Постанова 4824 № 357/4544/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2026 року місто Київ. Справа № 357/4544/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4269/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року (у складі судді Кошель Б. І., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ У березні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал»звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що 24 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 898504430 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1 договору, Кредитодавець надав Позичальникові Кредит на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 24 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 22000,00 грн на його банківську карту № 4149-62XXXXXX-6566 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 898504430 від 24 грудня 2020 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 898504430 від 24 груня 2020 року. В подальшому, 06 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу №060325-У, за результатами якого право грошової вимоги за кредитним договором № 898504430 від 24 грудня 2020 року перейшло до ТОВ «Юніт капітал». У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача становить 9634,93 грн, з яких: 7227,11 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2407,82 грн - сума заборгованості за відсотками. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 898504430 від 24 грудня 2020 року в розмірі 9634,93 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн та 6000,00 грн витрат на правову допомогу. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог у розмірі 9634,93 грн - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ТОВ «Юніт Капітал», в інтересах якого діє Хлопкова М.С., 06 листопада 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 6056 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн покласти на відповідача. Апеляційну скаргу аргументовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що створює підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Звертає увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Стверджує, що докази, які додані до позовної заяви в їх сукупності, свідчать про те, що відповідач 21 лютого 2021 року отримав зазначені кредитні кошти за Договором кредитної лінії № 325287443 від 21 лютого 2021 року в сумі 22 000,00 грн, тобто кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до супровідного листа від 16 грудня 2025 року, Київський апеляційний суд направив ОСОБА_1 ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, конверт з ухвалою повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній». Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 634,93 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 898504430, яким погодили отримання відповідачем кредиту у розмірі 22000,00 грн. За домовленістю сторін кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. На підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано: платіжне доручення № a0fa5ac8-b5b2-46f4-93b7-acd75f8ee0d5 від 24 грудня 2020 року, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач Пересунько Александр Николаевич, Призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 898504430 від 24.12.2020, ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; електронне повідомлення АТ "ТАСКОМБАНК", з якого вбачається, що операція по перерахування коштів відбулась успішно та кошти зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 2898504430 від 24 грудня 2020 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять та позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вказує на таке. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) - це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Згідно з п. 21.1 ст. 21 Закону 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання. Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься документ № a0fa5ac8-b5b2-46f4-93b7 acd75f8ee0d5 від 24 грудня 2020 року з відміткою Товариства, з якого вбачається, що 24 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 22 000,00 грн безготівковим зарахуванням Moneyveo SFD Visa Transfer на платіжну картку-маска карти № 4149-62XX-XXXX-6566 (який був зазначений особисто Відповідачем при заповненні Заявки на отримання грошових коштів кредит на сайті Первісного кредитора); ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 , код отримувача 3610303636 , код платника 38569246; банк платника (банк, що здійснював переказ коштів): АТ "ТАСКОМБАНК". Апеляційний суд стверджує, що даний доказ підтверджує наявність заборгованості та її розмір. Вищезазначене Платіжне Доручення оформлене відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Відповідно до Постанови від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги. Згідно з п.10 розділу I Постанови від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/ внутрішніми правилами надавача платіжних послуг. Частиною II пунктом 37 Постанови від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» затверджено порядок виконання надавачами платіжних послуг кредитового переказу коштів, тобто платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Вказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, колегія суддів робить висновок, що порядок видачі коштів в безготівковій формі Первинним кредитором не порушено. Щодо підтвердження факту перерахування кредитних коштів колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики вважається укладеним лише з моменту передачі грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками. Тому обов`язок позичальника повернути кредит виникає не під час підписання договору, а після фактичного отримання кредитних коштів. Позивач надав беззаперечні докази того, що:- саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»;- кошти в розмірі 22 000,00 грн перераховано на картковий рахунок відповідача, а саме, до позовної заяви долучено: платіжне доручення № a0fa5ac8-b5b2-46f4-93b7-acd75f8ee0d5 від 24 грудня 2020 року; підтвердження від банку - Лист- підтвердження операції щодо перерахунку коштів Боржникові видана АТ «ТАСКОМБАНК», в якій вказано, що 24 грудня 2020 року перераховано 22 000,00 гривень на картку №4149-62XX-XXXX-6566, що відповідає номеру особистого платіжного засобу, вказаному позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 24 грудня 2020 року. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки Банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за Кредитним договором № 898504430 від 24 грудня 2020 року. Даний документ підтверджує фактичне перерахування коштів на рахунок відповідача, що свідчить про належне виконання Первинним кредитором зобов`язань за договором та підтверджує отримання кредитних коштів Відповідачем. Довідка є первинним доказом, отриманим безпосередньо від банку, що виключає можливість сумнівів у законності та достовірності проведених електронних платежів. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів робить висновок, що факт отримання кредитних коштів Відповідачем є підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору між сторонами. Таким чином, факт отримання кредитних коштів є достатнім доказом існування кредитного зобов`язання з боку відповідача. Даний факт підтверджує правомірність вимог позивача щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 19 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20). Таким чином, колегія суддів робить висновок, що вищезазначені докази в їх сукупності, свідчать про те, що відповідач 21 лютого 2021 року отримав зазначені кредитні кошти за Договором кредитної лінії № 325287443 від 21 лютого 2021 року в сумі 22 000,00 грн, тобто кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором. Наведений позивачем розрахунок та розмір заборгваності відповідачем не оспорений, розрахунки зроблені позивачем відповідно до умов договору. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн, що разом становить 6 056 грн. Окрім цього, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції - 6 000 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи підтверджено, що представником ТОВ «Юніт Капітал» - адвокатом Тараненко А.І. надавалася професійна правнича допомога в суді першої та апеляційної інстанцій. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім цього, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані такі докази: копію договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10 березня 2025 року, копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10 березня 2025 року, копію додаткової Угоди №2 до Договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10 березня 2025 року, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 10 березня 2025 року на суму 6 000 грн. Згідно п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги №10/03/25-02 від 10 березня 2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Таким чином, позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанцій, які підлягають відшкодуванню. Ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У п. п. 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16. У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи. Оскільки від відповідача не надійшло заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції є розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення в апеляційного суду відсутні. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 6 000 грн. А всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 12 056 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 634 (дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 93 коп, з яких: 7 227,11 грн - заборгованість по тілу кредиту та 2407,82 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163). Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 . Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова