Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/17330/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/636/26 Справа № 175/17330/25 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Бахмута М.С., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні. в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн В С Т А Н О В И В: Згідно з постановою судді, 11.09.2025 о 15:09 на перехресті вулиці В. Стуса та проспекту Незалежності в м. Краматорськ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 6, днз НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч, не переконався в безпечності маневру та не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку, а саме Toyota RAV4 нз LZV881 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого сталося ДТП. Транспортний засіб Toyota RAV4 в некерованому стані з`їхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на металеву огорожу (паркан), яка була пошкоджена. Вказаними діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16,6 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. На вказане рішення суду захисником Бахмутом М.С. подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та винести свою, якою закрити провадження по справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою та незаконною. Судом першої інстанції не надано належної оцінки жодному доказу про причетність ОСОБА_3 до правопорушення. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання захисту про призначення автотехнічної експертизи. Сторона захисту самостійно отримала висновок експерта, відповідно до його висновку в діях ОСОБА_3 жодних невідповідностей ПДР України не вбачається. Крім того, суд першої інстанції не дав належної оцінки схемі ДТП, яка містить виправлення та помилки. Також, суд першої інстанції в постанові безпідставно зазначив пункти 1.10 та 10.1 ПДР України на підтвердження вини ОСОБА_3 , однак вони йому не інкримінувались. Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Тобто, для констатації складу даного правопорушення, необхідно встановити, порушення ПДР України, факт пошкодження транспортних засобів та причинний зв`язок між допущеними порушеннями та наслідками. Так, факт порушення Сєріковим п. 16.6 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, планом схемою місця ДТП та фототаблицею до неї. Відповідно до п. 16.6 ПДР України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Так, ОСОБА_3 свою вину у скоєнні ДТП не визнав та пояснив, 1.09.2025 о 15:09 він, керуючи автомобілем «Mazda» рухався по лівій смузі проїзної частини вул. Василя Стуса у напрямку від вул. Дружби вбік вул. Паркової в м. Краматорськ та наближався до перехрестя з просп. Незалежності. З метою виконання лівого повороту в`їхав на перехрестя при дозволеному сигналі світлофора, зупинився з метою пропуску транспортних засобів, які рухались в зустрічному напрямку прямо. Перебуваючи в місці зупинки, виявив, як на світлофорі по ходу руху його автомобіля відбулася зміна миготливого сигналу світлофору на жовтий. Він зрозумів, що транспортним засобам, які рухаються у зустрічному напрямку ввімкнувся заборонений сигнал світлофору, тому він відновив рух з метою залишення перехрестя. В своїх діях ОСОБА_1 вини не бачить, оскільки вважає, що виїхавши на перехрещення проїзних частин на дозволений сигнал світлофора, відповідно до вимог п. 16.8 Правил дорожнього руху повинен був виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналу світлофора на виїзді. Разом з тим, факт порушення ОСОБА_3 вимог ПДР підтверджується, поясненнями потерпілого ОСОБА_4 , який показав, що на перехресті рухався на зелений миготливий сигнал світлофору, а автомобіль ОСОБА_5 не надав йому перевагу в русі, після чого трапилось ДТП. На схемі до протоколу також зафіксовано місто зіткнення транспортного засобу, та механічні ушкодження, які отримали автомобілі, а також місцевість на якій відбулась ДТП. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про причетність ОСОБА_3 до вчинення ДТП з порушення ним п. 16.6 ПДР України, оскільки повертаючи ліворуч при миготливому зеленому сигналі основного світлофора, водій ОСОБА_3 зобов`язаний був надати дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку повертаючи праворуч. Обговорюючи доводи сторони захисту, щодо визнання висновку експертного дослідження від 24.12.2025 року належним доказом відсутності вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, слід зазначити наступне. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно ЗУ «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи; вказувати у висновку експерта не виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи та з приводу яких йому не були поставлені питання. Так, апеляційний суд не може визнати, вказаний доказ допустимим, оскільки висновок експертного дослідження не є висновком експерта, не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність. Таким чином даний документ не може вважатись належним доказом, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства та проведений без належної постанови суду. Доводи сторони захисту, щодо неналежної оцінки судом першої інстанції схеми ДТП, наявність виправлень та помилок в неї, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, дійсно схема ДТП виконана робітниками поліції не охайно, але вона є зрозумілою, жодних виправлень та помилок не містить, під час її складання жодних зауважень або доповнень робітникам поліції від учасників ДТП не надходило, тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу. Щодо винуватості ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді за п.п. 16.6, 1.10, 10.1 ПДР України, вказаної у постанові суду першої інстанції, що не було йому інкриміноване, слід зазначити наступне. Так, суд першої інстанції прийшов до висновку про причетність ОСОБА_3 у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП, за порушення ним саме п. 16.6 ПДР України, а саме повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч, а не за п. 1.10 та 10.1 ПДР України. Таким чином, дослідивши рішення суду жодних інших порушень ПДР ОСОБА_3 , крім п. 16.6 ПДР України судом першої інстанції не було інкриміноване, тому доводи сторони захисту в цій частині не заслуговують на увагу. Стосовно доводів апелянта про винуватість водія ОСОБА_4 в дорожньо-транспортній пригоді слід зазначити, що у даному випадку судом не оцінюються дії даного водія, оскільки предметом дослідження є оцінка дій водія ОСОБА_3 , стосовно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, а тому ці доводи виходять за межі судового розгляду. Також слід зазначити, що ступінь винуватості водіїв можливо вирішити при розгляді справи в порядку цивільного судочинства. Досліджені апеляційним судом матеріали справи, є інформативними і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції. Невизнання ОСОБА_3 своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт його керування транспортним засобом, та вчинення ним ДТП, а також не звільняють його від відповідальності за скоєне. Враховуючи викладене, всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності беззаперечно доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обгрунтованою. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бахмута М.С. без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя