Постанова 4824 № 752/23829/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року місто Київ. Справа № 752/23829/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1938/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року (у складі судді Мазур Ю.Ю., повний текст рішення складено 15.07.2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Мегаінвест Сервіс» (далі - ТОВ «Мегаінвест Сервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № НКЛ - 4381014, згідно з умовами якого останній отримав грошові кошти в межах не відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 200 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитом 18,99 % з кінцевим терміном повернення до 21 липня 2020 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , які виступають майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_3 , та банком 22 липня 2013 року було укладено іпотечний договір до кредитного договору № НКЛ - 4381014. Предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира). Позивач зазначав, що 18 лютого 2019 року товариство стало переможцем на електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом № F11GL38097 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2028-12-26-000006-b. 01 березня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1186/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Мегаінвест Сервіс» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги. Позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 459 313,08 грн. Для погашення заборгованості позивач звернув стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений статтею 37 Закону України «Про іпотеку». На момент звернення стягнення на предмет іпотеки вартість квартири складала 520 450,00 грн, а тому позивач зміг погасити заборгованість тільки в цій частині, відповідно непогашена сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 938 863,08 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2013 року № НКЛ - 4381014 у розмірі 938 863,08 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 лютого 2025 року, яке залишене без змін постановою Киїського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року, в задоволенні позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» відмовлено. Керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Мацкевич Д.А. звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у цивільній справі № 752/23829/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 752/23829/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. відповідачі подали позов про скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , 09.04.2024 у справі № 752/2380/22 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності - задоволено. 04.12.2024 постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції у справі № 752/2380/22 залишено без змін. Внаслідок скасування права власності ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» на квартиру АДРЕСА_1 , задоволення вимог кредитора так і не відбулось, заборгованість за кредитом не погашена, кредитні зобов`язання у загальній сумі 1459313,08 грн залишились не виконаними. Зауважує, що постанова Київського апеляційного суду від 04.12.2024 у справі № 752/2380/22 є нововиявленою обставиною, згідно якої встановлено відсутність погашення заборгованості відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у загальній сумі 1459313,08 грн. Дана нововиявлена обставина не була і могла бути відома суду під час розгляду справи № 752/23829/20. Вказує, що відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3 як майнові так і фінансові поручителі, злісно ухилялись від виконання покладених на них зобов`язань згідно умов кредитного договору, на вимоги, які були направлені кредитором - не відповідали, порушення за кредитним договором усунуто не було. Враховуючи викладене, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Мацкевич Д.А. просить переглянути рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/23829/20 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 752/23829/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про стягнення солідарної заборгованості з відповідачів-1, 2, 3 у загальній сумі 1459313,08 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року заяву керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Мацкевича Д.А., про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року - задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» заборгованість за «кредитним договором № НКЛ - 4381014 від 22.07.2013 р.», яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 186265 грн 34 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 84225 грн 12 коп., заборгованості за комісіями у розмірі 34500 грн 00 коп., пенею - 1136322 грн 62 коп., штрафу у розмірі 18000 грн 00 коп., а всього 1459313 грн 08 коп. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» 30 липня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув суму боргу, яку позивач зазначив у заяві про перегляд рішення. Звертає увагу на стягнення пені в розмірі, що значно перевищує тіло кредиту та відсотки та безпідставне не застосування ч.3 ст. 551 ЦК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. 3 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вказує, що у апеляційній скарзі не зазначено, у чому саме оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що така поведінка відповідача має на меті лише затягнення процесу набрання рішенням законної сили. Вказує, що стороною відповідачів не було надано свого розрахунку заборгованості, правом на доведення необґрунтованості розрахунку не скористались. У судове засідання 17 березня 2025 року учасники справи повторно не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, причину неявки суду не повідомили. Представник ТОВ «Мегаінвест Сервіс» - Мацкевич Д.А. подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено апеляційним судом ухвалою від 16 березня 2026 року, разом з тим до відеоконференції останній не підключився, номер телефону, зазначений у клопотанні не обслуговується. Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» - залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду від 15.09.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» - залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.02.2023 - залишено без змін. Із вказаних судових рішень вбачається, що кредитор під час подання позову про стягнення заборгованості вже задовольнив свої грошові вимоги в позасудовому порядку, звернувши стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у спосіб визначений ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Однак, відповідачі подали позов про скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , 09.04.2024 у справі № 752/2380/22 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності - задоволено. 04.12.2024 постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції у справі № 752/2380/22 залишено без змін. Внаслідок скасування права власності ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» на квартиру АДРЕСА_1 , задоволення вимог кредитора так і не відбулось, заборгованість за кредитом не погашена, кредитні зобов`язання у загальній сумі 1459313,08 грн залишились не виконаними. 22.07.2013 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Кредитний договір № НКЛ-4381014, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 200000 грн на строк до 21.07.2020 року. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 22.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком К.С., зареєстрований в реєстрі за № 7020. У відповідності до п. 2.1 Договору іпотеки предметом договору є: квартира АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.1994 року, виданого сектором приватизації Московської районної державної адміністрації міста Києва. 18.02.2019 ТОВ «Мегаінвест Сервіс» став переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом №F11GL38097 згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2028-12-26-000006-b. 01.03.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір №1186/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги. Відповідно до «Додатку № 1 до Договору № 1186/К купівлі-продажу майнових прав» від 01.03.2019 та «Розрахунку заборгованості» - заборгованість за кредитним договором складає: заборгованість по тілу кредиту - 186265,34 грн, заборгованість за відсотками - 84225,12 грн, заборгованість за комісіями - 34500,00 грн, пеня - 1136322,62 грн, штраф - 18000,00 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором складає 1459313,08 грн. Відповідно до інформаційної довідки №297522356 від 02.02.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки №7020 від 22.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (запис про право власності № 30697937 від 12.03.2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2019 року за індексним номером 45961368 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності - задоволено. 04.12.2024 постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції у справі № 752/2380/22 залишено без змін. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з нововиявлених обставин, та врахував, що кредитор не реалізував своє право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, взяв до уваги наявність належних та достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції. Щодо юрисдикції вирішення цього спору 16 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява арбітражного керуючого Татіщева О.Є., якою просить передати матеріали справи № 752/23829/26 на розгляд до Господарського суду Київської області, обґрунтовуючи це тим, що у провадженні цього суду перебуває справа № 911/94/26 про банкрутство ТОВ «Мегаінвест Сервіс», провадження в якій відкрито 11 березня 2026 року. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 , постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц . При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження у справі. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 756/3328/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що: юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; норми ст. 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог; передача справи до господарського суду на підставі ч. 3 ст. 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог; не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 911/94/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" Таким чином, у справі, яка переглядається, встановлено, що на момент звернення позивача з позовом у листопаді 2020 року, а також на час ухвалення судом першої інстанції рішення 30 червня 2025 року та звернення з апеляційною скаргою 30 липня 2025 року провадження у справі про банкрутство порушене не було. З огляду на викладене, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 04 листопада 2024 року у справі № 756/3328/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 369/10284/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 369/12118/23. Щодо апеляційного перегляду справи по суті. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 22.07.2013 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Кредитний договір № НКЛ-4381014, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 200000 грн на строк до 21.07.2020 року. Умовами кредитного договору передбачений розмір відсотків за користування кредитом 18,99%, право кредитора нараховувати штраф, пеню, комісії . 22 липня 2013 року між банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було укладено два окремі договори поруки, відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виступили майновими поручителями за виконання кредитного договору, укладеного ОСОБА_3 . Так, як боржник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 186265,34 грн, заборгованість за відсотками - 84225,12 грн, заборгованість за комісіями - 34500,00 грн, пеня - 1136322,62 грн, штраф - 18000,00 грн. Солідарний обов`язок відповідачів погасити вказану заборгованість передбачений договорами поруки та ст. 553, 554 ЦК України. Відповідачем же у апеляційній скарзі оспорюється розмір стягнутої заборгованості, зокрема розмір пені, який відповідач ОСОБА_5 , вважає незаконним, так як пеня значно перевищує розмір боргу за тілом кредиту та відсотками. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків здебільшого довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законом можуть встановлюватись правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Зокрема, такими правилами є норми про неустойку (статті 549-552 ЦК України). Щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Норма частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, зокрема за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Суд першої інстанції не врахував, що частина третя статті 551 ЦК України, з урахуванням статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, надає суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідач не заперечує, що неустойка нарахована позивачем згідно з умовами договору. Оскільки розмір пені, яку просив стягнути позивач (1 136 322,62 грн), значно перевищує розмір основної заборгованості (186 265,34 грн), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 ЦК України. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16. Відтак, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд, враховуючи, що позов подавався в 2020 році, термін неповернення заборгованості (кінцевий термін повернення кредитної заборгованості закінчився 21 липня 2020 року відповідно до п. 1.1 Договору), враховуючи сплачену відповідачами заборгованість за час користування кредитом (213 141,54 грн відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого позивачем) та враховуючи, що сукупний розмір боргу за тілом кредиту та відсотками становить суму 270 490,46 грн, а також незадоволення стягувачем своїх грошових вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню необхідно зменшити до 500 000 грн. Такий розмір пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, є належною компенсацією майнових втрат кредитора, понесених у зв`язку з неповерненням кредитних коштів відповідачами, але й не є каральною санкцією для відповідачів. Доводи апеляційної скарги щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, предметом позову були вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 липня 2013 року. В позовній заяві позивач посилався на те, що у відповідачів існувала заборгованість в розмірі 1 459 313, 08 грн, який і був задоволений судом, але з огляду на отримання у власність іпотечного майна, позивач в прохальній частині позову просив стягнути борг в сумі 938 863, 08 грн. за мінусом вартості іпотечного майна . З огляду на те, що боржники оскаржили звернення стягнення на майно та повернули собі у власність іпотечне майно, задоволення позову в розмірі, що був зазначений в позовній заяві, не є виходом за межі позовних вимог. Інших доводів , які б спростували висновки суду, щодо доведеності розміру заборгованості , окрім пені, апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду в частині стягнення заборгованості тіла кредиту, відсотків, штрафу, комісій, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України залишається без змін . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Виходячи з того, що вирішуючи вимоги, щодо стягнення пені, суд не вірно застосував норми матеріального права, не повно встановив обставини справи, які мали значення для вирішення таких вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення розміру пені, що стягується до 500 000 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Оскільки позовні вимоги задоволено частково (60,51%), як і апеляційну скаргу ОСОБА_2 (39,49%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 8 521,59 грн судового збору за розгляд справи районним судом та з позивача на користь відповідача, який подав скаргу слід стягнути 10 373,08 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відтак, провівши взаєморозрахунок, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 851,49 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374- 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року в частині стягнення заборгованості за неустойкою (пенею) - змінити, зменшивши розмір пені, що стягується з 1136322, 62 грн. до 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 851,49 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова