Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9981/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9981/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 02 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.04.2025 №023830032271 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 31.03.2025 в розмірі 70% розміру заробітної плати ОСОБА_2 , обчисленої на підставі довідок Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.03.2025 №12668/15.6-25 та №12664/15.6-25, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.08.2005. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , у період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . З 24.01.2025 ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на ОСОБА_3 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. 31.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просила відповідача перевести на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.04.2025 №023830032271 відмовлено у переведенні на пенсію у разі втраті втрати годувальника, оскільки Законом України Про державну службу не передбачене призначення даного виду пенсії. Не погоджуючись із рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом. Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частиною 1 статті 37 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016). Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Отже законами України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV та Про державну службу №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку. За наявності умов, передбачених Законом України Про державну службу - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, остання має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17. У зв`язку з наведеним, для правильного вирішення спору по суті суду необхідно встановити, чи мав померлий ОСОБА_2 на день смерті стаж державної служби, достатній для виникнення у членів його сім`ї права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про державну службу. На підтвердження наявності у померлого ОСОБА_2 стажу державної служби судом досліджено відомості його трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи. Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_2 у відповідні періоди проходив службу (працював) на посадах, що віднесені до посад державної служби, у державних органах, що підтверджується належним чином оформленими записами про прийняття на роботу, переведення та звільнення, здійсненими у встановленому законодавством порядку. Сукупний стаж державної служби ОСОБА_2 , підтверджений записами трудової книжки, становить понад 10 років, що відповідає вимогам частин 13, 14 статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII та є достатнім для виникнення у непрацездатних членів його сім`ї права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Доказів, які б спростовували наведені обставини або свідчили про недійсність чи неналежність записів трудової книжки, відповідачем суду не надано. Також судом з`ясовано, що з 24.01.2025 ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Відтак, зважаючи на вказані норми та правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у можливості переходу на пенсію по втраті годувальника на умовах статті 37 Закону №3723-XII, тому рішення відповідача №023830032271 від 07.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та протиправність відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити позивачу з 31.03.2025 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону №3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідках від 18.03.2025 №12668/15.6-25 та №12664/15.6-25, виданих Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) та здійснити виплату пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.