Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8154/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року справа №200/8154/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (повне судове рішення складено 20 січня 2026 року) у справі № 200/8154/25 (суддя в І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, до відповідача 3: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач у зв`язку із досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 12 березня 2024 року звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява про переведення була розглянута за принципами екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про що зазначено у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 жовтня 2025 року. До відповіді додано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 березня 2024 року №056550000073. Позивач зауважила, що з доданих документів неможливо встановити, який саме відповідач приймав рішення про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. В свою чергу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 березня 2024 року №056550000073 її було переведено з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але при переведенні було застосовано середню заробітну плату за 2014-2016 роки з індексаціями, хоча відповідач повинен був обчислити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки. Позивач вважає дії відповідачів щодо переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з індексаціями неправомірними. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, починаючи з 22.04.2025. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, якій з 29.12.2017 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII. Відповідач 1 зазначив, що 12.03.2024 позивач звернулася із заявою № 3787 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії за віком». Відповідач зауважив, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Згідно скріншоту електронної пенсійної справи в підсистемі ППВП, заява позивача від 12.03.2024 № 3787 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України за кодом U07001 та відповідно до довідника кодів Пенсійного фонду України код 07001 належить Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Згідно матеріалів пенсійної справи та трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 12.01.2018 працевлаштувалась на роботу на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому виплату пенсії було припинено, поки позивач працює на зазначеній посаді. Після досягнення пенсійного віку позивач звернулась із заявою від 12.03.2024 № 3787 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії за віком» та за результатом розгляду її заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 12.03.2024. Відповідач зазначив, що при розрахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 застосовано середній показник заробітної плати в сумі 7994,47 грн (3764,40 грн ( за 2014-2016 роки) * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197 * 1,0796) (середній показник, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»). Відповідач закцентував свою увагу на тому, що заява позивача від 12.03.2024 № 3787 стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була їй призначена, тому така пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки. Враховуючи вищезазначене, відсутнє право позивача у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023. Також відповідач зауважив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало рішення відносно позивача, не порушувало його права, а тому є неналежним відповідачем по справі. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 12.08.2015 є громадянкою України. Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ЄДРПОУ: 20453063, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ЄДРПОУ: 13559341, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років з 29.12.2017 року призначеної відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року. Як встановлено судом, позивач 12.03.2024 року звернулась до територіальних органів ПФУ з заявою про перехід на інший вид пенсії за віком, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви, в графі «пенсія на іншій підставі» вона зазначила за вислугу років. Як вбачається з наявних в матеріалах справи відзивах відповідачів, заяву позивача від 12.03.2024 року було опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Відповідач 1 з цього приводу зазначив: - «Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Згідно скріншоту електронної пенсійної справи в підсистемі ППВП, заява позивача від 12.03.2024 № 3787 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України за кодом U07001 (скріншот додається). Відповідно до довідника кодів Головного Управління Пенсійного Фонду України код 07001 належить Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області (довідник кодів додається). […]. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058) з 12.03.2024. При розрахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 застосовано середній показник заробітної плати в сумі 7994,47 грн (3764,40 грн ( за 2014-2016 роки)* 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14*1,197*1,0796) (середній показник, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» , від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»).». Відповідач 2 з цього приводу зазначив: - «За принципом екстериторіальності згідно заяви позивача від 12.03.2024 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було переведено її на пенсію за віком.». Відповідач 3 з цього приводу зазначив: - «Відповідно до поданої заяви від 12.03.2024 № 3787 ОСОБА_1 з 12.03.2024 переведено на пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону. Звернення опрацьовувалось спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та перевірялось головним спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів з призначення (перерахунку) пенсій Підсистема автоматично дає в роботу спеціалісту перше в черзі завдання. Черга формується за датою звернення для опрацювання завдань спеціалістами з призначення (перерахунку) та за датою статусу електронної пенсійної справи для опрацювання звернень головними спеціалістами з призначення (перерахунку).». Слід зауважити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було розглянуто заяву позивача про перехід на інший вид пенсії, подану нею 12.03.2024 року. За результатами опрацювання заяви про перерахунок, позивача було переведено з пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано відповідь від 10.10.2025 на адвокатський запит представника позивача, в якій він зазначив наступне: - «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 29.12.2017 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки 3 764,40грн. 12.03.2024 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надала заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, яка була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головними управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській та Житомирській областях, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. Відповідно до п.3 ст.45 Закону №1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Виняток становить перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, при переведенні вперше застосовується середня заробітна плата за три роки, що передують року звернення за призначення пенсії за віком. За результатами розгляду документів, доданих ОСОБА_1 до заяви від 12.03.2024, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.03.2024 №056550000073 ОСОБА_1 з 12.03.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Страховий стаж врахований по 31.12.2023, який складає 42 роки 1 місяць 10 днів. Заробітна плата обчислена відповідно до вимог статті 40 Закону №1058 за період з 01.07.2000 по 31.12.2023 за даними персоніфікованого обліку, яка складає 11003,11грн (7994,47грн - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексацій х 1,37634 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Протокол розрахунку пенсії, заробітку та стажу з 12.03.2024 додаються (додаток 1, додаток 2, додаток 3).». Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на підставі її заяви від 12.03.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при розрахунку розміру її пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2014 2016 роки у розмірі 3764,40 грн. Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення її з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству за 2014-2016 роки з індексаціями; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 22 квітня 2025 року (тобто в рамках строку позовної давності) перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що спірним питанням в даній справі є застосування відповідачами при переведенні з пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Разом з цим, статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до статті 10 Закону України №1058-ІV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону. Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 29.12.2017 (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV. Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі освіти України за три календарні роки, що передують року звернення. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №№175/4084/16-а(2-а/175/86/16). Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу первісно 29.12.2017 було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Разом з цим, за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше лише після досягнення пенсійного віку (12.03.2024). Вказана обставина не є спірною. Таким чином, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки. Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а). При цьому, статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки. В даному випадку, суд дійшов до висновку, що суб`єктом владних повноважень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області були допущені протиправні дії, оскільки ним під час призначення пенсії на підставі заяви позивача 12.03.2024 року при розрахуванні пенсійної виплати був застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, замість 2021-2023 роки, що зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду. В даному випадку слід також зауважити, що у відповідності до приписів пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії. В даному випадку, учасниками справи не заперечується, що позивач за місцем реєстрації перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та після розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області електронна пенсійна справа була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким відповідно й проводиться нарахування та виплата позивачу пенсії у відповідності до Закону №1058-ІV. Щодо строку, за який слід здійснити перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає, що у відповідності до приписів ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, яким визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що позовну заяву було надіслано представником позивача засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд» - 22.10.2025 року, з урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити певні дії підлягають задоволенню саме з 22.04.2025 року. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, та як похідна вимога, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, починаючи з 22.04.2025 року. Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 200/8154/25 залишити без змін. Повне судове рішення 02 квітня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук