Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/1183/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2847/26 Справа № 195/1183/25 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М., за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року у складі судді Колодіної Л.В. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2025 року ТОВ «Свеа фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилалось на те, що 18.03.2023 року між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», свої зобов`язання за Договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні позики. Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернувши кошти, які були йому надані у вигляді позики відповідно договору, та не сплативши відсотки за користування Позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Відповідач здійснювала часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за договором №7189466 шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за договором позики, останній платіж було здійснено 17.04.2023 року у сумі 2250,00 грн. 27.10.2023 року між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс»), було укладено договір факторингу №01.02-64/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-64/23, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №7193644 станом на дату відступлення склала: 24 000,00 грн. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №7193644 від 18.03.2023 року становить: заборгованість за основним боргом - 6 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 18 000,00 грн, загальна заборгованість - 24 000,00 грн. Крім того, 03.04.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» було укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт (первісний кредитор) передав фактору (новому кредитору), а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №04170-04/2023. 29.11.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс»), було укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги від ТОВ «Стар файненс груп» за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Стар файненс груп» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-79/23 від 29.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №04170-04/2023 (станом на дату цього відступлення права вимоги) складає: 7 800,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 2 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 5 800,00 грн, загальна заборгованість - 7 800,00 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованість за кредитними договорами №7193644 від 18.03.2023 року та №04170-04/2023 від 03.04.2023 року у загальному розмірі 31 800 грн, а також судовий збір. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором №7193644 від 18.03.2023 року у розмірі 24 000,00 грн, та за кредитним договором №04170-04/2023 від 03.04.2023 року у розмірі 7 800,00 грн, у загальному розмірі 31 800,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп (а.с. 134-140). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 149-156). ТОВ «Свеа фінанс» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог враховуючи наступне. Задовольняючи позов ТОВ «Свеа фінанс» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також апеляційний суд приймає до уваги положення статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №7193644 від 18.03.2023 року, колегія суддів виходить з наступного. Встановивши, що 18 березня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7193644, який був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора sntd4JGWbP, надісланим їй ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». У договорі позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7193644 ОСОБА_1 вказала свої паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер та номер електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки). Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 позику в сумі 6 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк позики (строк договору) - 30 днів; базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 37,21%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) - 2,50%; дата надання кредиту - 18.03.2023, дата повернення позики (останній день) - 17.04.2023, знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, пеня/день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 4715,96%, орієнтовна загальна вартість позики - 8 250,00 грн. Відповідно до пункту 6 договору позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в біг погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за ставкою 2,5% (ставка незмінна протягом всього строку позики), якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті. Доводи скарги про те, що апелянт не підписувала договір позики №7193644 від 18.03.2023 року та отримувала за ним кошти, колегія суддів відхиляє оскільки такі спростовуються змістом поданої ОСОБА_1 в суді першої інстанції заяви про розстрочення виконання рішення суду, в якій вона не заперечує факт укладання спірного правочину та отримання за ним коштів, а також змістом самої апеляційної скарги, в якій апелянт зазначає щодо часткового погашення заборгованості за таким правочином, що свідчить про визнання нею боргу та відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 року по справі №127/23910/14-ц. 27 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») укладений договір факторингу №01.02-64/23, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») за плату права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-64/23 від 27 жовтня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7193644 від 18.03.2023 року на суму 24 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість по основному боргу та 18 000,00 грн - заборгованість по процентах. На підтвердження оплати за договором факторингу №01.02-64/23 від 27 жовтня 2023 року позивачем надано платіжну інструкцію №9361 від 31.10.2023 року. З розрахунку заборгованості за договором позики №7193644 від 18.03.2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 жовтня 2023 року складає 24 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість по основному боргу та 18 000,00 грн - заборгованість по процентах. Доводи скарги про те, що судом першої інстанції не враховано факт часткової сплати відповідачем заборгованості за договором позики №7193644 від 18.03.2023 року, колегія суддів відхиляє оскільки такі проплати враховані первісним кредитором, що підтверджується розрахунком заборгованості. Доводи скарги щодо відсутності належних доказів щодо відступлення права вимоги між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс») за договором факторингу №01.02-64/23 від 27 жовтня 2023 року є безпідставними та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 6 000,00 грн, неналежного виконання останньою взятих на себе зобов`язань у зв`язку з чим наявна заборгованість за договором позики №7193644 від 18.03.2023 року станом на 27 жовтня 2023 року складає 24 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість по основному боргу та 18 000,00 грн - заборгованість по процентах, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, факт набуття права вимоги до відповідача якого підтверджується належними, достатніми та достовірними доказами наявними в матеріалах справи. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №04170-04/2023 від 03.04.2023 року, колегія суддів виходить з наступного. Встановлено, що 03.04.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зі своєї сторони ТОВ «ФК «Інвеструм» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W1390 на номер телефону НОМЕР_2 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу боржником було введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання фінансового кредиту №04170-04/2023, на умовах визначених цією офертою. Відповідно до Розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «ФК «Інвеструм» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні (далі - кредит) в сумі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 25 днів, базова процентна ставка становить 2,5 % на день. ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Доводи скарги про те, що апелянт не підписувала договір про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року та отримувала за ним кошти, колегія суддів відхиляє оскільки такі спростовуються змістом поданої ОСОБА_1 в суді першої інстанції заяви про розстрочення виконання рішення суду, в якій вона не заперечує факт укладання спірного правочину та отримання за ним коштів. Таким чином, відповідачем не спростовано факт укладення договору про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року, отримання за ним коштів, а також того, що нею не виконання зобов`язання за вказаним правочином. 03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» було укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт (первісний кредитор) передав фактору (новому кредитору), а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №04170-04/2023. 29.11.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс»), було укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги від ТОВ «Стар файненс груп» за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Стар файненс груп» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-79/23 від 29.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №04170-04/2023 (станом на дату цього відступлення права вимоги) складає: 7 800,00 грн. Щодо відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються. У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. У постанові від 16 березня 2021року по справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов?язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Верховний Суд у своїй сталій практиці також неодноразово наголошував, що належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за договором позики (кредитним договором), є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Разом з тим, позивачем не представлено доказів підтвердження оплати ТОВ «Стар файненс груп» на користь ТОВ «ФК «Інвеструм» ціни продажу за договором факторингу №3072023, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами Реєстру боржників на умовах договору. Крім того, колегія звертає увагу на те, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу №3072023 не може бути прийнятий в якості належного доказу на підтвердження відступлення права вимоги, оскільки не відповідає Додатку №1 до договору факторингу №3072023 та підписаний лише директором ТОВ «Стар файненс груп». Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведення позивачем факту підтвердження відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «Стар файненс груп», оскільки в матеріалах справи відсутні на підтвердження цього належні, допустимі та достатні докази, що в свою чергу свідчить про те, що ТОВ «Стар файненс груп» не мав права відступати позивачу право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, залишив поза увагою, що позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року, а тому рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року у розмірі 7 800,00 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви ТОВ «Свеа фінанс» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 75,47%, а саме у розмірі 1 828,19 грн. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 4 542,00 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги 24,53%, а саме у розмірі 1 114,15 грн. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи зазначене, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю між сумою судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, у розмірі 714,04 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року у розмірі 7 800,00 грн та в частині судових витрат - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №04170-04/2023 від 03.04.2023 року у розмірі 7 800,00 грн - відмовити. В іншій частині рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подання позову з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України у сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн 04 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «24» березня 2026 року. Повний текст постанови складено «02» квітня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.О. Макаров М.М. Пищида