Постанова Житомирський апеляційний суд № 288/887/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/887/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М. Категорія 70 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 288/887/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщука Р. М.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що перебував у шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 грудня 2023 року визначено стягувати з відповідачки на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Відповідачка допустила заборгованість зі сплати аліментів, яка згідно з розрахунком станом на 29 квітня 2025 року становить 5835 грн. 28 коп., що є підставою для стягнення з неї неустойки. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 9 липня 2025 року розмір заборгованості відповідачки зі сплати аліментів становить 14369,10 грн. Враховуючи, що розмір пені перевищує 100 відсотків сукупного розміру заборгованості, а тому з врахуванням встановлених законодавством обмежень з неї підлягає стягненню пеня в розмірі 14369,10 грн. Таким чином, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 14369,10 грн. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 14369,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Яковенко А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Виконавче провадження за вказаним судовим наказом було відкрите тільки 11.04.2024 року. Як на той період ,так і на даний час між сторонами існує спір про визначення місця проживання дітей, на утримання яких вирішено стягувати аліменти. Також протягом цього періоду відповідачка проживає за межами України, а саме в Польщі. Вказані обставини підтверджуються рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року в цивільній справі № 288/2924/23. Стверджує, що ОСОБА_2 не отримувала копію постанови про відкриття виконавчого провадження, про наявність заведеного виконавчого провадження дізналася лише при розгляді цивільної справи № 288/2924/23, з клопотанням про долучення доказів до матеріалів цивільної справи від 24.05.2024 року, до якого долучено повідомлення державного виконавця про арешт коштів боржника при примусовому виконанні судового наказу про стягнення аліментів, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та постанова про арешт коштів боржника від 17.05.2024 року. Таким чином, відповідачка не знала про наявність відкритого виконавчого провадження відносно неї про стягнення аліментів. Окрім того, як на той час, так й досі між сторонами триває спір щодо визначення місця проживання дітей, а тому за період з листопада 2023 року по червень 2024 року в неї була відсутня вина у несплаті аліментів. Дізнавшись про наявність заборгованості, сплатила їх в повному обсязі і станом на липень місяць 2024 року заборгованість повністю ліквідувала. В подальшому сплачувала практично щомісяця, однак в певні місяці виникали складнощі у таких виплатах, так як перебуває за кордоном, переведення коштів відбувається із затримкою, до 27.09.2025 року перебувала у декретній відпустці, а з тієї дати в неї народилася третя дитина. Станом на серпень місяць та в подальшому заборгованість зі сплати аліментів відсутня, вона ліквідована відповідачкою. За вказаних підстав вважає, що в діях відповідачки відсутня вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість була не систематичною, а періодичною, яка в найближчий період була погашена. Однак суд не звернув уваги на дані обставини та помилково задовольнив позов. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Вотінцев Є.Г., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зокрема, зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, оскільки є надуманими та такими що не відповідають вимогам закону, та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Відповідачка та її представник про видачу судом судового наказу дізналися в грудні 2023 року та 25.12.2023 року звернулися до суду з заявою про скасування судового наказу № 288/3232/23 від 4 грудня 2023 року. Тобто з грудня 2023 року відповідачка була обізнана про свій обов`язок сплачувати аліменти за рішенням суду. Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_5 про скасування судового наказу № 288/3232/23 від 4 грудня 2023 року повернуто без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_2 , що вона має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. В апеляційному порядку відповідачка або її представник ухвалу не оскаржували, з позовом про зменшення розміру аліментів не звертались. Також, ОСОБА_2 в липні 2024 року зверталась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального МУМЮ Богатиренко А.В., вчинені в межах виконавчого провадження №74722480. Враховуючи зазначене, відповідачка знала про свій обов`язок сплачувати аліменти ще з грудня 2023 року, тому заборгованість за аліментами утворилася у відповідачки саме з її вини. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 4 грудня 2023 року Попільнянським районним судом Житомирської області видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 листопада 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний судовий наказ з 11 квітня 2024 року перебуває на примусовому виконанні у Коростишівському Відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). Долучений до матеріалів справи розрахунок, здійснений державним виконавцем, містить інформацію про те, що станом на червень 2025 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дітей становить 14369 грн. 10 коп. Судом першої інстанції також встановлено, що 25 грудня 2023 року ОСОБА_2 зверталася до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу. 27 грудня 2023 року ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу залишено без розгляду. Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 оскаржувала у судовому порядку дії державного виконавця у межах даного виконавчого провадження. Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 1 серпня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у неї існували об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Так, відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Отже, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19). Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: