Ухвала КАС ВС № 420/39402/24

УХВАЛА 30 березня 2026 року м. Київ справа № 420/39402/24 адміністративне провадження № К/990/11100/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом надання до суду апеляційної інстанції документу, що підтверджує сплату судового збору. Роз`яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга буде повернута скаржнику. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Відповідач повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24, зазначені представником військової частини НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням в ній інших документально підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Роз`яснено апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали в частині строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24 повернуто апелянту. Військова частина НОМЕР_1 втретє подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням в ній інших документально підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Роз`яснено апелянту, що у разі не виконання вимог цієї ухвали в частині строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №420/39402/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. 11 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/24. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Перевіривши викладені доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову відкритті апеляційного провадження. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що відповідачем не наведено жодної підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не зазначено у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Фактично відповідачем у касаційній скарзі викладено незгоду із судовим рішення суду першої інстанції. Отже, скаржник не зазначив і не обґрунтував, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яку допустив, на його думку, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, а саме ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у зв`язку з ненаданням у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження, а тому невикладення у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та невикладення з належним обґрунтуванням заявником у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, чи які норми процесуального права ним порушені, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/39402/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак