Постанова 4822 № 723/3897/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 723/3897/25 Провадження №22-ц/822/393/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Литвинюк І. М. суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., за участю секретаря судового засідання: Тодоряк Г. Д., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Роскрут Вікторія Вікторівна, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2025 року, головуючий у І-й інстанції Дедик Н. П., ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дітей. Позов обґрунтований тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року по цивільній справі № 727/7513/16 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 750 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з 30 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Зазначав, що дане рішення суду у примусовому порядку на виконанні у виконавчій службі не перебуває. У лютому 2018 року ОСОБА_2 залишила дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йому і з того часу вони фактично проживають разом з ним в АДРЕСА_1 , хоча зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Підтвердженням проживання дітей разом з батьком з 2018 року зазначає акт комісії ПП «Ремжитлосервіс» від 11 серпня 2025 року та свідчення сусідів. Також вказував на те, що його син ОСОБА_3 навчається у 6-Г класі, а дочка ОСОБА_4 у 5-Б класі в Чернівецькому ліцеї №

20. Відповідачка ОСОБА_2 наразі проживає в Німеччині, однак точне місце перебування чи адреса її проживання йому не відомі. Участі у вихованні дітей мати не бере, натомість у 2025 році на його телефон та телефони дітей почала надсилати повідомлення з образами, погрозами та обмовами, що принижує їхню людську гідність, чинить психологічний тиск, що призводить в свою чергу до тривалих порушень в основних сферах їх життєдіяльності. На підставі даного факту він звернувся до окружної прокуратури м. Чернівці із відповідною заявою, в результаті чого за результатами розгляду даної заяви 20.08.2025 прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025265010000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України. Зазначав, що діти проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, тобто змінився сімейний стан платника аліментів, і дані обставини свідчать про суттєву зміну обставин, що були підствою для стягнення аліментів, тому тягне звільнення його від сплати аліментів. Просив припинити з 05 лютого 2018 року стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 750 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з 30 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року по цивільній справі № 727/7513/16. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сам факт проживання неповнолітніх дітей з батьком не свідчить про те, що обов`язки по їх утриманню повністю перейшли до батька, адже навіть сам позивач не вказує на те, що відповідач як матір неповнолітніх дітей не виконує обов`язків по їх утриманню чи здійснює нецільове використання сплачених позивачем аліментів на утримання дітей. Посилання позивача на те, що відповідач по справі проживає у Німеччині, не підтверджено доказами. Однак вказана обставина сама по собі не є підтвердженням припинення нею обов`язків по утриманню дітей. На зазначене рішення суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю та необґрунтованістю висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального прав. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які мають істотне значення для припинення стягнення аліментів. Фактично суд першої інстанції звів оцінку доказів до припущень про можливу участь матері в утриманні дітей, однак суд не врахував надані позивачем докази, які підтверджують, що діти проживають з батьком та перебувають на його повному забезпеченні, вихованні та утриманні. Предметом доказування у цій справі є факт зміни обставин, а саме те, що малолітні діти фактично після ухвалення рішення про сплату аліментів на користь їх матері, змінили місце проживання та проживають разом з батьком, який за цим рішенням суду є платником аліментів, та перебувають на утриманні батька. Отже, висновок суду щодо недоведеності проживання відповідачки за кордоном не спростовують встановленого у справі факту проживання дітей з батьком і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Саме з батьком ОСОБА_1 проживають діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з лютого 2018 року і він здійснює їх виховання, догляд та утримання. Стягнення аліментів на користь матері, яка фактично не проживає з дітьми, суперечить призначенню аліментних зобов`язань та інтересам дітей. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 750 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з 30 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 22 серпня 2025 року відомості про ОСОБА_1 відсутні. Відповідно до копій свідоцтв про народження: серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копій витягів з реєстру територіальної громади № 2025/012023470 та 2025/012023471 від 21 серпня 2025 року малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/004393695 від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З копії акту від 11 серпня 2025 року № 126, затвердженого директором ПП «Режимжитлосервіс» Д. Баланюком вбачається, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 , разом з ним без реєстрації з 05 лютого 2018 року проживають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до довідок Чернівецького ліцею №20 від 18 травня 2025 року № 389 та №390, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються в Чернівецькому ліцеї № 20 у 6-Г та 5-Б класі відповідно. З характеристик Чернівецкього ліцею № 20 на учнів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що діти навчаються у Чернівецькому ліцею №20 з першого класу. З акту обстеження житлово-побутових умов складеного 11 вересня 2025 року членами комісії: головним спеціалістом відділу опіки та піклування Є. Комиш та головним спеціалістом-юристом відділу соціального та правового захисту М. Суховерським вбачається, що обстеження проводилося за адресою: АДРЕСА_1 . Помешкання знаходиться на стадії косметичного ремонту, фактично на праві власності батьку належить одна кімната (у двокімнатній квартирі), у якій проживають діти та сам батько, діти забезпечені окремим спальним місцем, шафою для зберігання особистих речей, письмовим столом для виконання домашніх завдань, шкільним приладдям. У кімнаті чисто, речі знаходяться на своїх місцях, вдома наявна свіжа їжа домашнього приготування, запас продуктів харчування достатній. За адресою проживає батько ОСОБА_1 та його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З листа Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №3» від 28 серпня 2025 року № 657 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в КНП «Міська поліклініка № 3» ЧМР відділення загальної практики сімейної медицини, на огляд до сімейного лікаря звертаються в присутності батька, рекомендацій дотримуються. З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 20.08.2025 внесено відомості за № 42025265010000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , яка проживає у Федеративній Республіці Німеччина, протягом 2025 року через мессенджер систематично надсилає ОСОБА_1 та їхнім спільним малолітнім дітям повідомлення з погрозами та образами, які принижують їхню людську гідність, чинить психологічний тиск, що призводить до тривалих порушень в основних сферах їх життєдіяльності. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи є ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16). Цивільні права/інтереси захищаються в спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Отже, для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Вирішуючи спір, суд першої дійшов висновку, що факт проживання неповнолітніх дітей з батьком не свідчить про те, що обов`язки по їх утриманню повністю перейшли до батька. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення. З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, за яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23). Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини. Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину. Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22) У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 223 ЦПК України 2004 року. Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним». У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 суд виснував, що вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у серпні 2018 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина. Основними засадами судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). За обставин цієї справи вбачається, що у сторін народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року у справі №727/7513/16, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 750 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з 30 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру Петровецької територіальної громади від 21 серпня 2025. Проте, з акту від 11 серпня 2025 року № 126, затвердженого директором ПП «Режимжитлосервіс» Д. Баланюком, акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником служби у справах дітей Чернівецької міської ради Г. Кондрат від 11 вересня 2025 року, вбачається, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з характеристик Чернівецького ліцею № 20 та довідок Чернівецького ліцею №20 на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що діти навчаються у Чернівецькому ліцею № 20 з першого класу, зазначене свідчить, що старша дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щонайменше навчається у вказаному навчальному закладі, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за місцем проживання батька, з 2019 року. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем обставин проживання його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 лютого 2018 року, як зазначено в акті від 11 серпня 2025 року № 126, затвердженого директором ПП «Режимжитлосервіс» Д. Баланюком, на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі разом з батьком ОСОБА_1 , і, як наслідок, наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість припинення стягнення аліментів. Вирішуючи спір у справі, колегія суддів вважає, що у лютому 2018 року настала обставина, а саме, фактичне проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , який зобов`язаний сплачувати аліменти на їх утримання на користь матері, з якою на час ухвалення рішення про стягнення аліментів дитина проживала. Настання такої обставини має значення для вирішення цього спору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, зокрема моменту, з якого їхні діти фактично проживають разом з батьком, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами частини 1 статті 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дітей задовольнити. Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року у справі №727/7513/16, починаючи з 05 лютого 2018 року. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1816,80 грн. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 3028 грн. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Роскрут Вікторія Вікторівна, задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дітей задовольнити. Припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 750 грн щомісячно на кожну дитину окремо, що стягуються з ОСОБА_1 згідно із заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2016 року у справі № 727/7513/16, починаючи з 05 лютого 2018 року. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 3028 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Суддя-доповідач І. М. Литвинюк Судді: Н. К. Височанська І. Б. Перепелюк