані обставини апеляційний суд вважає, що з наведених у заявленому в апеляції клопотанні підстав, строк апеляційного оскарження поновленню не підлягає. При розгляді клопотання апеляційним судом ОСОБА_1 також не навів та не надав будь-яких належних і допустимих доказів з приводу поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді від 11.12.2025 року до задоволення не підлягає, оскільки не було наведено поважних підстав пропуску такого строку у зв`язку з чим він міг бути поновлений судом. Крім того, слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» вказано, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Оскільки апеляційна скарга подана після закінчення передбаченого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, і при цьому, ані в заявленому клопотанні, ані в ході його розгляду апеляційним судом, ОСОБА_1 не було наведено поважних підстав для поновлення такого строку, то апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала на підставі ч.2 ст.294 КУпАП. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: У поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року особі, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 , відмовити. Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року, - повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк