Постанова 4824 № 754/17395/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/17395/25 Головуючий 1-ї інстанції: Банах О.Л. Провадження №33/824/648/2025Доповідач: Яковлева В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Петруліної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В Цією постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 . Закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю вини та відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що зазначена постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження доказів, неналежну оцінку наданих матеріалів, а також недоведеність вини ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 280 КУпАП. Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про її винуватість, не дослідивши належним чином обставин дорожньо-транспортної пригоди не перевіривши пояснення сторін та не забезпечивши збирання всіх доказів, необхідних для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між двома діями та зіткненням. Суд проігнорував докази, надані ОСОБА_1 у письмовому клопотанні, яке містило детальний опис подій, аналіз рельєфу місцевості, оглядовості та інших особливостей дорожньої ситуації. Надані матеріали прямо вказували на те, що зіткнення стало наслідком високої швидкості іншого водія та його нездатності реагувати на зміну дорожньої обстановки, що підтверджується відеозаписом ДТП. Суд не надав оцінки цим доводам і не спростував їх. Крім того, працівники Управління патрульної поліції м. Києва офіційно надали ОСОБА_1 копію відеозапису ДТП на оптичному носії та повідомили, що відповідне відео буде передано до суду разом із матеріалами справи. Однак у судовому засіданні суддя встановила, що відеозапису в матеріалах провадження немає. Причини його відсутності суд не з?ясував і не вжив жодних заходів для витребування ключового доказу, попри те, що саме відео є критичним для встановлення реальної швидкості Ssang Yong Kyron, моменту його появи в полі зору ОСОБА_1 та технічної можливості уникнення зіткнення. Відсутність цього доказу та бездіяльність суду щодо його витребування суперечать вимогам ст. 268, 278, 280 КУпАП і позбавили ОСОБА_1 можливості реалізувати свої процесуальні права. Так, за матеріалами справи ДТП сталось під час виїзду ОСОБА_2 з правої смуги, де автомобіль був припаркований, у середню смугу на дорозі з трьома смугами руху в одному напрямку. Автомобіль ОСОБА_1 перебував у русі щонайменше три секунди до зіткнення, тоді як на відеозапису відсутні будь-які ознаки гальмування автомобіля SsangYongКуron, який рухаючись із перевищенням швидкості та не знижуючи її, ззаду здійснив наїзд на лівий бік Skoda Superb. Також, схема ДТП на яку посилається суд є неповною: на ній не зазначено фактичного місця зіткнення, не відображено наявності або відсутності гальмівного шляху, не визначено траєкторій руху транспортних засобів. Така схема не дає можливості встановити причинно-наслідковий зв?язок між діями водіїв та не може бути належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Суд першої інстанції обмежив розгляд формальним змістом протоколу та некоректно витлумачив ст. 279-280 КУпАП. У своїй постанові суд прямо зазначає: «...суд розглядає справу лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та не наділений повноваженнями самостійно встановлювати наявність вини у діях третьої особи...». На думку апелянта таке тлумачення є помилковим, оскільки суд зобов`язаний перевірити всі докази і встановити, чи доведено вину особи, яку притягують до відповідальності. Крім того, в мотивувальній частині постанови суд також зазначає, що водій зобов`язаний реагувати на дорожню обстановку та вживати заходів для уникнення небезпеки, навіть якщо перешкода виникла внаслідок порушення ПДР іншою особою. Цим твердженням суд фактично визнав можливе порушення Правил з боку іншого водія. Однак, попри таке фактичне визнання, суд взагалі не оцінив дії водія ОСОБА_3 і водночас поклав на ОСОБА_1 обов`язок «передбачати» його порушення. Такий підхід суперечить п. 1.4 ПДР України, який гарантує кожному учаснику право розраховувати на те, що інші водії дотримуються Правил, та порушує принцип індивідуальної відповідальності. Така логічна та юридична суперечність свідчить неправильне застосування норм матеріального права і відсутність повного та об`єктивного з`ясування обставин. Також апелянт вказує, що постанова містить посилання на абстрактні приклади (ожеледиця, складні погодні умови, повалені дерева тощо), які не мають жодного відношення до фактичних обставин ДТП. Ожеледиця та дерево є пасивними явищами, які не можуть змінювати поведінку, на відміну від водія транспортного засобу, який зобов`язаний реагувати на дорожню обстановку. Таке прирівнювання категорій є юридично некоректним і свідчить про відсутність індивідуального підходу до оцінки доказів. У тексті постанови допущено істотну неточність в ідентифікації особи: у вступній та резолютивній частинах зазначено правильне ім?я - « ОСОБА_1 », тоді як у пункті про стягнення судового збору - « ОСОБА_1 ». Така суперечність позбавляє постанову юридичної визначеності й унеможливлює її виконання в цій частині, оскільки особи з такими даними не існує. Сукупність цих порушень свідчить, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, неправильно застосував норми матеріального права та істотно порушив процесуальні вимоги ст. 278, 280, 283 КУПАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, представника потерпілого, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано. Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2025 року о 16 годині 25 хвилин в м. Києві по проспекту Червоної Калини, 52, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, не впевнилась в безпечності свого маневру, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «SSang Yong», державний номерний знак НОМЕР_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, громадянин ОСОБА_4 тілесні ушкодження, чим порушила вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471523 від 02.10.2025 року (а.с.2-4); в схемі місця ДТП (а.с.10); в довідці перевірки по матеріалам єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 15.09.2025 року(а.с.6-7); в рапорті поліцейського 2 взводу , 2 роти, 4 батальйону УПП у м. Києві ДПП сержанта поліції Криницької А. від 10.09.2025 року (а.с.9); в протоколі огляду місця дорожньо- транспортної пригоди 10.09.2025 року (а.с.10-14); в зберігальній розписки від 10.09.2025 року (а.с.16); в письмових поясненнях ОСОБА_1 від 10.09.2025 року (а.с.18); в письмових поясненнях ОСОБА_5 від 10.09.2025 року (а.с.19); в письмових поясненнях свідка ОСОБА_6 від 10.09.2025 року (а.с.20); даними довідки №6751 від 10.09.2025 року (а.с.21); даними рапорту про отримання заяви та реєстрації ЄО за №69239 від 10.09.2025 року як: ДТП з травмованими (а.с.22);даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 10.09.2025 року (а.с.26); даними виписки із медичної карти ОСОБА_7 від 11.09.2025 року (а.с.27). Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Посилання апелянта на недоведеність вини та порушення норм матеріального права є необґрунтованим. Суд першої інстанції, розглядаючи справу, керувався принципом всебічного, об`єктивного та неупередженого дослідження всіх наданих доказів. З аналізу матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з правої смуги, на якій був припаркований автомобіль, на середню смугу руху, створила небезпечну ситуацію, що призвела до зіткнення з автомобілем SsangYong Kyron. Суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 , яке стало безпосередньою причиною ДТП. Апелянт зазначає, що відеозапис ДТП, наданий працівниками поліції, відсутній у матеріалах справи. Суд першої інстанції керувався виключно доказами, наданими разом із матеріалами справи. Відповідно до процесуального закону, обов`язок витребування доказів лежить на сторонах, які їх надають. Апелянт не подала клопотання про витребування відеозапису до початку розгляду, отже твердження про бездіяльність суду є безпідставним. Відсутність відеозапису не спростовує інших доказів, зокрема протоколу, дорожньої обстановки, які підтверджують порушення ПДР водієм ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням апелянта було переглянуто відео ДТП, яке надала ОСОБА_1 . Інформація, яка зафіксована на ньому узгоджується з іншими доказами у справі та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції. Щодо доводів про неточність схеми ДТП, слід зазначити, що суд оцінював схему ДТП у комплексі з іншими доказами. Наявність неповних технічних позначок (місце зіткнення, траєкторії, гальмівний шлях) не впливає на законність постанови, оскільки факт порушення ПДР та вини ОСОБА_1 встановлено на підставі сукупності доказів. При цьому зі змісту схеми ДТП вбачається, що ОСОБА_1 власноруч поставила підпис, чим підтвердила ознайомлення зі схемою та відсутність зауважень щодо відображених на ній обставин. Будь-яких заперечень чи зауважень під час її складання не зазначено, що додатково свідчить про погодження особи з зафіксованими даними та спростовує доводи апеляційної скарги щодо недостовірності цього доказу. Разом з тим, суд правильно врахував, що водій ОСОБА_1 зобов`язана оцінювати обстановку на дорозі та дотримуватися правил безпечного руху. Навіть якщо інший водій порушив правила, це не звільняє водія ОСОБА_1 від відповідальності за порушення п. 10.1 ПДР. Суд навів приклади загальних небезпек для ілюстрації обов`язків водія, однак вони не є ключовим доказом і не впливають на оцінку конкретних обставин справи. Аргумент апелянта щодо їх «недоречності» не спростовує факту порушення ПДР ОСОБА_1 . У постанові допущена описка у пункті про стягнення судового збору (« ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 »), що є лише технічною помилкою. Встановлення особи та призначення стягнення здійснено правильно і не впливає на законність постанови. Суд першої інстанції дотримався всіх норм процесуального права: забезпечено права учасників справи на подання доказів, пояснень та ознайомлення з матеріалами справи. Апелянт мала можливість заявити клопотання щодо додаткових доказів, проте цього не зробила. Тому твердження про порушення ст. 268, 278, 280, 283 КУпАП є безпідставним. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Яковлева В.С.