Ухвала КАС ВС № 560/6295/25

УХВАЛА 30 березня 2026 року м. Київ справа №560/6295/25 адміністративне провадження №К/990/11119/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №560/6295/25 за адміністративним позовом Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 11.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №560/6295/25. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, у квітні 2025 року Хмельницьке комунальне підприємство «Електротранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №5408/2201-0701 від 13.03.2025 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2024 на суму 29.602.410 грн, №5409/2201-0701 від 13.03.2025 в частині заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за три квартали 2024 на суму 4.078.758 грн, №5410/2201-0701 від 13.03.2025 в частині заниження чистого прибутку, що підлягає сплаті до місцевого бюджету в сумі 4.187.936 грн, №5411/2201-0701 від 13.03.2025 в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 277.613 грн, №5412/2201-0701 від 13.03.2025, прийняте у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних на суму ПДВ 199.833,33 грн та 777.880 грн, №0054282408 від 13.03.2025, прийняте у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням ПДФО, №0054322408 від 13.03.2025, прийняте у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням військового збору. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2025 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «П» від 13.03.2025 №5408/2201-0701: - в частині висновків про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, за рахунок заниження на 18.710.564 грн інших операційних доходів внаслідок невключення до їх складу доходу від безоплатно одержаного активу (грошових коштів у сумі 40.721.580 грн до статутного капіталу); - в частині висновків про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, за рахунок завищення фінансових витрат у 1 півріччі 2024 у сумі 648.752 грн. через віднесення до їх складу понесених витрат, що підлягають капіталізації. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 13.03.2025 №5410/2201-0701: - в частині висновків про заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету, за рахунок заниження на 4.121.843 грн (включаючи суму податку 3.747.130 грн, штрафну санкцію 374.713 грн.) інших операційних доходів доходу від безоплатно одержаного активу - грошових коштів (незареєстрованого статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та не зареєстровано державним реєстратором всього у сумі 40.721.580 грн.) Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 13.03.2025 №5409/2201-0701. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 апеляційні скарги Хмельницького комунального підприємство «Електротранс» та Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2025 без змін. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 вирішено позовну вимогу (в частині), з приводу якої досліджувались докази, однак не ухвалено рішення, зазначивши у резолютивній частині рішення суду від 12.11.2025 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.03.2025 №5410/2201-0701 у частині відображених у ньому висновків про заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями внаслідок заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку), в результаті завищення фінансових витрат у 1 півріччі 2024 року в сумі 648.752 грн за рахунок віднесення до їх складу понесених витрат, що підлягають капіталізації, тобто включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (Модернізація громадського транспорту у м. Хмельницький та транспортного ДЕПО). Стягнуто на користь Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» судові витрати на сплату судового збору в сумі 5190,85 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 без змін. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ; ч. 4 ст. 78 Господарського кодексу України п.5, п.7 П(С)БО 15 «Дохід» та рахунку 40 «Статутний капітал» «Інструкціі про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Мінфіну №291 від 30.11.1999 (далі Інструкція №291) (порушення щодо збільшення статутного фонду). На думку скаржника, поповнення статутного капіталу передбачає етап обов`язкового розроблення, ухвалення та реєстрації проєкту рішення про поповнення статутного капіталу. Якщо рішення про збільшення статутного капіталу на час надходження коштів не реєструвалось, то суми грошових коштів не є внеском в статутний фонд, а є фактично доходом, безоплатно одержаним активом. При цьому, оскільки позивач не дотримався процесу внесення та реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення розміру статутного капіталу, віднесення отриманих коштів, попри призначення платежу, вказане у платіжних документах, як поповнення статутного капіталу є протиправним. Посилання лише на призначення платежу не є автоматичною підставою для відображення отриманих сум в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу. Також податковим органом вказано про неправильне застосування судами п.5, п.6, п.10 П(С)БО 31 «Фінансові витрати», п.27 П(С)БО 16 «Витрати», (завищення фінансових витрат у сумі 648 752 грн, в результаті віднесення до їх складу комісій за кредитними коштами, що підлягають капіталізації ). На думку скаржника, комісія за кредитними коштами має прямий зв`язок з фінансуванням інвестиційного проекту, не може існувати поза інвестиційним проектом, є невід`ємною складовою вартості залучення капіталу для створення активу. Відповідно така комісія за кредитними коштами мала бути капіталізована та включена до вартості кваліфікаційного активу навіть до початку його безпосереднього будівництва, окільки П(С)БО 31 не передбачає можливість капіталізації лише після початку будівництва. Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Верховний Суд зауважує, що скаржником сформульовано загальний висновок по двом епізодам, однак не обґрунтовано, як саме мають застосовуватися відповідні норми права, які, на думку скаржника, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, який правовий висновок щодо застосування норм матеріального права має бути сформульовано судом у даній справі. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Скаржником документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги не надано. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позов було подано у 2025 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, скаржнику слід сплатити 48448,00 грн судового збору (3028,00 грн * 10 * 200% * 0,8) та надати до суду оригінал платіжного документа. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №560/6295/25 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко , Судді Верховного Суду