Постанова 4803 № 199/9661/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/90/26 Справа № 199/9661/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Карпенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2025 року у складі судді Подорець О.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року ТОВ "Бізнес позика" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01 травня 2024 року між ТОВ Бізнес позика та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 478194-КС-001 про надання кредиту. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-2633 для підписання кредитного договору № 478194-КС-001 від 01 травня 2024 року, підтвердження ознайомлення з його правилами. На підставі укладеного кредиту, позичальник отримав кредит у розмірі 33000,00 грн. шляхом перерахування на його банківську картку. ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки не виконав і допустив утворення заборгованості у розмірі 116564,88 грн. яка складається із: 33000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 78614,88 грн. прострочених платежів по процентах, 4950,00 грн. прострочених платежів за комісією, яку позивач просив стягнути та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2025 року позов ТОВ Бізнес позика задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Бізнес позика заборгованість за кредитним договором №478194-КС-003 від 01 травня 2024 року, яка виникла станом на 14 листопада 2024 року та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33000,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 78614,88 грн., заборгованості за комісією в розмірі 4950,00 грн., а всього в розмірі 116564,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Бізнес позика судові витрати зі сплати судового збору в розмірі в сумі 2422,40 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного позичальник звільняється від відповідальності, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості. Також, вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що вимоги кредитного договору не відповідають вимогам ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності. Крім того, позивачем не надано доказів переведення коштів на підставі кредитного договору, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачем не надано належних доказів щодо підписання кредитного договору та ознайомлення з правилами надання споживчого кредиту, тобто у даному випадку не надано доказів, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. У відзиві апеляційну скаргу ТОВ Бізнес позика просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 01 травня 2024 року між ТОВ Бізнес позика та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 478194-КС-001 про надання кредиту. 01 травня 2024 року ТОВ Бізнес позика направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 478194-КС-003 про надання кредиту, ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 478194-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Договір про надання кредиту № 478194-КС-003 укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та правилами про надання споживчих кредитів ТОВ Бізнес позика. Відповідно до умов договору, ТОВ Бізнес позика надало позичальнику кредит у розмірі 33000,00 грн. строком на 24 тижня, до 16 жовтня 2024 року, із стандартною процентною ставкою за кредитом в день 1,50000000 (фіксована), із зниженою процентною ставкою за кредитом в день 1,15013537 (фіксована) та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 4950,00 грн. Кредит надавався на засадах строковості, поворотності, платності, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів ТОВ Бізнес позика. Пунктом 3.2.3 Договору сторони встановили Графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка. ТОВ Бізнес позика виконало свої зобов`язання за договором № 478194-КС-003 про надання кредиту від 01 травня 2024 року, перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 33000,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою від 15 листопада 2024 року за вих.№644/11, а також випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 травня 2024 року по 16 жовтня 2024 року. З приведеного розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 14 листопада 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в розмірі 116564,88 грн. яка складається із: 33000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 78614,88 грн. прострочених платежів по процентах, 4950,00 грн. прострочених платежів за комісією. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Статтею 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти, комісію у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним кредитора, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано факту укладання кредитного договору від 01 травня 2024 року й доказів на погашення заборгованості скаржник суду не надав, а матеріали справи, як такового не містять. З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав кредитора, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів відповідно до умов договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, які доведені належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості, є безпідставними, оскільки зазначені доводи є особистим тлумаченням норм закону скаржника, зазначеним положенням визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що при укладанні кредитного договору сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а тому кредитний договір не відповідає положенням ст.18 Закону України Про захист прав споживачів, оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, колегія судів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладання кредитного договору в порядку визначеному чинним законодавством, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підписавши кредитний договір за допомогою електронного підпису, позивач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів переведення коштів на підставі кредитного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме випискою АТ КБ ПриватБанк по рахунку ОСОБА_1 відповідно до якої, останньому 01 травня 2024 року було перераховано на його картку грошові кошти у розмірі 33000,00 грн. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 березня 2026 року Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна