Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15240/25

Справа № 127/15240/25 Провадження № 22-ц/801/533/2026, 22-ц/801/534/2026 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л.А. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 рокуСправа № 127/15240/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДО СТРОЙ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДО СТРОЙ» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року (дата складання повного тексту судового рішення 22 грудня 2025 року) та на додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року (дата складання повного тексту судового рішення 29 грудня 2025 року), ухвалені у цій справі у м. Тульчин суддею цього суду Штифурко Л.А., В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДО СТРОЙ» (далі ТОВ «ГРАДО СТРОЙ»)звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2021 року між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» (далі АТ «Вінницяобленерго») укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та договір про надання послуг із забезпечення перетікань електричної енергії. Відповідно до заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.04.2021 року, споживача ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» приєднано до умов договору про розподіл електричної енергії за технічними даними об`єктів споживача:

1. ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z8758274318119, адреса об`єкту: АДРЕСА_1 ;

2. ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6003228481980, адреса об`єкту: АДРЕСА_1 . Водночас ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» є споживачем електричної енергії відповідно до договору № 185/2022- ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2022 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ» (далі ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ»). ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» здійснює оплату за використання електричної енергії на умовах, визначених договором № 185/2022-ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2022 року за фактично спожиту електроенергію самим споживачем та підрядними організаціями під час проведення будівельних робіт, а також за фактично спожиту електроенергію мешканцями багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 по всьому будинку в цілому. Станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не введено в експлуатацію, а тому він є об`єктом незавершеного будівництва. Всі споживачі використовують електричну енергію за комерційним тарифом, який щомісячно визначає постачальник за умовами договору № 185/2022-ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу від 24.10.2022 року. Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №_1А_ від 02.07.2019 року та додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав №_1А_ від 02.07.2019 року, укладеного між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та ОСОБА_1 , остання набула майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . З метою встановлення факту та фіксації обсягу споживання електричної енергії відповідачем як власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , директором ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» Юшковим Г.О. та власниками майнових прав на інші квартири у вказаному будинку здійснено обстеження та візуальне зчитування лічильника електричної енергії № 13017626, розташованого на 3 (третьому) поверсі багатоквартирного житлового будинку. Позивач вважав, що відповідач, як власник майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , яка використовує електричну енергію, що обліковується лічильником електричної енергії № 13017626, повинна була здійснювати платежі за використання електричної енергії, враховуючи тарифи, згідно з якими ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» сплачує відповідні послуги, а тому відповідачу протягом 2024 року нараховано плату за використання електричної енергії у розмірі 90 829, 05 грн, з яких нею сплачено 40 771 грн. Сума заборгованості відповідача за 2024 рік складає 50 058, 05 грн. Крім того, за 1 квартал 2025 року відповідачу нараховано плату за використання електричної енергії у розмірі 66 621, 14 грн, з яких нею сплачено 13 000 грн. Враховуючи несплату відповідачем коштів за споживання електричної енергії, у останньої виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у розмірі 103 679, 19 грн. За таких обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за електроенергію в розмірі 103 679,19 грн та судові витрати. 10.12.2025 рокурішенням Тульчинського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено. 22.12.2025 року додатковим рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області стягнено з ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, ТОВ «ГРАДО СТРОЙ»подало апеляційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відповідач як власник майнових прав на вказану квартиру використовує електричну енергію, що нею не заперечується. Однак, суд першої інстанції, всупереч наведеним обставинам, дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача обов`язку сплачувати позивачу за використання електричної енергії зазначену ним суму коштів. Скаржник вказує, що між позивачем та відповідачем фактично виникли зобов`язальні відносини, в яких позивач оплачує використану відповідачем електричну енергію, що споживається останньою за названою адресою безпосередньо постачальнику, а відповідач відшкодовує позивачу такі витрати. При цьому, як зауважує скаржник, ОСОБА_1 не заперечує факту використання нею електроенергії та необхідності сплачувати за неї кошти. До того ж, матеріали справи містять докази, які підтверджують фактичне використання ОСОБА_1 електричної енергії за цією адресою. Між тим, представник ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» наголошує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач звернулась до позивача із заявою про проведення перерахунку вартості спожитої електроенергії, у якій ОСОБА_1 визнала визначені ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» обсяги споживання електричної енергії. Крім того, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору та фактично надав оцінку щодо виконання інших договірних зобов`язань ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», які не були предметом розгляду у даній справі. На адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Печерської О.Л.надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін. В заперечення проти апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 відсутня у переліку субспоживачів електроенергії за адресою: АДРЕСА_4 ,та не зазначена в додатку № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.04.2021 року. Згідно із відповіддю ТОВ «Новосвіт Енерджі» від 18.07.2025 року на запит адвоката Печерської О.Л., ТОВ «Новосвіт Енерджі» не має жодних договірних відносин із ОСОБА_1 , в тому числі не укладено типового договору про постачання електричної енергії з субспоживачем. ТОВ «Новосвіт Енарджі» не володіє будь-якими іншими документами, де сторонами одночасно є ТОВ «Новосвіт Енерджі» (постачальник), ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» (споживач) та ОСОБА_1 (субспоживач). Враховуючи ці обставини, факт використання електроенергії ОСОБА_2 не підтверджує її обов`язку оплачувати її за комерційним тарифом або у межах договорів, укладених між позивачем із постачальником ТОВ «Новосвіт Енерджі», також у ОСОБА_2 відсутній оформлений статус субспоживача до якого застосується комерційний тариф відповідно до Додатку № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.04.2021 року. Між сторонами не укладено договору про постачання електроенергії або інший правовий документ, який би створював обов`язки відповідача щодо оплати за електроенергію за комерційним тарифом. Правові підстави, що створюють зобов`язання відповідача щодо оплати за електроенергію за комерційним тарифом відсутні Представник відповідача вказує, що позивач, без належного укладення договорів і без забезпечення відкритості умов постачання, навмисно створив ситуацію правової невизначеності, а тепер вимагає стягнення плати за комерційним тарифом, що суперечить засадам справедливості, розумності та добросовісності. Крім того, наголошує, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи вийшов за межі предмета спору, не можна визнати обґрунтованими, оскільки суд у рішенні встановив обставини, що стосуються правовідносин між сторонами щодо боргу за електроенергію, а також доводи сторін щодо їх правового статусу та обов`язків, і зробив висновки відповідно до досліджених фактів і наданих суду доказів. Також адвокат Печерська О.Л. просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені останньою в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на таке. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідають цим вимогам. В ході розгляду справи встановлено, що 01.04.2021 року між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та АТ «Вінницяобленерго» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (том 1 а.с. 5-7). Відповідно до заяви-приєднання, що є додатком № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.04.2021 року ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» приєдналося до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за технічними даними об`єктів споживача: 1. 628758274318119 ( АДРЕСА_1 ); 2. 626003228481980 ( АДРЕСА_1 ) (том 1 а.с. 8). Із відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, включаючи субспоживачів, що є додатком № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.04.2021 року, субспоживачами електроенергії за вказаним договором за адресою: АДРЕСА_1 є: ПрАТ «ДАТАГРУП», ТОВ «Вінінтермед-технік», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ ТК «Вінтелепорт», ТОВ «ХЕЛС КЛІНІК», ФОП ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 (том 1 а.с. 10). 24.10.2022 року між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 185/2022-ЕЕ, відповідно до якого постачальник (ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ») продає електричну енергію споживачу (ТОВ «ГРАДО СТРОЙ») для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Згідно п. 5.1 даного договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (том. 1 а.с. 29-34). ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», як споживачем електроенергії, з ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ» погоджено комерційну пропозицію № 4 з постачання електричної енергії, як товарної продукції, в якій зокрема обумовлено ціну на електричну енергію, яка визначається за відповідною формулою (том 1 зворот а.с. 35-38). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованого 13.10.2022 року, за ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» 21.02.2019 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво - багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 39). 02.07.2019 року між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1А, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого продавець ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» продало, а покупець ОСОБА_1 придбала майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 40-42). Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав № 1А від 02.07.2019 року, що укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», сторони дійшли згоди про наступне: покупцем профінансовано (оплачена вартість) об`єкта будівництва секція № ІІ, поверх № 4, будівельний номер 7, загальна площа 45,26 кв.м., згідно з проведеним обміром на підставі довідки БТІ № 165 об`єкт будівництва має такі зміни характеристик: секція № 2, поверх № 3, номер квартири АДРЕСА_5 ,загальна площа 56,1 кв.м. (а.с. 45). Як вбачається з витягу № 1 з відомості за 2024 рік про облік та нарахування обсягу та вартості використаної електроенергії власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , за комерційним тарифом ОСОБА_1 нараховано за період з січня по грудень 2024 року 90 829, 05 грн, залишок заборгованості на кінець року становить 50 058, 05 грн. (а.с. 46). Згідно із витягом № 2 з відомості за 2025 рік про облік та нарахування обсягу та вартості використаної електроенергії власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , за комерційним тарифом ОСОБА_1 нараховано за період з січня по квітень 2025 року 66 621,14 грн. З врахуванням залишку заборгованості за використану електричну енергію за 2024 рік у розмірі 50 058,05 грн, загальна сума боргу складає 103 679, 19 грн (а.с. 47). Відповідно до акту фіксації використання електричної енергії від 30.04.2025 року здійснено обстеження та візуальне зчитування лічильника електричної енергії №13017626, розташованого на 3 (третьому) поверсі багатоквартирного житлового будинку за адерсою: АДРЕСА_1 . За результатом обстеження було встановлено, що власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 споживається електрична енергія та обліковується лічильником електричної енергії № 13017626. Встановлено наступні показники лічильника: 7911 (а.с. 48). 16.05.2025 року ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» направило ОСОБА_1 претензію-вимогу від 30.04.2025 року про сплату коштів в сумі 103 679, 19 грн (а.с. 49-50). Із заяви ОСОБА_6 , адресованої ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», встановлено, що нею здійснено свій розрахунок вартості спожитої нею як побутовим споживачем електроенергії за тарифами встановленими НКРЕКП для населення, сумарна вартість якої за період з січня 2024 року по лютий 2025 року становить 53 513 грн, з яких сплачено 48 271 грн, а залишок заборгованості становить 5 242 грн (а.с. 51). Відповідно до відповіді АТ «Вінницяобленерго» від 18.07.2025 року, адресованої представнику відповідача - адвокату Печерській О.Л., договірні відносини з розподілу електричної енергії між АТ «Вінницяобленерго» та фізичною особою ОСОБА_1 відсутні (а.с. 160). Як вбачається із відповіді ТОВ «Новосвіт Енерджі» від 18.07.2025 року на запит адвоката Печерської О., ТОВ «Новосвіт Енерджі» не має жодних договірних відносин із ОСОБА_1 , в тому числі, не укладено типового договору про постачання електричної енергії з субспоживачем. ТОВ «Новосвіт Енарджі» не володіє будь-якими іншими документами, де сторонами одночасно є ТОВ «Новостві Енерджі» (Постачальник), ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» (Споживач) та ОСОБА_1 (Субспоживач) (а.с. 161). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що між ним та відповідачем виникли зобов`язальні відносини з приводу постачання та використання електроенергії як між постачальником та споживачем. Так само не доведено, що між ними виникли відносини як між споживачем та субспоживачем електроенергії відповідно до укладених позивачем договорів з АТ «Вінницяоблеренго» та ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ». Не передбачено таких обов`язків відповідача перед позивачем в жодних інших договорах, зокрема, в договорі купівлі-продажу майнових прав від 02.07.2019 року, що укладений між ними. На переконання суду, до виникнення заборгованості за несплачену електроенергію призвело саме невиконання ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав, укладеного з відповідачем, щодо вчасної здачі об`єкта нерухомості в експлуатацію. Адже в разі виконання даного зобов`язання позивачем, відповідач могла б укласти договір постачання електроенергії як самостійний побутовий споживач. Крім того, як встановлено судом, та не заперечено представником позивача, відповідач здійснює оплату електроенергії за тарифом побутового споживача, а її обов`язку сплачувати вартість спожитої електроенергії за комерційним тарифом позивачем належними доказами не доведено. Отже, оскільки позивачем не доведено, що між ним та відповідачем виникли зобов`язальні відносини щодо постачання (споживання) електроенергії, як і порушення його прав відповідачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та не вбачав підстав для задоволення позову. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Згідно з ч. 1 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам. Відповідно до п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Відповідно до п. 62 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Згідно з п. 47 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання. Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулювалися Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 року №

312. Відповідно до п. 2 ПРРЕЕукладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Згідно з п. 1.2.1 ПРРЕЕна роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку. Відповідно до абз. 5 п. 3.2.1 глави 3.2 розділу III ПРРЕЕперед укладенням договору про постачання електричної енергії споживач має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору. Як визначено п. 2.1.14. ПРРЕЕ,у разі укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших учасників роздрібного ринку (субспоживачів або операторів системи), додатками до нього визначаються такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших учасників та їх власників та паспорти точок розподілу/передачі цих учасників роздрібного ринку; 2) обсяги транспортування електричної енергії в електричні мережі інших учасників роздрібного ринку; 3) порядок припинення, обмеження електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку витрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов`язаних із транспортуванням електричної енергії в електроустановки інших учасників роздрібного ринку; 5) порядок розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача). Відповідно до п. 2.1.1. ПРРЕЕрезультатом розподілу/передачі електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним учасником роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку. Оператор системи здійснює розподіл/передачу електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу (для оператора системи розподілу, оператора малої системи розподілу) або в точку передачі (для оператора системи передачі) до електроустановок споживачів на території діяльності відповідного оператора системи згідно з Кодексом систем розподілу /Кодексом системи передачі та на підставі договорів про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, що укладаються відповідно до цих Правил Згідно із п. 2.1.2. ПРРЕЕоператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок. Пунктом 2.1.5. ПРРЕЕ передбачено, щодоговір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил та як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи договору на умовах складеного оператором системи паспорта точки розподілу/передачі. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 не є субспоживачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до укладених ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та договору про постачання електричної енергії споживачу, а також, що договором купівлі-продажу майнових прав № 1А від 02.07.2019 року, укладеним між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та ОСОБА_1 , не передбачено обов`язку останньої сплачувати за електроенергію за комерційним тарифом за вищевказаною адресою, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). При цьому той факт, що відповідач як власник майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , використовує електричну енергію, не є безумовною підставою для нарахування ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» плати за використання електричної енергії за комерційним тарифом, оскільки підтвердження того, що ОСОБА_1 ознайомлена із умовами постачання такої електричної енергії, її правами та обов`язками, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що ОСОБА_1 взагалі уклала будь-який договір щодопостачання електричної енергії з ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», АТ «Вінницяобленерго» чи ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ». Посилання скаржника на те, що між позивачем та відповідачем фактично виникли зобов`язальні відносини, в яких позивач оплачує використану відповідачем електричну енергію, що споживається останньою за адресою: АДРЕСА_4 , безпосередньо постачальнику, а відповідач відшкодовує позивачу такі витрати, апеляційний суд вважає безпідставними, враховуючи, що жодним пунктом укладеного між ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнових прав № 1А від 02.07.2019 рокуне визначено обов`язок відповідача відшкодовувати за комерційними тарифами сплачену позивачем використану електричну енергію. Твердження апелянта, що відповідач звернулась до позивача із заявою про проведення перерахунку вартості спожитої електроенергії, у якій ОСОБА_1 визнала визначені ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» обсяги споживання електричної енергії, не відповідає дійсності, оскільки із поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що остання не погодилась із розрахунком позивача щодо вартості спожитої нею як побутовим споживачем електроенергії. Крім того, не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору та фактично надав оцінку щодо виконання інших договірних зобов`язань ТОВ «ГРАДО СТРОЙ», які не були предметом розгляду у даній справі, з огляду на те, що суд першої інстанції дослідив усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, насамперед перехід обов`язку зі сплати нарахованої електроенергії від ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» до ОСОБА_1 , що зумовило необхідність дослідження та надання оцінки договорам про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та про постачання електричної енергії споживачу, укладеним ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» із АТ «Вінницяобленерго» та ТОВ «НОВОСВІТ ЕНЕРДЖІ». Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 10 грудня 2025 року належить залишитибез змін. Що стосується оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 22.12.2025 року, то колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, або судом не вирішено питання про судові витрати. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 15 ЦПК України. Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 329/766/18. Так, 15.12.2025 року на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просила стягнути із позивача на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору від 09.07.2025 року про надання правової допомоги професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавала адвокат Печерська О.Л. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції вона надала суду акт наданих послуг № 1 від 12.12.2025 року, відповідно до якого адвокат надала, зокрема, такі послуги: консультація; ознайомлення з матеріалами справи № 127/15240/25; підготовка і складання відзиву у справі № 127/15240/25; підготовка, складання і подання необхідних заяв і клопотань у справі № 127/15240/25; представництво Клієнта у Тульчинському районному суді Вінницької області у справі № 127/15240/25 з усіх питань, які стосуються предмету договору; участь в судових засіданнях у справі № 127/15240/25 з метою представництва Плавуцької О.В.; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору та Додаткових угод. Вартість вказаних послуг становить 10 000 грн. Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заявляв клопотання про зменшення розміру таких витрат, хоча не був позбавлений такої можливості, відтак він не довів того, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги заявника про відшкодування витрат на правничу допомогу є законними і обґрунтованими, доведеними належним доказами, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, а тому додаткове рішення суду першої інстанції від 22.12.2025 рокуналежить залишити без змін. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Печерська О.Л., з поміж іншого, просила стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу, понесені нею в суді апеляційної інстанції. Так, представництво ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Печерська О.Л. на підставі додаткової угоди від 09.02.2026 року до договору від 09.07.2025 року про надання правової допомоги. Відповідно до акту про надані послуги № 2 від 09.02.2026 року адвокатом Печерською О.Л. було надано ОСОБА_1 наступні послуги: аналіз доводів апеляційної скарги; підготовка, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу в даній справі; представництво інтересів клієнта у Вінницькому апеляційному суді; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору та додаткових угод. Знову ж таки, позивач або його представник будь-яких заперечень щодо розміру таких витрат не подавали, відтак заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції залишився неспростований. Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги заявника про відшкодування витрат на правничу допомогу є законними і обґрунтованими, доведеними належними доказами. Враховуючи викладене, з ТОВ «ГРАДО СТРОЙ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДО СТРОЙ»залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року та додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДО СТРОЙ» (ЄДРПОУ 38445265) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. М. Шемета О. Ю. Береговий