Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15848/25

Справа № 127/15848/25 Провадження № 22-ц/801/509/2026 Категорія: 76 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 рокуСправа № 127/15848/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., за участю секретаря судового засідання Кулішко Б. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» про скасування наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 12 грудня 2025 року у м. Вінниці суддею цього суду Вохміновою О.С., дата складення повного тексту судового рішення 19 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтований тим, що 16.04.2025 року наказом КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова Вінницької обласної Ради» № 435-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» лікарю-акушер-гінекологу відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології Обласного перинатального Центру КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» (далі Центр) ОСОБА_1 оголошено догану за порушення посадових обов`язків, а саме: - розділу «Категорія ургентності п. 4.6 (наказ МОЗ України від 05.01.2022 р. № 8 Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин»), що виявилось у несвоєчасному прийнятті клінічного рішення щодо розродження після верифікації діагнозу «дистрес плода», що призвело до важкої асфіксії плода, а в подальшому до летального наслідку; - п. 5.6 наказу КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» від 20.03.2024 р. № 88 «Про контроль за дотриманням умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», що виявилось у недотриманні вимог законодавства при наданні медичної допомоги; - п. 2.1 Посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагеніальної патології Обласного перинатального Центру, що виявилось у недотриманні положень чинного законодавства України про охорону здоров`я та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню, в тому числі й неналежне виконання пунктів «а» та «е» ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»; - п. 2.6 Посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології Обласного перинатального Центру, що виявилось у неналежному наданні кваліфікованої допомоги пацієнту; - абз. 3 п. 4.1 Посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології, що виявилося у неналежному виконанні посадових завдань та обов`язків, передбачених нормативними та локальними документами, що регламентують його діяльність; - п. 4.2 Посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога відділення патології, що виявилося у недотриманні вимог про своєчасність, якість, повноту надання медичної допомоги пацієнту». Так, 27.01.2025 року об 11:00 год. ОСОБА_1 , як лікуючий лікар пацієнтки ОСОБА_2 , встановила порушення стану плода і доповіла про це завідувачу відділення ОСОБА_3 , наполягаючи на розродженні пацієнтки, а в 11:30 год. під час спільного огляду пацієнтки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 встановили діагноз «дистрес плода» під час вагітності та вирішили провести додаткове обстеження: УЗД та КТГ (STV). Лікар УЗД надав висновок, що стан дитини не порушений, зміни в плаценті, кровоплин в судинах плода відповідає нормі. Про результати УЗД та КТГ (STV) ОСОБА_1 доповіла керівнику Центру ОСОБА_4 і завідувачу відділення ОСОБА_3 та висловила свою думку про розродження пацієнтки ОСОБА_2 , але керівник Центру ОСОБА_4 повідомила, що знає про ці результати зі слів завідувача відділення ОСОБА_3 та сказала: «Дочекається, оперувати будемо завтра відповідно до планового порядку 28 січня». Враховуючи висновки досліджень, разом із завідувачем відділення ОСОБА_3 було вирішено ввести пацієнтці глюкозу та рінгер з контролем КТГ (STV). Під час проведення пацієнтці процедури інфузії до маніпуляційної зайшов завідувач відділення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 знову наголосила на необхідності робити кесарів розтин, але ОСОБА_3 заперечив і сказав пацієнтці: «Показів до розродження немає. Тебе ніхто зараз оперувати не буде. Розродження буде завтра». Після введення розчину стан плода покращився і о 13:59 год. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_3 і доповіла про стан дитини та наполягала на оперативному втручанні. У відповідь почула, щоб доповісти керівнику Центру ОСОБА_4 , але вона на телефонний дзвінок не відповіла, тому ОСОБА_1 знову передзвонила завідувачу відділення ОСОБА_3 і сказала, що переводить пацієнтку ОСОБА_2 в операційну. В 14:25 год. пацієнтка була готова до операції, але лікар-анестезіолог ОСОБА_5 після телефонної розмови із ОСОБА_4 відмовилась проводити анестезію і сказала, що лише після огляду пацієнтки ОСОБА_4 буде вводити анестезію. Ще через 15-20 хв. до передопераційної зайшли ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яка ознайомилась із історією хвороби пацієнтки, провели консиліум і приступили до операції, в якій хірургом була ОСОБА_4 , асистентом ОСОБА_1 , анестезіологом ОСОБА_5 . Операція тривала 45 хвилин з ускладненнями, тричі накладалась чаша вакуума і вилучення плоду відбулось лише на 10-й хвилині з важкою асфіксією, що призвело до летального наслідку новонародженого. Таким чином, позивач зазначила, що керівники Засаднюк О.П. завідувач відділення ОСОБА_3 і керівник Центру ОСОБА_4 не дозволили провести оперативне втручання пацієнтці ОСОБА_2 , починаючи з 11:00 год. 27.01.2025 року. Все, що залежало від ОСОБА_1 , як лікуючого лікаря у виконанні професійних обов`язків, було нею виконано. В умовах, що були створені, вона покращила показники дитини в утробі, прийняла рішення щодо розродження вчасно, а несвоєчасне проведення оперативного втручання «кесарів розтин» відбулось не з її вини. Тому вказані в оспорюваному наказі висновки, а саме: «несвоєчасне прийняття клінічного рішення щодо розродження після верифікації діагнозу «дистрес плода», що призвело до важкої асфіксії плода, а в подальшому до летального наслідку, подальша верифікація діагнозу «дистрес плода», проведення ультразвукового дослідження, призначення інфузійної терапії до складу якої входив препарат глюкози на тлі уже існуючого ацидозу у плода, органічних змін в плаценті, прогресування набряку плаценти та пуповини були недоцільними та призвели до втрати часу» не відповідають фактичним обставинам і не відповідають наказу МОЗ № 8 «Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин» від 05.01.2022 року. Відповідно до вказаного протоколу ургентний кесарів розтин виконується відповідно до клінічної ситуації за наявності показань та інформованої згоди пацієнтки. Категорії ургентності: 1 категорія існує значна загроза життю матері та/або плода (наприклад, дистрес плода, розрив матки тощо) операцію має бути розпочато не пізніше, ніж через 30 хвилин від визначення показань. Показання до ургентного кесаревого розтину: 4) дистрес плода (за даними інструментальних методів дослідження) у першому періоді пологів. Проте у випадку з пацієнткою ОСОБА_2 був «дистрес плода» під час вагітності, а не пологів, а на сьогоднішній день не існує жодного наказу МОЗ чи клінічних настанов, в тому числі локальних, які б вказували лікарю чіткі дії при встановленні діагнозу «дистрес плода» під час вагітності. Крім того, в абз. 4 оскаржуваного наказу вказано: «фактори, які могли вплинути на розвиток ускладнення, були, зокрема, недооцінка результатів КТГ (STV) та УЗД від 27.01.2025 року, призначення розчину глюкози, що додатково сприяло прогресуванню метаболічного ацидозу плода, запізніле пологорозрішення при дистресі плода, яке було проведене через 3 години 27 хвилин після встановлення діагнозу». Проте такі висновки в наказі зроблені без урахування медичної документації ОСОБА_2 . Показники КТГ (STV) у плода були 3,2 уд/хв., а після введення розчину глюкози склали 4,2 уд/хв. Розчин глюкози допоміг стабілізувати кардіотокографію плода. Таким чином, доводячи інформацію про стан здоров`я пацієнтки і виконуючи вказівки керівництва, а в подальшому і приймаючи самостійне рішення про кесарів розтин пацієнтки, ОСОБА_1 діяла у відповідності до п. 2.12, 2.32, 2.6 Посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога, тому в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку. Також позивач вважала, що дисциплінарне стягнення накладене з порушенням строку, визначеного ст. 148 КЗпП України, оскільки оперативне втручання пацієнтці ОСОБА_2 було проведене 27.01.2025 року, за наслідком якого вилучено плід з важкою асфіксією, що призвело до летального наслідку новонародженої дитини, а саме 29.01.2025 року. 31.01.2025 року до ЄДРДР внесені відомості про відкриття кримінального провадження № 42025022110000062 за ч. 2 ст. 140 КК України щодо неналежного виконання професійних обов`язків медичним працівником, що спричинило смерть дитини і лише через 2 місяці 18 днів 16.04.2025 року видано оспорюваний наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». За таких обставин, на підставі ст. 150 КЗпП України ОСОБА_1 просила скасувати наказ КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» № 435-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16.04.2025 року. 12.12.2025 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 05.01.2022 року № 8, не повинен був застосовуватися у даному випадку, з огляду на те, що пацієнтка ОСОБА_2 не знаходилася у «першому періоді пологів» та й взагалі у процесі пологів, адже в неї не було жодної перейми. Тобто період пологів у ОСОБА_2 не настав, отже вона перебувала у періоді під назвою: «вагітність». У зв`язку із цим, підстав для проведення ургентного кесаревого розтину протягом 30 хвилин не було. Тому що при дистресі плоду ургентний кесарів розтин можна було б провести лише в «першому періоді пологів». Крім того, інших показань до ургентного кесаревого розтину, які вказані у розділі «Показання до ургентного кесаревого розтину» наказу МОЗ № 8 від 05.01.2022 року, пацієнтка не мала. Також апелянт зауважує, що висновок рецензента ОСОБА_6 це документ, який не має юридичної сили та не може підтверджувати винуватість ОСОБА_1 , оскільки є окремою думкою, а тому, на думку скаржника, в суду не було підстав надавати цьому документу таке значення. Крім того, апелянт вважає, що висновок клініко-експертної комісії ДОЗ ВОВА № 5 від 06.05.2025 року також не є документом, який може слугувати доказовою базою підтвердження вини ОСОБА_1 , адже суд повинен був досліджувати доказову базу та всі обставини, які передували складенню оспорюваного наказу. До того ж, висновок КЕК ДОЗ ВОВА № 5 від 06.05.2025 року був складений після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що Висновок засідання медичної ради № 4 від 25.03.2025 року має рекомендаційний характер, що підтверджується п. 5.9 Положення про медичну раду КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», затвердженого 29.12.2023 року, про що також вказав суд у своєму рішенні. Скаржник також звертає увагу на ту обставина, що в 11:30 год. 27.01.2025 року ОСОБА_1 були надані усні вказівки від її безпосереднього керівника завідуючого відділення ОСОБА_3 про дообстеження пацієнтки, в свою чергу ОСОБА_1 була зобов`язана виконувати таке доручення. Таким чином, ОСОБА_3 чинились перешкоди у переведенні пацієнтки в операційну. Отже, на переконання ОСОБА_1 , вона не могла протистояти своєму керівнику, який підтвердив у судовому засіданні, що спочатку потрібно було провести дообстеження пацієнтки. Незважаючи на це, відповідно до оспорюваного наказу, ОСОБА_1 понесла дисциплінарну відповідальність за те, що виконувала доручення керівництва, що, як вона вважає, є безпідставним. При цьому також вказує, що дисциплінарне стягнення накладене з порушенням строку, визначеного ст. 148 КЗпП України. Разом з тим, на адресу апеляційного суду від представника Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін. В заперечення проти апеляційної скарги представник відповідача вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення дана повна, всебічна, належна та об`єктивна оцінка показів свідків, допитаних в судовому засіданні, в їх сукупності із іншими доказами по справі. Також представник відповідача зазначає, що заперечення ОСОБА_1 про те, що недотримання вказаного часового проміжку на проведення ургентного кесаревого розтину відбулося з незалежних від неї обставин, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Дослідженні в судовому засіданні докази в повній мірі спростували вказані твердження апелянта. При цьому вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження твердження ОСОБА_1 про те, що Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затверджений наказом МОЗ України від 05.01.2022 року № 8, на думку ОСОБА_1 , не повинен був застосовуватися. Вказані твердження апелянта були спростовані показами свідків та дослідженими іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до посадової інструкції, затвердженої 24.01.2024 року директором Обласного перинатального Центру КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» (далі Посадова інструкція), ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології Обласного перинатального Центру КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» (т. 1 зворот а.с. 20-25). Відповідно до п. 1.6, 7.1 Посадової інструкції лікар-акушер-гінеколог безпосередньо підпорядковується завідувачу відділення. Підпорядковується керівнику Центру, медичному директору КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», його заступникам, директору КНП та його заступникам. Згідно із п. 1.7 Посадової інструкції лікар-акушер-гінеколог у своїй роботі керується цією посадовою інструкцією; чинним законодавством України про охорону здоров`я; Кодексом законів про працю України; нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я; міжнародними протоколами про надання медичної допомоги, стандартними операційними процедурами; правилами медичної етики й деонтології; правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними нормативними актами лікарні, а також документами, що діють в межах системи управління якістю, документами, пов`язаними із роботою електронної системи охорони здоров`я. Лікар акушер-гінеколог зобов`язаний: -п. 2.1 керуватись чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно - правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню; -п. 2.6 надавати кваліфіковану медичну допомогу пацієнтам, госпіталізованим в структурний підрозділ згідно затверджених клінічних протоколів медичної допомоги та клінічних маршрутів пацієнта; -п. 2.12 доводити до відома керівника структурного підрозділу оперативну інформацію про погіршення стану здоров`я пацієнта; -п. 2.32 виконувати накази (в тому числі усні), розпорядження (в тому числі усні), протокольні рішення та протокольні доручення медичного директора, його заступників, директора закладу та його заступників, завідувача відділення, керівника Центру. Як визначено абз. 3 п. 4.1 Посадової інструкції, лікар-акушер-гінеколог несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією, Статутом КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР», нормативними та локальними документами, що регламентують його діяльність. Відповідно до п. 4.2 Посадової інструкції лікар-акушер-гінеколог несе персональну відповідальність за своєчасність, якість, повноту надання ним медичної допомоги пацієнту. 21.01.2025 року пацієнтка ОСОБА_2 поступила у відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології ОПЦ КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» з діагнозом: перша вагітність - 39 тижнів в 32 роки; по фетомерії - 39 тижнів 6 днів; по КТР 39 тижнів 2 дні; вагітність внаслідок ДРТ (ЕКЗ) ембріотрансфер; гіперплазія плаценти; обвиття пуповини навколо шиї 1 раз; гестаційна гіпепертензія з набряками; короткозорість слабкого ступеню; інфекція Соvid-19 двічі; пієлонефрит в анамнезі; цистит в анамнезі; гайморит в анамнезі. Лікуючим лікарем призначена ОСОБА_1 . При дослідженні медичної картки ОСОБА_2 «Історія вагітності та пологів» № А59 за формою № 096/о (далі Історія) (т. 2 а.с. 66-167) встановлені наступні обставини. 27.01.2025 року о 8:10 год. пацієнт ОСОБА_2 поскаржилась на виражене уповільнення рухів плода. Рекомендоване STV (показник кардіотокографії), яке було виконане лише через 2 год. 53 хв. Об 11:30 год. цього ж дня пацієнт оглянута завідувачем відділення Банахом Ю.В. та лікуючим лікарем ОСОБА_1 , встановлений діагноз: перша вагітність - 40 тижнів 2 дні, перші майбутні пологи в 32 роки; прееклампсія; дистрес плода. Після чого пацієнтка скерована на УЗД з доплерометрією. Після отриманих даних STV (3,2 уд/хв.) та УЗД лікуючим лікарем ОСОБА_1 прийнято рішення (із занесенням запису до Історії, час не вказаний) про введення пацієнту 500 мл 5% глюкози та розчину Рінгера 1000 мл з подальшим контролем STV. Також в Історії міститься запис: «Зі слів зав.відділення ОСОБА_3 оперативне втручання на 28.01.2025 року, враховуючи відсутність умов до індукції (незрілості пологових шляхів). Термін вагітності - 40 тижнів 2 дні, ЕКО, прееклампсія, порушення стану плоду». О 13:59 год. того ж дня міститься запис про результати STV 4,2 уд/хв., низьких епізодів 24 уд. Також вказано, що про дану ситуацію повторно повідомлено зав.відділення ОСОБА_3 по телефону двічі (завідувач на нараді на 14:00 год.). Керівник перинатального центру ОСОБА_4 слухавку не взяла, на нараді. Жінку в 14:30 год. переведено в умови операційної. О 14:45 год. проведений консиліум за участі лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на якому рекомендоване медичне лікування: швидке розродження оперативним шляхом в ургентному порядку. Діагноз: прееклампсія, ЕКО, порушення стану плода (дистрес плода) (т. 2 а.с. 113-114). Згідно із протоколом знеболення анестезія введена 27.01.2025 року о 14:50 год. (т. 2 а.с. 112). Відповідно до протоколу кесаревого розтину час початку оперативного втручання 15:00 год., операційна бригада: хірург ОСОБА_4 , асистент ОСОБА_1 , анестезіолог ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 106). Під час вилучення плода виникли труднощі, накладено тричі вакуум, вилучено голівку на 10 хв. Діагноз: перші термінові пологи оперативним шляхом на 40 тижні вагітності в 32 роки, прееклампсія помірна, ЕКО, дистрес плода, асфіксія новонародженого, плевісте прикріплення пуповини. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00:15 год. констатовано біологічну смерть дитини. Протоколом патологоанатомічного дослідження № 46 від 14.02.2025 року, результатами розтину та гістологічного дослідження секційного матеріалу та плаценти підтверджено діагноз тяжкої асфіксії при народженні та, що стан був обумовлений хронічною субкомпенсованою плацентарною дисфункцією у зв`язку з порушенням кровообігу в пуповині, прикріпленої до оболонок та помірною прееклампсією у матері. У даному випадку має збіг клінічного та патологоанатомічного діагнозів, клінічний діагноз сформульований правильно (т.2 а.с. 23-25). 25.03.2025 року на засіданні медичної ради КНП «Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова» Вінницької обласної ради при розгляді питання якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 , вивчивши надану документацію та проаналізувавши якість надання медичної допомоги ОСОБА_2 та новонародженому, на підставі клінічних даних, патологоанатомічного дослідження, медичною радою зроблено висновок № 4, відповідно до якого медична допомога не відповідала розділу «Категорія ургентності» п. 4.6 наказу МОЗ України від 05.01.2022 року № 8 Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин» щодо вибору тактики та часу розродження при дистресі плода. Причиною важкої асфіксії у плода з подальшим виникненням різних ускладнень у вигляді гострої ниркової недостатності, набряку головного мозку, ДВЗ-синдрому, шлунково-кишкової кровотечі та смерті стало поєднання ряду факторів, а саме хронічної субкомпенсованої плацентарної дисфункції, оболонкового прикріплення пуповини, а також недооцінка результатів дослідження стану плода та затримка у розродженні 27.01.2025 року. Подальша верифікація діагнозу «дистрес плода», проведення ультразвукового дослідження, призначення інфузійної терапії, до складу якої входив препарат глюкози на тлі уже існуючого ацидозу у плода, органічних змін в плаценті, прогресування набряку плаценти та пуповини були недоцільними та призвели до втрати часу. Фактори, які могли вплинути на розвиток ускладнення, були хронічна субкомпенсована плацентарна недостатність, оболонкове прикріплення пуповини, набряк плаценти та пуповини, недооцінка результатів КТГ та УЗД від 27.01.2025 року, призначення розчину глюкози, що додатково сприяло прогресуванню метаболічного ацидозу плода, запізніле пологорозрішення при дистресі плода, яке було проведено через 3 год. 27 хв. після встановлення діагнозу. За виявленими недоліками у виді запізнілого розродження після встановлення діагнозу «дистрес плода» на 3 год. 27 хв. медичною радою рекомендовано вжити заходи щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 у зв`язку з несвоєчасним прийняттям клінічного рішення щодо розродження після верифікації діагнозу «дистрес плода», що призвело до важкої асфіксії плода, а в подальшому до летального наслідку (т. 2 а.с. 3-6). За результатами засідання медичної ради, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , досліджені документи/інформацію, 16.04.2025 року директором КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» прийнято наказ № 435-Д про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології ОПЦ КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» ОСОБА_1 шляхом оголошення їй догани за порушення посадових обов`язків, а саме: п. 4.6 розділу «Категорія ургентності» Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року № 8; п. 5.6 наказу КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» від 20.03.2024 року № 88 «Про контроль за дотриманням умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій»; п. 2.1, 2.6, абз. 3 п. 4.1, п. 4.2 Посадової інструкції лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології ОПЦ (т. 1 а.с. 9-11). З висновку засідання клініко-експертної комісії за профілем «Акушерство і гінекологія» № 5 від 06.05.2025 року вбачається, що надання медичної допомоги ОСОБА_2 не відповідала п. 4.6 розділу «Категорія ургентності» Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року № 8 (том 2 а.с. 33-42). 13.05.2025 року наказом № 530-Д було внесено виправлення до наказу від 16.04.2025 року № 435-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (т. 2 а.с. 76). Відповідно до висновку експерта, медичного директора з акушерства та гінекології КНП «ВМКЛ № 1», головного позаштатного акушера-гінеколога ДОЗ ВМР, експерта ДОЗ Вінницької ОВА за фахом «акушерство і гінекологія», доктора філософії за напрямком «Медицина» Астахової О.В., надана ОСОБА_2 медична допомога не відповідає розділу «Категорія ургентності» щодо вибору тактики при дистресії плоду п. 4.6 Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року №

8. Причиною важкої асфіксії у плода з подальшим виникненням різних ускладнень, що призвели до смерті, стало поєднання ряду факторів, а саме хронічної субкомпенсованої плацентарної дисфункції, оболонкового прикріплення пуповини на тлі гестаційної гіпертензії, а також недооцінка результатів досліджень стану плода, починаючи з 26.01.2025 року та затримка у розродженні 27.01.2025 року. Подальша верифікація діагнозу «дистрес плода, проведення ультразвукового дослідження, призначення інфузійної терапії до складу якої входив препарат глюкози на тлі уже існуючого ацидозу у плода, органічних змін в плаценті, прогресування набряку плаценти та пуповини були недоцільними та призвели до втрати часу (т. 2 а.с. 62-65). В судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, зокрема завідувач відділення ОСОБА_3 , керівник перинатального центру ОСОБА_4 , анестезіолог ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_3 суду повідомив, що 27.01.2025 року об 11:30 год. він оглянув пацієнтку ОСОБА_2 і спільним рішенням із ОСОБА_1 призначили доплерометрію та STV. Із діагнозом «дистрес плода» він не погодився, оскільки даних про те не було, тому і не поставив про це підпис в історії вагітності і пологів, а також не погодився із введенням пацієнтці глюкози, проте це було рішення лікуючого лікаря. При повторній доплерометрії порушень плода не було зафіксовано, а STV проводилось під час того, як він був на нараді, тому про результати дізнався зі слів ОСОБА_1 по телефону після 13:00 год. і порекомендував звернутись до керівника центру Кукурузи І.Л. Після наради він прийшов в передопераційну, туди ж була переведена пацієнтка ОСОБА_2 за рішенням ОСОБА_1 , о 14:45 год. відбувся консиліум і колегіально вирішили провести кесарів розтин. ОСОБА_4 визначила склад бригади. Також уточнив, що діагноз «дистрес плода» при вагітності і в пологах передбачає ургентний кесарів розтин протягом 30 хвилин і в разі необхідності термінового родорозрішення лікуючий лікар вправі перевести пацієнта до операційної і залучити чергову бригаду, проте станом на 11:30 год. для визначення показань до ургентного кесаревого розтину потрібне було дообстеження. Ситуація змінилась згодом. Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що 24.01.2025 року відносно пацієнтки ОСОБА_2 були заплановані огляд, дослідження і консиліум для визначення подальшої тактики розродження і прийняття рішення. 27.01.2025 року вже о 08:10 год. лікуючий лікар ОСОБА_1 встановила уповільнення рухів плода. Об 11.30 год. на спільному огляді ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був встановлений діагноз «дистрес плода», який відповідає 1 категорії ургентності і проведенню кесаревого розтину протягом 30 хвилин (незалежно від дистресу під час пологів чи під час вагітності, відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року № 8), проте таке рішення лікуючим лікарем не було прийняте і в Історії вагітності і пологів не відображене, хоча показання до того вже були. Її про це не було поставлено до відома, а вперше пацієнтку ОСОБА_2 вона вже побачила в передопераційній. В 14:32 год. їй подзвонила анестезіолог ОСОБА_5 і доповіла, що термінових операції потребує дві пацієнтки. В 14:45 год. вона ознайомилась із Історією вагітності і пологів, відбувся консиліум і перевагу надали ОСОБА_2 . Операція розпочалась о 15:00 год. Вважає, що саме ОСОБА_1 об 11:30 год. повинна була прийняти рішення про ургентний кесарів розтин після встановлення діагнозу «дистрес плода», провести консиліум, доповісти медичному директору, якби її думка не збігалась із думкою ОСОБА_3 або інших спеціалістів, залучити чергову бригаду тощо. Жодного разу вона не висловлювала заперечень і не перешкоджала проведенню кесаревого розтину пацієнтці ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_5 повідомила, що вперше дізналась про пацієнтку ОСОБА_2 із діагнозом «дистрес плода» о 14:15 год. зі слів ОСОБА_1 по телефону, і почала готувати операційну, а в 14:30 год. пацієнтка ОСОБА_2 вже була в передопераційній. Оскільки одночасно готувалась до позапланової операції інша пацієнтка, ОСОБА_4 в телефонній розмові сказала дочекатись її для вирішення цієї ситуації і після проведеного консиліуму о 14:45 год. за участю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , перевагу надали ОСОБА_2 , тому її перевели в операційну, а в 14:50 вона вже ввела анестезію. Свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що 27.01.2025 року її спільно оглядали ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Лікуючий лікар повідомила, що аналізи погані, плід страждає, треба робити операцію, а ОСОБА_3 сказав, що показів до родорозрішення немає, тому можливо кесарів розтин буде проведено 28.01.2025 року. Потім їй робили додаткові обстеження і крапельницю, ОСОБА_1 із ОСОБА_3 сперечались з приводу подальших дій. В передопераційній вона пробула протягом 20 хвилин, анестезіолог також зазначила, що операцію проводити не буде, але вона вже тоді була в шоковому стані і не розуміла, що відбувається. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при наданні медичної допомоги ОСОБА_2 допустила порушення своїх посадових обов`язків, які є складовими її трудової функції, щодо своєчасного, якісного, повного надання медичної допомоги пацієнту і в силу п.п. 4.1, 4.2 Посадової інструкції несе персональну відповідальність. При цьому суд наголосив, що посилання позивача на те, що діагноз «дистрес плода» був встановлений під час вагітності ОСОБА_2 , а не під час пологів, тому виконання ургентного кесаревого розтину протягом 30 хвилин не вимагалось, є безпідставним і суперечить висновку медичної ради, який до того ж підтверджений експертом, медичним директором з акушерства та гінекології КНП «ВМКЛ № 1», головним позаштатним акушер-гінекологом ДОЗ ВМР, експертом ДОЗ Вінницької ОВА за фахом «акушерство і гінекологія», доктором філософії за напрямком «Медицина» Астаховою О.В. Також суд вказав, що в подальшому невідповідність надання медичної допомоги ОСОБА_2 п. 4.6 Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року № 8, встановлена висновком клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації № 5 за профілем «Акушерство і гінекологія» від 06.05.2025 року. Разом з тим, позивач на виконання вимог ст. 81 ЦПК України не надала жодного належного і допустимого доказу на спростування висновку медичної ради і висновку клініко-експертної комісії ДОЗ. Крім того, суд вважав безпідставним твердження позивача про наявність об`єктивних перешкод для проведення кесаревого розтину з боку завідувача відділення ОСОБА_3 , керівника перинатального центру ОСОБА_4 і анестезіолога ОСОБА_5 , оскільки в судовому засіданні вказані особи були допитані в якості свідків і жодні обставини, на які посилалась позивач в позовній заяві, не були встановлені. Судом не встановлено і в Історії вагітності та пологів ОСОБА_2 не зазначено, що завідувач відділення ОСОБА_3 , керівник перинатального центру ОСОБА_4 надавали ОСОБА_1 як лікуючому лікарю накази чи розпорядження, в тому числі усні, щодо заборони проводити ургентний кесарів розтин в умовах операційної, які в силу п. 2.32 Посадової інструкції вона зобов`язана була виконати. Показання свідка ОСОБА_2 щодо створення перешкод ОСОБА_1 для проведення кесаревого розтину суд оцінив критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Обговорення і розробка подальшої тактики лікування чи подальшого обстеження при складному випадку, розбіжність в поглядах лікарів щодо діагнозу і стану пацієнта, є звичайною щоденною практикою в медицині, про що також повідомили всі свідки. Проте подальше рішення приймається лікуючим лікарем особисто, за що і настає персональна відповідальність або консиліумом лікарів, який був проведений лише о 14:45 год. Тому об`єктивних перешкод для вжиття термінових заходів в ургентній ситуації і виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків в ході судового розгляду не встановлено. Таким чином, невідповідність дій ОСОБА_1 . Уніфікованому клінічному протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», а саме п. 4.6 розділу «Категорія ургентності», а також п.п. 2.1, 2.6, абз. 3 п. 4.1, п. 4.2 Посадової інструкції, вина і причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і порушенням були встановлені роботодавцем належним чином, на підставі достатніх доказів, із врахуванням обставин, за яких вчинений проступок, тому суд дійшов висновку, що застосування дисциплінарного стягнення у виді догани із врахуванням ступеня тяжкості проступку і попередньої роботи працівника, було правомірним і відповідало вимогам ст.ст. 147-149 КЗпП. Також суд зауважив, що, притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, роботодавцем не були порушені строки, визначені ст. 148 КЗпП України. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України). Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Як визначено ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 554/9493/17 та у постанові від 25.10.2022 року у справі № 487/1491/21. У постанові Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі № 125/196/24 зазначено, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушення ним свої трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Керівник установи або уповноважений ним орган має право застосувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника. Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об`єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов`язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами. Під порушенням трудової дисципліни слід розуміти винне протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Отже, догана є заходом дисциплінарного стягнення за вчинений працівником дисциплінарний проступок (порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку). У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Наказ про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за своєю юридичною природою є рішенням відповідного суб`єкта згідно з його повноваженнями, яке спрямовано на регулювання трудових відносин у середині колективу, містить норми права (або правила), що були порушені, має персоніфікований характер і розрахований на одноразове застосування. Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення повинні містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 року у справі № 761/48981/19, від 14.06.2023 року у справі № 727/3770/21, від 15.10.2024 року у справі № 537/1348/22. Таким чином, враховуючи вказані висновки касаційного суду та наведене нормативно-правове регулювання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, а саме п. 2.1, п. 4.2 Посадової інструкції лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології ОПЦ, невиконання п. 4.6 розділу «Категорія ургентності» Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 05.01.2022 року № 8, якого ОСОБА_1 зобов`язана була дотримуватись відповідно до п. 2.6 Посадової інструкції, невиконання п. 5.6 наказу КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» від 20.03.2024 року № 88 «Про контроль за дотриманням умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», якого ОСОБА_1 зобов`язана була дотримуватись відповідно до абз. 3 п. 4.1 Посадової інструкції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування наказу КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова Вінницької обласної Ради» від 16.04.2025 року № 435-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», та, як результат, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 05.01.2022 року № 8 (далі Протокол), не повинен був застосовуватися у даному випадку, з огляду на те, що пацієнтка ОСОБА_2 не знаходилася у «першому періоді пологів» та й взагалі у процесі пологів, адже в неї не було жодної перейми, то апеляційний суд вказує на таке. Відповідно до п. 4.6 Протоколу ургентний КР (кесарів розтин) виконується відповідно до клінічної ситуації за наявності показань та інформованої згоди пацієнтки. Категорії ургентності: 1 категорія - існує значна загроза життю матері та/або плода (наприклад, дистрес плода, розрив матки тощо) операцію має бути розпочато не пізніше, ніж через 30 хвилин від визначення показань; 2 категорія - стан матері та/або плода порушені, але безпосередньої загрози життю матері та/або плода немає (наприклад, аномалії пологової діяльності в разі порушеного стану матері чи плода) операцію має бути розпочато не пізніше 75 хвилин від визначення показань; 3 категорія - стан матері та плода не порушені, однак потребують абдомінального розродження (наприклад, допологове злиття вод в разі запланованого КР; аномалії пологової діяльності за відсутності скомпрометованого стану матері чи плода) операцію має бути розпочато впродовж 75 хвилин, але якомога скоріше; 4 категорія за попереднім планом у запланований день та час. Показання до ургентного кесаревого розтину:

1. Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти до початку пологів або під час пологів за відсутності умов для швидкого розродження.

2. Кровотеча зі статевих шляхів нез`ясованої етіології у пізньому терміні вагітності чи під час пологів.

3. Розрив матки загрозливий або що розпочався.

4. Дистрес плода (за даними інструментальних методів дослідження) у першому періоді пологів.

5. Випадіння петель пуповини, що пульсують.

6. Обструктивні пологи (задній асинклітизм, неправильне положення плода після відходження навколоплідних вод, розгинальне передлежання або вставлення голівки, клінічно вузький таз).

7. Порушення пологової діяльності, що не коригуються медикаментозно.

8. Невдала спроба індукції пологів.

9. Критичний стан, смерть мозку вагітної, смерть вагітної при життєздатному плоді. При цьому, з огляду на наведене, підстав вважати, що ургентний кесарів розтин при встановлені діагнозу «дистрес плоду» необхідно проводити лише за умов перебування у першому періоді пологів немає. Такі ж заключення були викладені у висновку експерта, медичного директора з акушерства та гінекології КНП «ВМКЛ № 1», головного позаштатного акушера-гінеколога ДОЗ ВМР, експерта ДОЗ Вінницької ОВА за фахом «акушерство і гінекологія», доктора філософії за напрямком «Медицина» Астахової О.В., яка вказала у ньому: «кесарів розтин потребує при даному діагнозі [дистрес плода] протягом 30 хвилин категорія ургентності 1, але натомість пацієнтка скеровується на доплерометрію». Крім того, порушення п. 4.6 Протоколу було також встановлено висновком медичної ради № 4 від 25.03.2025 року та висновком засідання клініко-експертної комісії за профілем «Акушерство і гінекологія» № 5 від 06.05.2025 року. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України). Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 3 ст. 102 ЦПК України встановлено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Частиною 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Щодо твердження скаржника про те, що висновок рецензента ОСОБА_6 це документ, який не має юридичної сили та не може підтверджувати винуватість ОСОБА_1 , а також, що висновок клініко-експертної комісії № 5 від 06.05.2025 року не є документом, який може слугувати доказовою базою підтвердження вини ОСОБА_1 , а висновок засідання медичної ради № 4 від 25.03.2025 року має рекомендаційний характер, то колегія суддів звертає увагу на наступне. У випадку незгоди із перерахованими медичними висновками, на переконання апеляційного суду, позивач не була позбавлена можливості подати до суду першої інстанції клопотання про проведення у справі судової експертизи, результат якої міг би спростувати їх правильність за наявності для того підстав. Разом з тим, заперечуючи проти наявних в матеріалах справи медичних висновків, на які послався суд першої інстанції, як на докази обґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач лише послалася на їх неналежність, при цьому самих цих висновків ніяким чином не спростувала. Таким чином, доводи про неналежність вищеперерахованих доказів зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно їх оцінки і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме у тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених нею позовних вимог. Підсумовуючи викладене, оцінюючи докази, які містяться в матеріалах справи, та покази свідків, надані в суді першої інстанції, в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що 27.01.2025 року ОСОБА_1 при наданні медичної допомоги ОСОБА_2 допустила порушення своїх посадових обов`язків, що стало наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Твердження скаржника про те що 27.01.2025 року ОСОБА_1 були надані усні вказівки від її безпосереднього керівника завідуючого відділення ОСОБА_3 про дообстеження пацієнтки, а тому ОСОБА_3 чинились перешкоди у переведенні пацієнтки в операційну і ОСОБА_1 не могла протистояти своєму керівнику, нічим не підтверджені, зокрема в Історії вагітності та пологів ОСОБА_2 про це нічого не зазначено, та такі обставини заперечував сам ОСОБА_3 як свідок під час надання показів у суді першої інстанції, про що також правильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Що стосується дотримання строку накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на таке. За приписами ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. В той же час роботодавець наділений правом застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 699/687/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 759/25296/21. Встановлено, що оскаржуваний наказ КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова» Вінницької обласної Ради № 435-Д від 16.04.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» виданий на підставі висновку № 4 засідання медичної ради КНП «Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова» Вінницької обласної ради, яке відбулось 25.03.2025 року, за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_2 27.01.2025 року. Отже, саме з 25.03.2025 року почав обчислюватись місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки саме в той день висновком № 4 було встановлено наявність підстав для вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 у зв`язку із несвоєчасним прийняттям клінічного рішення. Відтак, оскаржуваний наказ № 435-Д від 16.04.2025 року відповідач прийняв у місячний строк з моменту визначення працівника, що порушив трудові обов`язки. Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2025 року без змін. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за нею. Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. М. Шемета О. Ю. Береговий