Постанова КАС ВС № 560/7903/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Київ справа № 560/7903/24 адміністративне провадження № К/990/35852/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 (суддя - Петричкович А.І.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.), додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025 (суддя - Петричкович А.І.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №560/7903/24, встановив: ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) від 19.12.2023 №0146312405, №0127462405, №0146252405, №0146232405, №0146282405, №0146292405 та від 06.05.2024 № 0113872405 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, позов задоволено. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №560/7903/24 від 24.02.2025 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема, витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 30000 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 180000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі № 560/7903/24. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за результатами перегляду рішення від 19.02.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за результатами перегляду додаткового рішення від 06.03.2025; додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.202. Прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Хмельницькій області відмовити або направити справу на новий розгляд. Мотивуючи доводи касаційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам контролюючого органу та обставинам, викладеним в акті перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема зазначає, що судами не досліджено зібрані у справі докази, які свідчать про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість з вартості реалізованої продукції по еквайрінгу, що оподатковуються за основною ставкою; щодо не нарахування податку на додану вартість на вартість комунальних послуг та електроенергії, які використані в господарській діяльності інших суб`єктів господарювання вказує на те, що судом не враховано обставини та докази надані відповідачем; не досліджено зібрані у справі докази - виписки банку, в тому числі виписки з POS-терміналів, дані реєстру податкових накладних, Z-звітів, книг обліку розрахункових операцій, а також поданих до суду розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в розрізі порушень. На переконання відповідача судами обох інстанцій інстанції неправильно трактуються та застосовуються положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону. Також наголошує, що позивач мав звернутися з даним позовом до суду до 11.04.2024. Проте звернувся 28.05.2024, тим самим пропустив строк для звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. В частині застосування судами частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Також вважає, що висновок експерта не відповідає критеріям належності, допустимості, та достовірності доказів. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022. За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.10.2023 №10972/22-01-24-06/2493100013, в якому відображено висновки про порушення позивачем: пп. «ж» пп.14.1.54. п.14.1 ст.14, п.177.2, пп.177.3.1 п.177.3, пп.177.4.1, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, всього в сумі 1330882,52 грн; п. 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 в сумі 110906,87 грн; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п.184.6 ст.184, п.189.1 ст. 189, пп. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п.6 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2020 №734 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 №131, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до бюджету в сумі 1795516 грн; п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5, п.11, п.12, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267) - не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1795516 грн; п.1, п.2 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 провів розрахункові операції на загальну суму 8494174,56 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій; п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.1 розд. ІІ Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію не облікованих товарів в сумі 2721425,89 грн. На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 19.12.2023 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0146312405 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплату військового збору на загальну суму 121 997,56 грн; №0146272405 про застосування штрафних санкцій на суму 9 970 307,65 грн; №0146252405 про застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у сумі 764 124,33 грн; №0146232405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1 975 067,60 грн; №0146282405 про застосування штрафних санкцій на суму 2 721 425,89 грн; №0146292405 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1463970, 77 грн. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №5100/6/99-00-06-01-03-06 від 26.02.2024 скаргу платника залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, збільшено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2023 №0146272405 на суму штрафних (фінансових) санкцій 2 770 935,69 грн. (1 847 290,46 грн. х 150%). На виконання рішення ДПС України, ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0113872405 від 06.05.2024, яким застосовано штрафні санкції у сумі 2 770 935,69 грн. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, доказів на спростування доводів позивача суб`єктом владних повноважень не надано, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 189.1 ст.189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в обґрунтування підстав прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.12.2023 №0146232405 та №0146252405 контролюючий орган посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 415295 грн, так як занизив на цю суму податкові зобов`язання в результаті: 1) не нарахування податкових зобов`язань в операціях з придбання м`ясо - ковбасних виробів, використання яких в межах господарської діяльності платника податку документально не підтверджено в розмірі ПДВ 100650 грн.; 2) не нарахування податкових зобов`язань на вартість комунальних послуг, що були використані в господарській діяльності іншими СГ без компенсації їх вартості, згідно договорів позики, та не пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 в розмірі ПДВ 97799 грн; 3) не нарахування податкових зобов`язань на вартість використаної електроенергії та послуг з розподілу електричної енергії, що фактично були використані в господарській діяльності іншими СГ, згідно договорів позики в розмірі ПДВ 216846 грн. За доводами відповідача, позивач придбавав ряд ТМЦ, однак використав їх не в господарській діяльності. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у позивача відсутня реалізація м`ясо-ковбасних виробів інших товаро-матеріальних цінностей, які відображені у додатку №5 до акта перевірки, та такі товари відсутні на залишках на кінець періоду, що підлягав перевірці. Отже вказані у додатку №5 товари використані не в господарській діяльності платника. Як з`ясовано судами, позивач у період 2019-2022 років, здійснював роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, продуктами харчування згідно з такими КВЕД: 47.65 роздрiбна торгiвля iграми та iграшками в спецiалiзованих магазинах; 47.78 роздрiбна торгiвля iншими невживаними товарами в спецiалiзованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 73.12 посередництво в розмiщеннi реклами в засобах масової iнформацiї; 63.99 - надання iнших iнформацiйних послуг, н.в.i.у.; 73.20 - дослiдження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 82.99 - надання iнших допомiжних комерцiйних послуг, н.в.i.у. Отже, придбання ФОП ОСОБА_1 м`ясо-ковбасних виробів та включення їх вартості до складу витрат, є господарською діяльністю підприємця. Відповідач в переліку вказав на ТМЦ (будівельних матеріалів), що було включено до Додатку № 5 Акту (зокрема фарби, клеї, металопластикові конструкції, профілі, ДСП, плитку , профільну трубу тощо), щодо яких не підтверджено використання у господарській діяльності. Проте, такі будівельні матеріали та інші товари було використано ФОП ОСОБА_1 при проведенні ремонтних робіт за період з березня 2020 року по липень 2020 року у нежитлових приміщеннях магазину продовольчих товарів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказане також підтверджується Довідкою ФОП ОСОБА_1 від 26.11.2024 р. за № 26/11/24 , що наявна в матеріалах справи (арк. спр. 125, т.22). Щодо доводів відповідача про ненарахування податкових зобов`язань на вартість комунальних послуг, що були використані в господарській діяльності іншими суб`єктами без компенсації їх вартості в розмірі 97799,00грн., та про ненарахування податкових зобов`язань на вартість використаної електроенергії та послуг з розподілу електроенергії, що були використані в господарській діяльності іншими СГ в розмірі 216846,00грн. судами з`ясовано, що позивачем було передано за договорами позички частину приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до наданих на дослідження Договорів позички, ФОП ОСОБА_1 надано на безоплатній основі у тимчасове користування частини приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа переданих приміщень, за період з січня 2019 року по листопад 2021 року, становить 214,3м2, а загальна площа переданих приміщень, за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, становить 254,3м2. В грудні 2021 року приміщення в позичці не знаходились. Відповідачем проведено невірний розрахунок вартості комунальних послуг, що були використані в господарській діяльності суб`єктами господарювання згідно договорів позички, адже його проведено з січня 2020 року по грудень 2021 року використовуючи невірні вихідні дані - 254, 3 м2 хоча за період з січня 2020 року по листопад 2021 року (22 місяці) площа, що перебувала у користуванні інших СГ була 214, 3 м2 та неправомірно нараховано суму ПДВ на вартість комунальних послуг за грудень 2021 року, оскільки приміщення магазину «крамниця» в грудні 2021 року не використовувалось іншими суб`єктами. Суди відхилили висновки контролюючого органу про кількість, вартість використаної електроенергії позивачем та послуг з розподілу електричної енергії, яка використана згідно договорів позички, що не пов`язано з господарською діяльністю позивача, оскільки контролюючий орган за базу оподаткування ПДВ взяв різницю між вартістю електроенергії, згідно з виставленими рахунками та вартістю споживання електроенергії, яка була визначена з максимальної потужності електроприладів. Відповідно до з податкового повідомлення-рішення №0146312405 від 19.12.2023 на підставі акту встановлено порушення вимог п. 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України в результаті збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 110906,87 грн., штрафні санкції 11 090,69 грн. Згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу). Перелік доходів, які звільняються від оподаткування збором, визначено підпунктами 1.7 - 1.10 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0146292405 від 19.12.2023 на підставі акту встановлено порушення вимог пп. «ж» пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.177.2, пп.177.3.1 п.177.3, пп.177.4.1, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 1330882,52 грн. Збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 1463970,77 грн (податкове зобов`язання 1330882,52 грн, штрафні санкції 133088,25 грн) (арк. спр.102, т.1). Відповідно до пп. «ж» пп.14.1.54. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у період з 01.01.2019 по 31.12.2022 задекларована ФОП ОСОБА_1 становить 16625994 грн, в тому числі в 2019 - 5470965 грн, в 2020 - 1963606 грн., в 2021 - 3752874 грн., в 2022 - 5438549 грн. Перевіркою, згідно книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, Z-звітів, книг обліку розрахункових операцій, встановлено ФОП ОСОБА_1 реалізовано продукції за перевіряємий період всього в сумі 23514220,75 грн. (без ПДВ та акцизного податку), в тому числі у 2019 в сумі 7058095,13 грн. (без ПДВ та акцизного податку), у 2020 в сумі 4029948,53 грн. (без ПДВ та акцизного податку), у 2021 в сумі 5560770,83 грн. (без ПДВ та акцизного податку), у 2022 в сумі 6865406,24 грн. (без ПДВ та акцизного податку). Враховуючи викладене, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 занижено загальний оподатковуваний дохід всього в сумі 6888226,75 грн., в тому числі занижено у 2019 в сумі 1587130,15 грн., у 2020 в сумі 2066342,53 грн., у 2021 в сумі 1807896,83 грн., у 2022 в сумі 1426857,24 грн. в результаті включення в неповному обсязі суми доходів отриманих з вартості реалізованих товарів по еквайрінгу. Пунктом 10 ч.1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - це платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/ або видача коштів у готівковій формі. Відповідно до ч.7 ст.37 Закону України «Про платіжні послуги» еквайр та/або емітент за кожну платіжну операцію між ними із застосуванням платіжної картки прямо чи опосередковано (через третіх осіб) мають право сплачувати комісійну винагороду (далі - інтерчейндж). Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно з пп.177.3.1 п.177.3 ст.177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Пунктом 177.4 ст.177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів. Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати. Отже, для визначення загального оподатковуваного доходу підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування є виручка отримана у грошовій та не грошовій формах з датою фактичного надходження коштів на банківський рахунок. У книзі обліку доходів і витрат підприємця відображається сума доходу, отриманого від господарської діяльності, зокрема, кошти, які надійшли на поточний рахунок, за підсумками робочого дня, в якому отримано дохід. Доходом підприємця є повна сума отриманої виручки з урахуванням комісії за послуги еквайрінгу, навіть якщо банк віднімає комісію за послуги. Тобто, весь обсяг виручки включається у дохід підприємця. Комісія за еквайринг є платою за розрахункове-касове обслуговування і належить до документально підтверджених витрат підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування. Відтак, визначаючи дохід (в тому числі «чистий дохід») позивача згідно виписок банку, враховуючи в нього банківську комісію є невірним, що суперечать ст.ст. п. п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та вказує про неправильність розрахунків ДПС. Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0146282405 від 19.12.2023 на підставі акту перевірки встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.1 розд. ІІ Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, а саме ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію не облікованих товарів в сумі 2721425,89 грн і на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2721425,89 грн. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Згідно з п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Відповідач визначив облік не облікованого позивачем ТМЦ (тютюнові вироби) за 2022 рік ствердивши, що підприємець придбав тютюнових виробів на суму 659862 грн, реалізував на суму 3012095 грн, а згідно наданих даних обліку ТМЦ станом на 31.12.2022 рахуються залишки тютюнових виробі на загальну суму 369191 грн без ПДВ. При цьому, як доказ залишків ТМЦ надав суду «Стоимостная оценка склада», який суди відхилили, враховуючи, що зміст цього доказу не є належним доказом з урахуванням вимог щодо допустимості, достовірності, достатності та належності доказів. Цей висновок суду не спростовують надані відповідачем під час судового розгляду 19.02.2025 витяг з Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0146272405 від 19.12.2023 на підставі акту перевірки встановлено порушення вимог п.1, п. 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9970307,65грн. За результатами розгляду скарги щодо податкового повідомлення-рішення від 19.12.2023 №0146272405 збільшено на суму штрафних (фінансових) санкцій 2 770 935,69 грн. (1 847 290,46 грн. х 150%) за не проведення розрахункових операцій через РРО протягом 2022 року при продажу підакцизних товарів та прийнято податкове повідомлення-рішення №0113872405 від 06.05.2024, яким застосовано штрафні санкції у сумі 2 779 935,69 грн. Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані зокрема пунктами: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Поряд з цим, п. 2 ст. 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій. Отже, якщо підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов`язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції. При цьому, слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками. У письмових поясненнях контролюючий орган пояснив, що так як позивач у 2022 році здійснював реалізацію (зокрема, тютюнових виробів) до підприємця застосовано штрафні (фінансові) санкції за не проведення розрахункових операцій через РРО протягом 2022 року при продажу підакцизних товарів на суму 2770935,69 грн (1847290,46 грн. х 150%). При цьому, відповідач не встановив, які саме товари реалізовані підприємцем без застосування РРО, а відтак, які є підакцизними товарами та їх суму, що також підтверджено письмовими поясненнями контролюючого органу від 31.01.2025. Відтак, відсутні підстави для застосування контролюючим органом відповідальності передбаченої п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи Бейлик за №25 від 25.07.2024 за зверненням представника В.О. Кізляра А.Б., в обсязі наданих на дослідження документів, документально не підтверджуються висновки зазначені в Акті Головного управління ДПС у Хмельницькій області №10972/22-01-24-05/2493100019 від 16.10.2023 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2022» в частині: донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, всього в сумі 1 330 882,52 грн., в т.ч. за 2019 рік - 305 228.21 грн., за 2020 рік - 405 859,25 грн., за 2021 рік - 263 160,71 грн., за 2022 рік - 356 634,35 грн.; донарахування ФОП ОСОБА_1 військового збору, за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 сумі 110 906,87 грн., в т.ч. за 2019 рік - 25 435,68 грн., за 2020 рік - 33 821,60 грн., за 2021 рік - 21 930,06 грн., за 2022 рік - 29 719,53 грн.; донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, який сплачується до бюджету в сумі 1 795 516 грн.; не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 795 516 грн.; проведено розрахункові операції на загальну суму 8 494 174,56 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій, в т.ч. у 2019 в сумі 1 982 063,35 грн., у 2020 в сумі 2 479 687,92 грн., у 2021 в сумі 2 185 132,83 грн, у 2022 в сумі 1 847 290,46 грн.; здійснено реалізацію не облікованих товарів в сумі 2 721 425,89 грн. Згідно з письмовим пояснення судового експерта за №25 від 16.12.2024 результат експертного дослідження, що викладений в таблицях не вплинув на висновки наведені в заключній частині "Висновки" Висновку експерта №25 від 25.07.2024. В результаті співставлення даних Додатків №1, №2 та №6 до Акту, в яких наведені щомісячні суми доходу по еквайрінгу з даними наданих на дослідження банківський виписок ФОП ОСОБА_1 за період 2019 - 2022 роки, судовим експертом встановлено, що перевіряючими завищено суму розрахунків з еквайрінгу за період 2019 - 2022 роки на загальну суму 126 019,48 грн. Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду судами враховано, що за результатами адміністративного оскарження, ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло нове податкове повідомлення-рішення № 0113872405 від 06.05.202024, яке було отримано позивачем 20.05.2024. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі. За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також в межах розгляду даної справи представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення від 24.02.2025 про стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судових витрат проведення судової експертизи у розмірі 30000 грн та витрат на професійну правничу допомогу надані у даній справі у розмірі 200000 грн. У запереченні щодо розміру судових витрат представник відповідача просив взяти до уваги, що відповідач фінансується за рахунок державного бюджету, а розмір судових витрат виходячи з встановлених процесуальним законодавством критеріїв розумності та співмірності витрат на правничу допомогу, сума заявлених позивачем витрат є значно завищеною та неспівмірною зі складністю справ, якістю підготовлених адвокатом документів, витрачений час адвокатом є недоведеним. Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи та проведенням експертиз. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. У цій справі судами встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0570781, який скористався послугами адвоката згідно з Договором про надання правничої допомоги від 20.12.2023, яким визначено гонорар адвоката 200000 грн. Відповідно до Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 20.12.2023 та Додатку №1 від 03.05.2024 адвокатом Бейликом А. Б. надана правнича допомога, розмір гонорару складає 200000 грн. Суди, з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру гонорару адвоката, та враховуючи подані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, дійшли висновку, що розмір таких витрат є документально підтвердженим, однак з урахуванням співмірності вважали, що цей розмір повинен становити 180000 грн. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам. Щодо витрат пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 30000 грн такі підлягають до стягнення, так як підтверджені актом здачі-прийняття експертних робіт від 25.07.2024 судового експерта Перепелюк Світлани Миколаївни та квитанцією «АТ КБ «ПриватБанк» від 11.07.2024 на суму 30000 грн. Згідно з частиною 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Касаційна скарга позивача не містить відомостей про обставини, які б давали підстави для здійснення іншого розподілу витрат на правничу допомогу, а також свідчили б про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування додаткового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 та задоволення касаційної скарги в цій частині відсутні. 23.06.2025 представником Кізляра В.О. подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 100000 грн. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі № 560/7903/24. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. Суд апеляційної інстанції проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважав, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи підлягають відшкодуванню у розмірі 5000,00 грн. З урахуванням викладеного, виходячи з системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів не вбачає підстав для втручання у рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області - залишити без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі №560/7903/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова