Постанова КАС ВС № 200/13689/21

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Київ справа № 200/13689/21 адміністративне провадження № К/990/37964/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): суддя-доповідач - Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (суддя - Загацька Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року (прийняту у складі судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі №200/13689/21 за позовом ОСОБА_1 до Комісії щодо розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення при виконавчому комітеті Краматорської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст обставин справи і судових рішень

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Комісії щодо розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення при виконавчому комітеті Краматорської міської ради (далі - Комісія, відповідач) про визнання протиправними дій щодо невключення до розміру грошової компенсації ОСОБА_1 доньки ОСОБА_2 , як члена сім`ї внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; зобов`язання провести перерахунок розміру грошової компенсації з урахуванням доньки ОСОБА_2 та направити відповідне рішення до Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 жовтня 2018 року він звернувся до Комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення при виконавчому комітеті Краматорської міської ради із заявою про призначення грошової компенсації для придбання житла відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280 (далі - Порядок № 280). Рішенням Комісії від 11 жовтня 2018 року позивачу призначено та затверджено грошову компенсацію в розмірі 1 116 271,35 грн. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не включив до розрахунку його незаміжню доньку - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка на той час була студенткою 4 курсу Харківського національного університету будівництва та архітектури. Через це позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про донарахування компенсації з урахуванням повнолітньої доньки, проте отримав відмову (лист про відсутність підстав для перерахунку). Не погодившись із цим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року позов залишено без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено спосіб усунення недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України (відповідно до кількості учасників справи); окремого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та відповідних доказів поважності причин його пропуску; обґрунтованої заяви про залучення третьої особи до участі у справі із зазначенням підстав такого залучення, процесуальної сторони, на якій її належить залучити, а також того, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали від 22 листопада 2021 року про продовження строків. На виконання вказаної ухвали суду позивач надав клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовною заявою, в якому посилався на те, що не був обізнаний 04 жовтня 2018 року про факт проведення перерахунку грошової компенсації відповідно до абзацу 1 підпункту 3 пункту 17 Порядку №

280. Про той факт, що може бути здійснений перерахунок, і про підстави для нього відповідач позивача не повідомляв, тому останній не мав змоги своєчасно простежити, чи було порушено його право. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення йому не направлялось, а тому про факт перерахунку та порушення своїх прав він не знав і не міг знати чи здогадуватися. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/13689/21. Вказано, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущений - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, будуть вирішені судом на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду протягом шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Причини пропуску строку не підтверджені об`єктивними обставинами, що були б непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також не підтверджені належними доказами неможливості своєчасного звернення до суду з позовом. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 стало відомо про розмір нарахованої суми 07 серпня 2020 року (дата зарахування коштів на його спеціальний рахунок), водночас із цим позовом він звернувся лише 18 жовтня 2021 року. При цьому позивачем не надано належних та переконливих доказів на підтвердження об`єктивних перешкод чи інших поважних причин, які б унеможливлювали його своєчасне звернення до суду. II. АРГУМЕНТИ СТОРІН Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 122 КАС України, ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення без розгляду позовної заяви, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення спору. Обґрунтовуючи незаконність рішень судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 наголошує на ігноруванні судами факту невиконання відповідачем ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року про витребування доказів. Зокрема, Донецький окружний адміністративний суд зобов`язав Комісію надати докази направлення позивачу копії Рішення №14 від 16 липня 2020 року про перерахунок компенсації, як того вимагає пункт 14 Порядку №

280. Проте відповідач витребувані документи не надав, а суди попередніх інстанцій не надали цьому належної оцінки, що призвело до передчасного висновку про необґрунтованість причин пропуску строку звернення. ОСОБА_1 зауважує, що відповідно до приписів Порядку № 280 обов`язок інформувати особу про прийняте рішення шляхом надсилання копії документа протягом трьох робочих днів покладено саме на Комісію. Відсутність доказів вручення позивачу копії Рішення № 14 свідчить про те, що він не знав і не міг знати про зміст та підстави проведеного перерахунку, а отже, не мав фактичної можливості оскаржити його у встановлені законом строки. Суди попередніх інстанцій помилково ототожнили отримання ОСОБА_1 листа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 10 серпня 2020 року із моментом виникнення обізнаності про порушення його прав. Вказаний лист має виключно інформативний характер щодо зарахування коштів і не містить ані змісту рішення Комісії, ані розрахункових складових, які стали підставою для визначення суми нарахування. Оскільки право на оскарження виникає з моменту отримання саме копії рішення, що містить юридичні підстави його прийняття, відлік строку звернення до суду з 07 серпня 2020 року, дати нарахування коштів, є безпідставним та таким, що обмежує право на судовий захист. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 200/13689/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. 12 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2025 року у справі № 380/18997/21, які, на його думку, мають релевантне значення для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду. ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач 04 жовтня 2018 року звернувся до Комісії із заявою про надання грошової компенсації для придбання житла. 11 жовтня 2018 року Комісією було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 1116271,35 грн. 16 липня 2020 року вказаною Комісією проведено перерахунок грошової компенсації у зв`язку зі зміною вартості спорудження 1 квадратного метра загальної площі житла в населеному пункті, в якому внутрішньо переміщена особа, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, перебуває на квартирному обліку, та ухвалено рішення про виплату 1 296 032,55 грн. Листом від 10 серпня 2020 року № 29-01-14/6301 Управління правці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повідомлено позивача про те, що 07 серпня 2020 року кошти у сумі 1296032,55 грн були нараховані на спеціальний рахунок одержувача. Вказаний лист отримано особисто позивачем 11 серпня 2020 року, про що свідчить його особистий підпис на листі. 22 лютого 2021 року позивач за договором купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, що зареєстрований в реєстрі за № 532 придбав трикімнатну квартиру в місті Харкові, як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 22 лютого 2021 року. 15 квітня 2021 року позивач звернувся до Управління правці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою про перерахунок компенсації через зміну у складі своєї сім`ї (додавання повнолітньої доньки) з посиланням на внесення 22 березня 2019 року змін у Порядок № 280 через додавання до членів сім`ї внутрішньо переміщеної особи неодружених дітей, які навчаються за денною формою у закладах вищої освіти до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до виповнення їм 23 років. 19 квітня 2021 року листом № 29-01-14/3266 Управління правці та соціального захисту населення Краматорської міської ради позивачу було відмовлено у перерахунку, оскільки Порядком передбачено, що проведення перерахунку компенсації можливо, якщо на день подання заяви та документів грошова компенсація не виплачена чи виплачена не в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаною відмовою та вважаючи порушеними свої права щодо належного обрахунку суми компенсації, позивач 18 жовтня 2021 року звернувся до суду з цим позовом через систему «Електронний суд». ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

6. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

8. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

9. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

10. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

11. Водночас, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

12. Стаття 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

13. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, від 25 квітня 2024 року у справі № 380/2299/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23.

16. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

17. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

18. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

19. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Водночас частина перша статті 121 КАС України встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

21. Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску строку, які можна визнати поважними чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

22. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

23. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зазначила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

25. У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23 Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

26. Подібний висновок викладений Верховним Судом також у постановах від 18 січня 2024 року у справі № 520/10732/21, від 24 січня 2024 року у справі № 2040/7854/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 120/3250/22.

27. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що 11 жовтня 2018 року Комісія ухвалила рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 1 116 271,35 грн на трьох осіб. 28. 16 липня 2020 року відповідачем було проведено перерахунок грошової компенсації у зв`язку зі зміною вартості спорудження 1 квадратного метра загальної площі житла в населеному пункті, в якому внутрішньо переміщена особа, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, перебуває на квартирному обліку, та ухвалено рішення про виплату 1 296 032,55 грн. 29. 07 серпня 2020 року грошову компенсацію було нараховано на спеціальний рахунок позивача.

30. З цим позовом до суду позивач звернувся 18 жовтня 2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України та матеріали справи не містять доказів про наявність обставин, які перешкоджали б позивачу та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

31. Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки встановлені обставини справи свідчать про обізнаність скаржника з обсягом нарахованих коштів ще у серпні 2020 року. Отримання ОСОБА_1 11 серпня 2020 року листа Управління № 29-01-14/6301 з інформацією про зарахування 1 296 032,55 грн на спеціальний рахунок підтверджує, що позивач мав реальну можливість перевірити правильність розрахунку цієї суми, зіставивши її з кількістю членів сім`ї, на яких компенсація призначалася.

32. Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо обов`язковості отримання копії Рішення Комісії як єдиної дати початку відліку строку звернення. Усталена практика Верховного Суду вказує, що право на судовий захист реалізується особою з моменту, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Факт фактичного отримання коштів у сумі, яка не враховувала інтереси повнолітньої доньки позивача, є тим моментом, коли особа, проявляючи розумну обачність, могла і повинна була виявити невідповідність суми очікуваному розміру виплати.

33. Крім того, Верховний Суд зауважує, що позивач 22 лютого 2021 року скористався зазначеними коштами для придбання квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу. Отже, станом на лютий 2021 року ОСОБА_1 погодився з нарахованою сумою, що додатково спростовує твердження про його необізнаність щодо результатів перерахунку.

34. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 27 листопада 2025 року у справі № 380/18997/21, колегія суддів зазначає, що релевантність правового висновку визначається передусім подібністю фактичних обставин. Під час вирішення питань процесуального характеру, у кожній конкретній справі необхідно враховувати індивідуальні обставини для ухвалення законного й обґрунтованого рішення про поновлення строку на звернення до суду або відмову в такому поновленні.

35. Водночас колегія суддів наголошує, що правовідносини у справі № 380/18997/21 не є подібними до тих, що розглядаються, оскільки вони виникли за участю інших суб`єктів та за відмінних фактичних обставин.

36. Суд акцентує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин та запобігання зловживанням. Право на суд не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, встановленням строків, що мають на меті забезпечити юридичну визначеність.

37. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

38. Згідно зі статтею 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд,- П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №200/13689/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач В. М. Бевзенко Судді: В.М. Шарапа С.М. Чиркін